Завдання до самостійної роботи

1. Складіть глосарій основних термінів та понять.

2. Наведіть приклади соціально-економічних наслідків монотонності праці.

3. Дайте оцінку виробничого середовища оператора на конкретному прикладі та обґрунтуйте шляхи його оптимізації.

Питання для самоконтролю

1. У чому виявляються негативні наслідки новітніх технологій?

2. Що є основною причиною монотонності потоково-конвеєрних робіт? Виберіть правильні відповіді:

а) надмірний поопераційний поділ праці;

б) переважання в корі гальмівних процесів;

в) заданий темп роботи;

г) локалізація нервових навантажень у небагатьох центрах;

д) незацікавленість і байдужість у роботі.

3. Поясність фізіологічний механізм виникнення сонливості у працівників при виконанні монотонної роботи.

4. Чому монотонність є специфічним явищем, а не різновидом втоми?

5. До яких економічних та соціально-психологічних наслідків призводять такі психічні стани працівників, як психічне перенасичення, зниження психічної активності, нудьга, сонливість?

6. Чому при однаковому елементному складі операцій (робіт) останні можуть відрізнятися за ступенем монотонності? Які фактори при цьому впливають на монотонність?

7. За якими показниками проводять психофізіологічний аналіз тру­дових операцій?

8. Чому операторська праця є складною і нервово-напруженою?

9. Які фактори впливають на складність окремих етапів у діяльності оператора?

10. Які психофізіологічні характеристики є домінуючими в діяльно­сті операторів: технолога, спостерігача, дослідника, маніпулятора, керівника?

11. Чому надійність оператора є найважливішою його властивістю? Подумайте, які психічні якості можуть її підвищити?

12. Охарактеризуйте трудові рухи і дії оператора та шляхи їх раціоналізації на основі планування та організації моторного поля на робочому місці.

13. Охарактеризуйте особливості поняття «виробниче середовище».

14. Який вплив має виробниче середовище на організм та працездатність людини?

Бібліографічний список до теми

1; 5; 13; 14; 20; 23

Змістовий модуль 3. Теоретичні та прикладні аспекти важкості та інтенсивності праці; методи проектування раціональних режимів праці і відпочинку; психофізіологічні та організаційні основи профорієнтації, профвідбору та виробничого навчання в ринкових умовах

Тема 12. Важкість праці і методи її оцінювання

Мета: - сформувати знання щодо важкості праці та її факторів, вивчити методику інтегральної бальної оцінки важкості праці;

- визначити взаємозв’язок важкості та інтенсивності праці.

План вивчення теми

1. Сутність і фактори важкості праці.

2. Інтегральний критерій важкості праці.

3. Методика інтегральної бальної оцінки важкості праці.

4. Взаємозв’язок інтенсивності і важкості праці.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Приступаючи до вивчення питання «Сутність і фактори важкості праці», необхідно виходити з того, що проблема важкості праці має не тільки теоретичне, а й велике практичне значення. Саме фізіологічно обґрунтована оцінка важкості різних видів праці використовується:

- для оптимізації трудових навантажень і нормування праці різних категорій працівників;

- організації оплати праці, зокрема встановлення пільг і ком­пенсацій працівникам на важких і особливо важких роботах;

- розробки режимів праці і відпочинку;

- обґрунтування і реалізації заходів щодо покращення умов, скорочення і ліквідації важкої ручної праці.

Вивчення проблеми важкості праці ґрунтується на методологічному положенні. Незважаючи на різні комбінації факторів трудового процесу та виробничого середовища в конкретних умовах, ступінь сукупного їх впливу на працездатність і здоров'я людини, її життєдіяльність і відтворення робочої сили характеризує важкість праці. Виходячи з цього, інтегральним критерієм важкості праці є функціональний стан організму працівника (нормальний, граничний і патологічний), який формується при всіх видах діяльності. Тому для вивчення другого питання необхідно розібратися в суті цих станів і методах їх оцінки на основі дослідження динаміки показників фізіологічних функцій в кінці роботи порівняно з доробочим періодом.

Практичне значення має засвоєння методики оцінки важкості праці в конкретних умовах виробництва. Це так звана методика інтегральної бальної оцінки на основі використання Карти умов праці на робочому місці. У Карті міститься детальний перелік санітарно-гігієнічних елементів виробничого середовища та факторів трудового процесу, фактичні значення яких встановлюються шляхом безпосередніх вимірювань і спостережень за допомогою відповідної апаратури та розрахунків. Порівняння фактичних показників з даними таблиці критеріїв є основою для присвоєння кожному з них відповідного бала (від 1 до 6). На основі відповідних формул і розрахунків встановлюється категорія важкості праці. Першій категорії важ­кості відповідає інтегральний показник до 18 балів; другій — від 19 до 33; третій — від 34 до 45; четвертій — від 46 до 53; пятій — від 54 до 59; шостій — від 59,1 до 60 балів.

При використанні показників важкості праці на практиці необхідно виходити з того, що в окремих випадках можна підвищувати важкість на одну категорію, якщо на працівника одночасно діють два або більше несприятливих елементи з оцінкою 4; 5 і 6 балів протягом більш як 90 % часу робочої зміни. Зниження важкості на одну категорію дозволяється за умови, коли на робочому місці всі елементи, крім одного, сприятливі, а дія цього несприя­тливого елемента триває менше 80 % часу робочої зміни. Разом з тим, для жінок та молоді віком від 14 до 17 років Міністерство охорони здоров'я України наказами № 241 і 256 встановило гра­ничні норми підіймання і перенесення важких речей.

Останнє питання теми присвячене вивченню взаємозв’язку інтенсивності і важкості праці. Складність цієї проблеми зумовлюється тим, що інтенсивність праці, з одного боку, розглядається як соціально-економічна категорія, нерозривно пов'язана з ефектив­ністю використання робочої сили. З другого боку, інтенсивність розглядається як напруження психофізіологічних функцій органі­зму працівника і вимірюється кількістю затраченої енергії. Тому необхідно розібратися в методології підходу до з'ясування суті інтенсивності праці. А вона полягає в тому, що інтенсивність праці слід пов'язувати лише з тими затратами енергії, які безпо­середньо втілюються в результатах праці. Значить, найбільша ін­тенсивність праці має місце на фазі стійкого стану. При цьому за­трати енергії на одиницю продукції найменші. Але не всі витрати енергії працівника пов'язані з корисним ефектом. Саме останнє і характеризує відмінність між важкістю і інтенсивністю праці, тобто важкість визначається всіма затратами енергії працівника (продуктивними і непродуктивними), а інтенсивність — тільки продуктивними. Оскільки найважливішими факторами інтенсивності праці є темп роботи і час зайнятості працівника активною роботою протягом зміни, то практичне значення має визначення коефіцієнта інтенсивності праці, який впливає на фактичну важкість праці, збільшуючи її категорію.