11. Об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є:

-суб'єкти господарювання

-групи суб'єктів господарювання

-обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів гос-ня на ринку є отримання необхідної інфо для прийняття рішень з питань розвитку і захисту ек конкуренції, зокрема демонополізації ек-ки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням закон-ва про захист ек конкуренції; захисту інтересів суб'єктів гос-ня, груп суб'єктів гос-ня та споживачів від його порушень.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

1.Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища

2.Складання переліку товарів (робіт, послуг),

3.Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).

4.Визначення товарних меж ринку.

5.Визначення територіальних (географічних) меж ринку.

6.Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку – визначення часових меж ринку.

7.Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.

8.Складання переліку потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти) придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

9.Визначення бар'єрів вступу на ринок

10.Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

1.на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

2.не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта гос-ня, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта гос-ня, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів гос-ня, якщо стосовно них виконуються такі умови:

сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків -

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

3. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

12. 1.Складна ієрархічна структура

2.Активно впливає на зовнішнє середовище

3.Усвідомлена, цілеспрямована поведінка

4.Оптимізація умов для розвитку (внутрішні фактори: дії конкурентів, структура галузі, макроекономічна ситуація; зовнішні фактори: традиції, система цілей, історичний досвід)

5.Забезпечення умов зростання

Цель жизнедеятельности фирмы реализуется в ее стратегии. Стратегия понимается как сознательное, целенаправленное поведение фирмы и в краткосрочном и в долгосрочном периодах. Формируя стратегию, фирма учитывает поведение других экономических агентов, в первую очередь поведение своих конкурентов, а также спрос и действия правительства. Фирма активно воздействует на спрос, формируя потребительские предпочтения. Фирма воздействует на правительство, добиваясь желаемого регулирования налогообложения, таможенных пошлин и квот, выделения субсидий, принятия антимонопольных законов и исключений из них. Фирма становится активным участником формирования отраслевой, микроэкономической, а зачастую и макроэкономической политики государства. В данном случае параметры поведения фирмы - цена, качество и количество выпускаемого товара, закупки ресурсов, наем персонала, выпуск ценных бумаг, финансовые отношения с поставщиками и заказчика и - выступают как факторы стратегического поведения фирмы, с помощью которых она реализует свои цели.

13.

Дії уряду	Інструменти	Наслідки
Державне замовлення	Закупівля НДДКР	Скорочення продавців
Надання особливих прав	Ліцензії Права Патенти	Перешкоджає доступ на ринок
Надання та гарантія позичок	Захист від банкрутства Підтримка малого бізнесу	Суперечливий вплив
Податкова політика	Пільги Специфіка	Суперечливий вплив
Тарифна політика	Протекціонізм	Сприяє концентрації
Антимонопольна політика	Контроль за процесами концентрації	Обмеження розмірів фірм
Інституціональна політика	Екологічні вимоги	Перешкоджає вступу на ринок

Вплив уряду на структуру ринку:

-як законодавчий обмежувач ділового середовища;

-як найбільший замовник тов та послуг на вн ринку.

Витрати уряду мають як прямий так і непрямий вплив на стр-ру галузі.

- Дослідження розподілу контрактів міністерством оборони сил, показує, що витрати на оборону мали помірно стимулюючий вплив на сукупний рівень концентрації.

- Компанії, що отримували урядові контракти на розробку нових концепцій та нового обладнання, мали значну перевагу у технол та наук дослідженнях.

- стр-ра деяких галузей була створена буд-вом заводів з програм уряду та продажу відповідних товарів.

- уряд може виступати гарантом позичок та позичкодавців.

- податкова політика – МБ стимулюється, низькі податки є стимулом для створення нових конкурентів;

- можливість ухилитися від оподаткування при злиттях призводить до концентрації;

- але законодавство: мета у галузі структури ринку:

*намагання обмежити зростання рівня ринк концентрації;

*стимулювання конкурентної поведінки.

- надання патентних прав на винаходи, що полегшує домінування на ринку однієї або декількох фірмам та робить складним або навіть блокованим вхід нових фірм.

- тарифи, які іноді називають як “мати трестів” тарифи, квоти, угоди про обсяги продажу, можуть ізолювати монополістичні та олігополістичні галузі від іноземної конкуренції, що забезпечує неефективну структуру.

З іншого боку, вони можуть підтримувати розвиток зароджуючихся галузей до тих пір, поки не зможуть подолати іноземної конкуренції.

- спеціальні заходи уряду, що мають вплив на визначення меж галузі або сегментів приватного сектору.

- закон-во про забруднення навкол сер-ща зменшує к-ть малих фірм або обмежує вхід нових конкурентів.

14. А) 1887-1904 (більшість злиття здійснювались за принципів горизонтальної інтеграції. .Практично у всіх галузях господарювали монополії тобто єдині домінуючі фірми. Далі зявились під-ва , які можна вважати попередниками сучасних вертикально інтегрованих корпорацій. Відмінною рисою більшості злиттів в цей період був множинний хар-р: в 75% від заг обсягу злиттів було залучено принаймні по 5 фірм, в 26% з них приймали участь 10 і більше компаній. Іногда об’єднувались декілька сотен фірм)

Б) 1916-1929 (у зв’язку з дією антимонопольного законодавства злиття компаній в галузях приводить вже не до господарювання монополії, а олігополії. Для цієї хвилі більше чим для попередньої характерні вертикальні злиття і диверсифікація)

В) 60-70 роки ( всплеск злиття фірм, зайнятих в різних видах бізнесу, тобто злиттів конгломератного типу. З 1965 по 1975 рр 80% злиттів привели до виникнення конгломератів. Кількість чистих конгломератних злиттів зросло з 10.1% до 45%.Жорстке антимоноп законод-во обмежило горизонт і верик інтеграцію.)

Г) 80 роки (кількість конгломератних злиттів зменшилась. Більше того виникнення нових обєднань супроводжувались руйнуванням раніш створення конгломератів. Збільшується частка ворожих поглинань. Більш поширені горизонтальні злиття)

Д) 2 половина 90 років ( найбільш популярним типом злиття компаній являється горизонтальна інтеграція. Характерно обєднання транснац корпорацій. Великий розмах отримали злиття і поглинання у фін сфері).