Завдання 3

З’ясувати, чи наведені тексти є достатніми і зрозумілими. При потребі – доопрацювати текст.

1. У середу о 14 годині в Мармуровій залі відбудеться зустріч з письменником, лауреатом Шевченківської премії Дмитром Павличком.

2. Зустрінемось о шостій годині біля довідкового бюро на вокзалі. Поїдемо поїздом або автобусом – від сьомої до десятої години в нашому напрямку транспорту не густо. Щось знайдемо. Не барись.

3. Приїжджаю двадцять сьомого. Зустрічайте вокзалі. Ваш Олег.

4. Напровесні крига на озерах «оживає». Тому риболовля крізь лунки стає небезпечною. Нагадуємо найважливіші правила поведінки на льоду озера: 1) рухатись по льоду треба на широко розставлених ногах, повільно, пробуючи лід перед собою палицею; 2) провалюючись під кригу, треба широко розкрилити руки, щоб спертися ними на край криги, і кликати на допомогу.

5. Стоматолог виконує ортопедичні і лікувальні операції якісно і швидко і за доступними цінами. Постійним клієнтам – знижка.

ІІІ. Запитання для самоконтролю

1.     З якими комунікативними ознаками пов’язані достатність і ясність?

2.     Яке мовлення можна вважати достатнім?

3.     Що таке ясність мовлення?

4.     Від чого залежать достатність і ясність мовлення?

Самостійне заняття №17

Тема. Милозвучність мовлення. Тавтологія. Повтори. Правка тексту.

Мета: розширити уміння користуватися принципами сучасного красномовства, такими, як милозвучність, логічність, образність та виразність мовлення. Навчити користуватися ними в різноманітних практичних мовленнєвих сферах Прищепити студентам навички загального мовного та шкільного етикету.

Методи: практичні, контролю і самоконтролю.

Форми контролю:

Студенти повинні знати:

-   засоби милозвучності мовлення;

-   визначення тавтології, плеоназму, повторів.

Студенти повинні вміти:

-   робити правку тексту;

-   відрізняти тавтологію і багатослів’я;

-   самостійно добирати речення з повторами;

-   уникати порушення норм у спілкуванні.

Література: № 1, № 3, № 5, № 6, № 8, № 13, № 18, № 20, № 27, № 29, № 32, № 38

Хід самостійного заняття

І. Теоретичний блок

1.     Усунення збігів голосних і приголосних звуків.

2.     Інші засоби милозвучності.

3.     Тавтологія. Повтори. Правка тексту.

1. Українська мова досягає милозвучності зокрема тим, що уникає насамперед збігу голосних, а потім – приголосних. При цьому пауза сприймається як приголосний.

Наприклад, у прислів’ї Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі перший раз ужито прийменник в, щоб уникнути збігу голосних ау (хоч і виникає при цьому збіг приголосних вжм), другий раз – прийменник у, щоб уникнути збігу приголоснихльвн.

У прислів’ї Учорашнього дня і стома кіньми не наздоженеш після слова дня робиться пауза, тому далі вжито голоснийі, а не приголосний й.

Найпоширенішим засобом милозвучності мови є чергування у – в та і – й: раз у раз – плече в плече; глянув угору – подивишся вгору; наш учитель – наші вчителі; ліс і поле – поле й ліс; дощ іде – дощ не йде.

Але після паузи незалежно від характеру кінцевого звука попереднього слова перед наступним приголосним вживаються у та і, наприклад: Стоїть на видноколі мати – у неї вчись (Б. Олійник). Місяць пливе оглядать і небо, і зорі, іземлю, і море (Т. Шевченко). Пауза на письмі може й не позначатися розділовим знаком: Восени і заєць багатий (Нар. творчість); зокрема при зіставленні понять: війна і мир, дні і ночі, свої і чужі.

Перед словами, на початку яких є звуки в, ф – самі чи у звукосполученнях (св, зв, тв, дв, хв, гв, сф і под.) – незалежно від характеру кінцевого звука попереднього слова пишеться переважно у: було у «Вечірньому Києві», події у світі, сказаноу зверненні, будівля у дворі, досягнення у сфері політики. Якщо ж попереднє слово закінчується на в, то перед наступним голосним вживаємо прийменник в, а не у: був в Умані, острів в океані (прийменник зливається з наступним, а не попереднім словом).

Перед й, я, ю, є, ї вживається і: вата і йод, груші і яблуні, злагода і єдність, ішли і їхали.

На початку речення перед приголосним рекомендується вживати у та і: У Києві…; У районі…; У 2008 році…; Удень прибули…; І знову… (але перед голосними: В Україні…, В інституті…).

Іноді прийменник у набуває форм ув, уві: ув імлі, уві сні.

В іншомовних словах та в деяких словах переважно книжного походження немає чергування у – в, і – й: доуніверситету, біля інституту, міська управа, виконав вправу, уклали угоду.

2. Для усунення немилозвучного збігу голосних чи приголосних використовують ще такі засоби:

а) варіанти прийменника з, із, зі: з пошаною, із Сумщини, зі сховища, зі святом, зі зброєю;

б) варіанти часток б, ж (після голосних) і би, же (після приголосних): зробили б – зробив би, вона б сказала – він бисказав, я ж написала – він же написав;

в) варіанти дієслівного постфікса -ся (перед приголосними та паузою) і -сь (перед голосними): зібралися вчителі – зібрались учні, сталося вночі – сталось уночі;

г) додавання або відкидання голосних звуків у середині слів (вставні голосні) та в кінці деяких префіксів, прийменників та прислівників: вікно – вікон, відчинити – відімкнути, над нами – наді мною, знову встиг – знов устиг;

ґ) вставні та приставні приголосні: руїна, пацієнт, диякон (зі вставним й), павук (вставний в), вулиця, гострий.

Будуючи речення, треба стежити, щоб на межі слів не виникали немилозвучні збіги звуків: ці цінні пропозиції – ці корисні пропозиції, велика кабіна – простора кабіна, був вітер – було вітряно.

Не слід допускати римування слів у прозі: питання про святкування – питання про відзначення, любов людини до батьківщини – любов людини до рідної землі.

Треба уникати набридливого повторення однакових або близьких за вимовою звуків, звукосполучень та слів. Наприклад, у реченні Бадьорість, життєрадісність, окриленість, свіжість – найпривабливіші риси його віршів чотири рази підряд повторюються однакові кінцівки -ість, серед голосних переважають високо тональні і та и. Усе це робить вислів немилозвучним. Щоб усунути цю ваду, речення можна переробити так: Бадьорий, життєрадісний настрій, окриленість думки, свіжість образів – ось що найбільше приваблює в його віршах.

Але правильно дібрані звукові повтори підсилюють емоційний вплив висловлювання на читача або слухача. Такий засіб часто використовується в художній літературі: Гармидер, галас, гам у гаї (Т. Шевченко). В юності нам найчастіше вибирає дорогу серце (Ю. Мушкетик).

Легкості вимові надає уникання збігу однотипних за місцем і способом творення приголосних в одному слові або на стику слів. Наприклад, Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть… (Т. Шевченко), милозвучності тут досягнуто тому, що приголосні звуки, які йдуть у них один за одним, творяться в різних місцях і по-різному. Приголосні за місцем творення тут розташовані так: зубний с + зубний д + задньоротовий к + губний в + піднебінний ш + губний в + піднебінний й+ задньоротовий к + зубний л + задньоротовий х + зубний т і т. д.

За цим законом милозвучності:

1)     випадає середній приголосний із трьох зубних стн, стл, здн: якісний, щасливий, проїзний;

2)     зливаються приголосні г, з, ж;   к, ц, ч;   х, с, ш із приголосним с: криворізький, кременчуцький, товариство;

3)     розподібнюються приголосні: рушник (від «ручник»), хто (від «кто») у звукосполученнях чн, кт обидва звуки мають елементи зімкнення, тим часом звуки ш і х, якими було замінено ч і к, – щілинні;

4)     уподібнюються між собою однотипні за способом творення приголосні: їжджу (від «їзджу»), козаччина (від «козацьчина»), роздоріжжя (від [роздор΄іж’йа]).

3. Тавтологія у науковій літературі трактується по-різному. Одні мовознавці вважають, що це повторення одних і тих самих або близьких за змістом слів, виразів, мовних зворотів, інші – повторення однокореневих слів. Поширена у художній літературі, фольклорі, публіцистиці, інколи – у розмовному мовленні. Використовується для посилення емоційного впливу та підвищення виразності тексту, напр.: «Щось шепотом шепоче, щось шумить шумом, щось отак плаче понад селом» (М. Черемшина).

Без повної стилістичної мети тавтологія є наслідком неохайного ставлення до добору слів, виявляє низьку мовну культуру того, хто говорить.

Плеоназм – стилістичний зворот мови, який містить слова з однаковими чи близькими значеннями, але різні за звучанням. Служить засобом виразності та переконливості, напр.: «Ми збирали з сином жолуді дубові» (М. Рильський). Як багатослів’я плеоназм є дефектом мовлення.

ІІ. Самостійна робота