Завдання до самостійної роботи

1. Складіть глосарій основних термінів та понять.

2. Визначте основні шляхи підвищення працездатності та основні шляхи зменшення втомлюваності працівника на робочому місці (наведіть відповідні приклади) .

Питання для самоконтролю

1. Чим обумовлена межа працездатності?

2. Чим характеризується:

• нормальний функціональний стан працівника;

• пограничний функціональний стан працівника;

• патологічний функціональний стан працівника?

3. Які функціональні стани активізуються в процесі праці та в яких співвідношеннях вони знаходяться?

4. Яким чином змінюється працездатність на протязі робочого дня?

5. Дайте характеристику основним фазам динаміки працездатності. Чим вони обумовлені?

6. Які заходи необхідно спрямовувати на поліпшення та підтримку рівня працездатності працівників на виробництві?

7. У чому виявляються особливості розвитку втоми при різних видах праці?

8. Скільки існує ступенів втоми, які їх ознаки?

9. Чим відрізняється втома від перевтоми?

10. Яким чином проявляється:

• фізична втома;

• розумова втома?

11. Які заходи необхідно використовувати для запобігання перевтоми працівників на виробництві?

Бібліографічний список до теми

1; 2; 5; 8; 11; 21; 23

Тема 9. Психофізіологічна суть монотонності та способи підвищення змістовності праці.

Тема 10. Психофізіологічні особливості та принципи організації операторської праці.

Тема 11. Виробниче середовище та його вплив на організм і працездатність людини

Мета: - сформувати знання щодо психофізіологічної суті і критеріїв монотонності праці та основних заходів підвищення змістовності праці;

- вивчити сутність і основні особливості операторської праці;

- сформувати знання щодо сутності виробничого середовища та його впливу на організм людини.

План вивчення теми

1. Вплив науково-технічного прогресу на структуру і зміст трудової діяльності

2. Психофізіологічна суть і критерії монотонності праці.

3. Основні заходи по запобіганню монотонності і підвищенню змістовності праці.

4. Суть, види і особливості операторської праці.

5. Психофізіологічні принципи організації роботи оператора.

6. Сутність виробничого середовища та його особливості.

7. Вплив виробничого середовища на організм та працездатність людини.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні першого питання студентам необхідно засвоїти, що з розвитком науково-технічного прогресу змінюються зміст і структура трудової діяльності, а це, в свою чергу, призводить до посилення нервово-емоційних напружень, розвитку несприятливих психічних станів у працівників, переважання статичних навантажень, гіподинамії тощо. Новітні технології (комп'ютеризація, автоматизація, інформатизація виробництва) ще більше загострюють цю проблему. В зв'язку з цим практичного значення набуває розробка заходів щодо оптимізації умов праці та підвищення її змістовності.

В сучасних умовах значного поширення набули монотонні роботи. Приступаючи до вивчення другого питання, необхід­но розібратися в причинах існування монотонних робіт. Основними причинами є поопераційний поділ праці, характерний для потоково-конвеєрного, масового і крупносерійного виробництв, розвиток напівавтоматизованого виробництва і впровадження автоматизованих систем керування, а також значне поширення простої одноманітної ручної роботи в багатьох галузях економіки. Слід детально розібратися в перевагах і недоліках потоково-конвеєрного способу виробництва та наслідках монотонності.

Під час вивчення проблеми монотонності необхідно розібратися в суті цього поняття з боку психологічного, економічного та фізіологічного підходів. Слід пам'ятати, що монотонність — це особливий психічний стан, який виникає у людини як реакція на одноманітну роботу. Ознаками монотонних робіт є малоелементний склад, незначна тривалість виконання однотипних трудових операцій і дій та висока частота їх повторювання за одиницю часу.

На монотонність роботи вказують три групи ознак

- психологічні — швидка поява суб'єктивного відчуття стом­лення, сонливості, апатії, нудьги;

- фізіологічні — зниження частоти пульсу і дихання, знижен­ня споживання кисню, зниження м'язового тонусу;

- виробничі — періодичні коливання середньої тривалості виконання операцій, нерівномірність виробітку та його зменшення.

Необхідно засвоїти, що для оцінки ступеня монотонності використовуються відповідні критерії, які характеризують трудовий процес. Слід зазначити, що запропоновані критерії монотонності відбивають певні об'єктивні особливості монотонної роботи. Однак в конкретних виробничих умовах ці показники, взяті ізольовано, можуть і не характеризувати або ха­рактеризувати недостатньо фактичний рівень монотонності.

При вивченні третього питання слід відзначити, що об'єктивний аналіз структури трудових процесів і операцій, оцінка ступеня їх монотонності, виявлення критичних особливостей необхідні для проектування раціональних трудових процесів і підвищення змістовності праці, її збагачення.

Обгрунтування системи заходів, спрямованих на зниження монотонності і урізноманітнення процесу праці, базується на принципі розширення поля коркової активності у працівника. З цією метою проектування трудового процесу і операцій здійс­нюється за принципом логічної завершеності та структурної цілі­сності. Важливими принципами також є забезпечення достатньо­го енергетичного рівня роботи, укрупнення і чергування опера­цій, суміщення трудових функцій.

Приступаючи до вивчення питання «Суть, види і особливості операторської праці» необ­хідно пам'ятати, що поява операторських професій є результа­том розвитку науково-технічного прогресу, зокрема створен­ня автоматизованих систем управління на основі впроваджен­ня електронно-обчислювальної, комп'ютерної техніки. Ство­рення різних типів людино-машинних систем призвело до змін у структурі і характері трудової діяльності, зумовило її особ­ливості. Необхідно розібратися в типах систем «лю­дина — машина» і чітко усвідомити, що основною ланкою в них є людина. Водночас, розподіл функцій між людиною і ма­шиною ґрунтується на врахуванні переваг і недоліків кожної з цих ланок.

Слід пам'ятати, що операторська праця як специфічний вид професійної діяльності має такі етапи:

- сприймання інформації щодо об'єктів керування та навколишнього середовища;

- оцінювання і переробка інформації;

- прийняття рішення про необхідні дії на основі проведеного аналізу та оцінки інформації;

- реалізація прийнятого рішення шляхом відповідних дій або видачі відповідних розпоряджень.

Водночас, незважаючи на загальні риси діяльності оператора, виділяють п'ять видів операторської праці. Необхідно розібрати­ся в особливостях цих видів робіт і вміти навести приклади таких робіт.

Особливу увагу необхідно приділити вивченню властивостей і станів оператора, від яких залежить ефективність функціону­вання системи «людина — машина». Основною властивістю оператора вважається надійність, тобто здатність виконувати задані функції своєчасно і з необхідною точністю. З ускладнен­ням діяльності надійність роботи зменшується. Тому в роботі оператора велике значення мають саморегуляція, тобто психо­фізіологічне налаштування на роботу в певних умовах, прогно­зування можливих порушень, а також самоконтроль — конт­роль власних дій по ходу роботи. За допомогою самоконтролю забезпечується запобігання помилкам або своєчасне виявлення допущених помилок. Для самоконтролю оператор повинен мати резерв часу.

Фактична оцінка надійності оператора проводиться за показниками безпомилковості, готовності, своєчасності, відновлювальності (виправлення допущених помилок).

Вивчаючи принципи організації праці оператора, необхідно особливу увагу звернути на організацію робочого місця, на якому є сенсорне і моторне поля. Сенсорне поле представлене засобами відображення інформації про стан керованого об'єкта, а моторне — органами керування, які є об'єктом маніпулювання з метою включення, переключення, настроювання апаратури, кодування і передачі інформації.

Необхідно детально розібратися у функціях і типах засобів відображення інформації, принципах їх компонування на щитах і приладних панелях та способах оптимізації інформаційних пото­ків відповідно до важливості сигналів. Аналогічного підходу ви­магає компонування органів керування залежно від їх призначення і характеру використання. При організації сенсорного поля визначальними факторами є кут зору і пропуск­на здатність оператора щодо сприйняття і переробки інформації, а при організації моторного поля — зона досягання (мінімальна, оптимальна, максимальна), від якої залежать точність і швидкість трудових рухів.

Розміщення засобів відображення інформації і органів керування на робочому місці оператора здійснюється за принци­пами функціональності, важливості, черговості і частоти використання.

Крім того, необхідно приділити особливу увагу вивченню виробничого середовища, визначити його вплив не тільки на організм людини в цілому, на роботу його нервової, серцево-судинної, дихальної систем, а і вплив середовища робітника на його працездатність.