Тема 3.

Тема 3. Економічні погляди епохи феодалізму. Комуністичні утопії середньовіччя. (2 години)

1. Особливості формування економічної думки в епоху феодалізму.

2. Економічна думка Сходу в середні віки:

а) економічна думка середньовічної Індії;

б) економічна думка середньовічного Китаю;

в) соціально-економічні ідеї “Корану“ (між 610 і 632 р.р.);

г) економічні погляди Ібн Хальдуна (І332-І406).

3. Економічні ідеї феодалізму в країнах Західної Європи:

а) економічні погляди раннього середньовіччя (“Салічна правда” (481-511), “Капітулярій про вілли” (VІІІ-ІХ ст.);

б) класичне середньовіччя. Святе письмо, каноністи і Тома Аквінат (Фома Аквінський) (1225-1274) про соціально-економічне життя суспільства;

в) критика існуючих економічних порядків і проекти суспільного устрою в комуністичних утопіях пізнього середньовіччя. Т.Мюнцер (1490-1525), Т.Мор (І478-І535), Т.Кампанелла (1568-1639).

4. Економічні ідеї Київської Русі (“Руська правда” ХІ-ХІІ ст.) і великого Князівства Московського, Єрмолая Еразма ( сер. ХVІ ст.)

При обговорюванні цієї теми слід відмітити, що розвиток феодалізму, як системи, відбувався на тлі становлення європейських народностей і централізованих держав. Генезою відносин цього способу виробництва стало перетворення вільних селян або рабів у феодально залежних людей з одночасним утворенням великого землеволодіння. На відміну від рабовласництва селянин міг вкладати свою волю в речі тобто користуватись частиною продукту, яка залишалась у нього після сплати ренти феодалу або поземельного податку, як це було на Сході. Виробничі відносини будувались на великій земельній власності. Монополія феодалів на землю давала їм можливість розпоряджатися долями селян і городян, а особиста залежність отримала оформлення у вигляді кріпосного права. В залежності від діючих соціально-економічних умов, становлення феодалізму здійснювалось або більш швидкими або повільними темпами.

Феодальні відносини особистої залежності характеризувались наявністю чотирьох основних станів: феодалів священнослужителів, феодалів-рицарів, міських жителів та селян. Треба звернути увагу, що крім відносин вертикальних: феодали – селяни, сюзерени – васали; священики0 – миряни; діяли ще й горизонтальні зв’язки у вигляді кооперації як то: сусідські общини, міські комуни, купецькі гільдії, ремісницькі цехи, чернецькі та рицарські ордени.

Спочатку слід звернути увагу на те, що в країнах Сходу феодалізм почав формуватися з ІІІ по УІІІ ст. Його розвиток міг проходити або на базі розпаду рабовласницького або ж общинного устрою, тобто минаючи етап рабовласництва. Якщо в Західній Європі власність була як феодальною так і селянською, то на Сході приватна власність на землю була практично відсутня. Східне рабовласництво не мало різких відмінностей від феодального і поступово перетворювалось у феодальний устрій через власність держави і політичний устрій деспотії. На Сході діяли дві суспільні структури: тверда самодостатня община де ремесло не відокремилось від землеробства і асоційований в державу пануючий клас, який обслуговував нескладні потреби общини і паразитував на їх основі.

В країнах Західної Європи феодальний устрій бере свій початок з падінням Римської імперії і тягнеться до періоду буржуазних революцій. Він пройшов у своєму розвитку наступні етапи: раннє середньовіччя (У-ХІ ст.), класичне середньовіччя (ХІ-ХУ ст.) і пізнє середньовіччя, яке завершується низкою буржуазних революцій. Останній етап характеризується бурхливим процесом руйнації натурально8о господарства як основи феодалізму. В цих країнах поряд з державною і поміщицькою власністю на землю збереглась ще й община вільних селян. Власність на землю феодала мала вигляд або алода або феода.

При вивчені цієї теми дуже важливо підкреслити, що економічний устій феодалізму носив більш прогресивний характер, ніж рабовласницький. Зросли продуктивні сили людства. Продовжував поглиблюватись суспільний розподіл праці. Ремесло відокремилось від сільського господарства. Феодалізм відкрив світу виробництво чавуну, водовідливні насоси, книгодрук, компас та інше. В сільському господарстві розвивалось трипілля. Однак основна роль належало натуральному господарству де началом залишалась природа. а не продукт праці. У зв’язку з паразитичним характером споживання, значна частина додаткового продукту проїдалась феодалами і їх челяддю, а тому суспільне відтворення залишалось простим.

Формами феодального виробництва були панщина та оброчне господарство. З розвитком обміну змінювались форми феодальної ренти від відробіткової до продуктової і нарешті грошової форми. Перехід до грошової ренти прискорював руйнацію основ натурального господарства, а з ним і відносин особистої залежності.

З часом в містах поглибився розподіл праці, що призвів до відокремлення ремісництва від купецтва яке організувалось у гільдії. Життя міст призвело до необхідності регламентації діяльності людей в ньому. Як результат виникає магдебурзьке і цехове право. З розвитком торгівлі швидкими темпами посилювалось протиріччя між містом і селом. В сферу обігу все більше потрапляє не тільки додатковий, але і необхідний продукт. Завдяки купецькому і лихварському капіталу товарно-грошові відносини все більше очищаються від феодальних напластувань. Процес праці все більше підпорядковується виробництву вартості. На тлі первісного нагромадження капіталу. Посилюється економічна влада третього стану, що з часом вимагає змін у надбудові суспільства. Виникає смуга буржуазних революцій.

У Східному феодалізмі, на теренах Росії, початковою формою феодальної власності стає вотчина. У ХУ-ХУІ ст. формуються централізовані держави, а з другої половини ХУІ ст. відбувається остаточне закріпачення селян.

Феодальна дійсність, і перш за все її економічна складова, визначає особливість економічної думки феодалізму. По-перше, в зв’язку із значним впливом природи на людську діяльність, а також наявність єдиної добре організованої релігійної організаційної структури в управлінні суспільством, будь яка думка отримує релігійній характер. По-друге, вона відображає і становий характер суспільства. Особливо це проявляється у Західній Європі як найбільш розвиненій формі феодалізму. Структура економічної думки, перш за все, містить панівну феодальну думку яка розробляється феодалами-священнослужителями. Крім того виникає думка бюргерів (городян), яка постає у вигляді цехових статутів і міського права та творів городян, що відображає їх мислення і життєвий побут. І нарешті, існує думка пригноблених класів у подобі єресі, програм селянських повстань, а впродовж ХУІ – ХУІІ ст. і праць соціалістів-утопістів.

Пізній етап феодалізму формує буржуазну економічну думку, яка започатковує якісно новий стан думки нового суспільства. Саме в ній питома вага суто економічної складової стає самою вагомою. Таким чином, в умовах феодалізму соціально-економічна думка Західної Європи отримує чітко виражений становий характер.

Східна економічна думка мала певні особливості які визначались нерозвиненим характером феодальних відносин. Нерозвиненість товарно-грошових відносин мали наслідком існування державної форми власності. Звідси виникали особливості думки як ближнього так і дальнього Сходу. Вона мала яскраво виражений державницький характер. В економічній думці середньовічного Сходу розроблялись ті ж самі проблеми, що и за часів Стародавнього Світу.

Теж саме мало місце і в країнах Східної Європи. Наприклад Візантії і Росії.