Завдання до самостійної роботи

1. Складіть глосарій основних термінів та понять.

2. Запропонуйте шляхи зменшення навантаження на дихальну та серцево-судинну системи в процесі праці.

Питання для самоконтролю

1. Що таке адаптація та в чому полягає її механізм?

2. За рахунок чого створюються резерви організму і як вони використовуються?

3. Що таке основний і загальний добовий обмін енергії і які фактори впливають на ці показники?

4. Що Ви розумієте під енергетичним оптимумом і енергетичним коефіцієнтом корисної дії та яке практичне значення мають ці показники?

5. Як змінюються показники дихання в процесі праці? Чи відбивають вони важкість праці?

6. Що таке кисневий запит і кисневий борг? Від чого вони залежать?

7. Чому класифікація робіт за частотою пульсу є інформативною не тільки для оцінки важкості фізичної, але і розумової та сенсорно-напруженої праці?

8. У чому полягає сутність процесів теплоутворення і тепловіддачі в організмі працівника залежно від трудових навантажень і мікроклімату виробничих приміщень?

9. У чому виявляються особливості відновлювальних процесів в ор­ганізмі працівника після роботи? Які практичні висновки випливають із цих особливостей?

Бібліографічний список до теми

1; 2; 5; 17; 18; 21; 22; 23

Тема 5. Закономірності активізації психічних процесів людини у трудовій діяльності.

Тема 6. Психічні властивості особистості, їх розвиток і прояви в трудовій діяльності

Мета: - сформувати знання про психіку людини та закономірності активізації психічних властивостей людини в трудовій діяльності;

- истематизувати знання про психічні властивості особистості, їх розвиток і прояви в трудовій діяльності.

План вивчення теми

1. Психіка людини та її функції в процесі праці.

2. Закономірності активізації психічних процесів людини в трудовій діяльності.

3. Емоції і почуття в процесі праці.

4. Психічні властивості особистості, їх розвиток і прояви в трудовій діяльності.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Приступаючи до вивчення цієї теми, необхідно знати, що пра­ця як свідома діяльність людини має психологічну основу, тобто ґрунтується на активізації пізнавальних процесів, регулюється відповідними психічними функціями і мотивується залежно від потреб, інтересів та інших, особистісних властивостей людини. В зв'язку з цим необхідно розібратися в суті таких понять, як психіка і свідомість, їх функціях і формах прояву в трудовій діяльно­сті. Слід пам'ятати, що саме психічні процеси, емоційно-вольова сфера і властивості особистості формують психологічний потенціал працівника. Важливим є положення про те, що в сучасних умовах зростає значення психологічних факторів в організації праці, оскільки від реалізації творчого потенціалу працівників, підвищення їх соці­альної активності, вдосконалення мотиваційного механізму за­лежать результати виробництва.

Вивчаючи роль відчуттів і сприймань в аспекті другого питання теми, слід ви­ходити з того, що ці найпростіші психічні процеси є результатом роботи аналізаторних систем і представляють різноманітну ін­формацію про зовнішнє і внутрішнє середовище людини. Серед відчуттів, які виникають під час роботи у працівника, слід відмі­тити, зорові, слухові, рухові, температурні, вібраційні, кінестетич­ні, рівноваги, прискорення тощо. Залежно від сили і тривалості дії подразників, які викликають ті чи інші відчуття, можливі як адаптація організму, так і перевтома або професійне захворюван­ня працівника. На основі інформації, що надходить через органи чуттів, формуються образи предметів і явищ. Формування обра­зів на основі такого психічного процесу, як сприймання, предста­вляє собою особливий вид розумової діяльності, пов'язаний з будь-якою працею. Разом з тим існують такі форми праці, в яких цілеспрямоване сприймання (спостереження) є основним їх зміс­том. Це, зокрема, широкий спектр операторських професій.

Особливу увагу під час вивчення цієї теми слід приділити проблемі мислення як процесу опосередкованого, узагальненого відображення людиною дійсності в найбільш істотних взає­мозв'язках і відношеннях. Необхідно запам'ятати, що мислення соціально обумовлене, пов'язане з мовою, розвивається в процесі активної пізнавальної діяльності і спрямовується на розв'язання конкретних актуальних завдань. Необхідно розібратися в суті і значенні таких компонентів мис­лення, як аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення, конк­ретизація, класифікація, систематизація.

Ефективна трудова діяльність неможлива без використання набутих знань, трудових навичок, досвіду, закріплених у пам'яті працівника, а мислення в процесі праці взагалі неможливе без збереження у пам'яті понять та уявлень. Тому пам'ять визначає­ться як система складних психічних процесів, пов'язаних із за­пам'ятовуванням, зберіганням та відтворенням інформації. Необ­хідно глибоко розібратися в суті цих процесів та умовах ефектив­ного запам'ятовування і використання інформації. Важливо та­кож знати, що прояви пам'яті в різних видах трудової діяльності надзвичайно різноманітні і зумовлюються характером психічної активності, характером мети діяльності та тривалістю зберігання матеріалу. Так, за характером психічної активності в діяльності вирізняють рухову, емоційну, образну і словесно-логічну пам'ять. Показниками оцінки пам'яті є обсяг, швидкість та міцність запам 'ятовування, точність і готовність до відтворення інформації. Важливими є увага і воля. Саме увага супроводжує, спрямовує і доцільно організовує психічну діяльність лю­дини. Професійно важливими властивостями уваги є концентрація, інтенсивність, стійкість, об'єм, розподіл і переключення. Всі во­ни в процесі праці динамічно змінюються і використовуються для оцінки працездатності і втоми працівників. Свідоме регулювання дій і вчинків людини, спрямоване на до­сягнення поставлених цілей і переборення труднощів, здійснює­ться за допомогою волі. Це означає, що людина свідомо мобілі­зує свої психічні і фізичні можливості, а переборення труднощів є необхідною умовою вольової дії. Воля виконує як спонукальну, так і гальмівну функції. При вивчені цього питання необхідно звернути увагу на те, що вольові дії людини повинні бути мотивованими, особливо коли йдеться про ризикову діяльність.

Вивчення третього питання базується на такій стороні психічної діяльності, як переживання різних почуттів та емоцій, в яких виявляється став­лення людини до навколишньої дійсності, інших людей, самої себе. Формами переживання є емоції, афекти, настрої, стреси, власне почуття, які становлять емоційну сферу особистості і є ре­гуляторами її поведінки та діяльності. Крім регулятивної, емо­ційні стани виконують оцінну та енергетичну функції. Студентам слід глибоко розібратися в цих функціях, пам'ятаючи про те, що почуття та емоції є суб'єктивними показниками рівня задоволен­ня тих чи інших потреб людини.

Вивчаючи психічні властивості особистості (останнє питання теми), слід виходити з методологічного положення про те, що розвиток особистості є важливою умовою економічного і соціального про­гресу суспільства. Необхідно пам'я­тати, що особистість розглядається як інтегральна цілісність біо­генних, соціогенних та психогенних елементів. Разом з тим осо­бистість — це людина як носій свідомості, а основним її атрибу­том є соціальна сутність, комунікативна природа. Для особистості характерний певний зв'язок і взаємодія від­носно стійких компонентів (сторін), які формують її структуру. До таких компонентів (підструктур властивостей) належать: біо­логічно зумовлені властивості; 2) психічні процеси; 3) знання, навички і вміння; 4) соціально обумовлені властивості. Студен­там необхідно розібратися в особливостях та способах форму­вання цих підструктур властивостей. Слід також пам'ятати, що для кожної людини характерне ли­ше їй властиве поєднання рис і особливостей, в зв'язку з чим створюється індивідуальність особистості. Найбільш повною ця індивідуальність виявляється в особливостях темпераменту, ха­рактеру, інтересах, якостях пізнавальних процесів, здібностях, мотивації і т. ін.

Індивідуальні особливості моторики, емоційних станів, діяль­ності і спілкування зумовлюються темпераментом людини, який залежить від типу вищої нервової діяльності. Необ­хідно глибоко розібратися в характеристиках темпераментів та їх властивостях.

Характер утворюють такі риси, як воля, розум і почуття. У трудовій діяльності риси характеру є спонукальною, мотивуючою силою. Однак в одних людей вони спрямовуються на досягнення успіху, в інших — на уникнення невдачі. В залежності від співвідношення вольових якостей, вміння підпорядковувати собі обставини або підпорядковуватися їм, люди поводять себе як інтернали або екстернали.

Ще однією індивідуально-психологічною особли­вістю людини, від якої залежить успішне оволодіння знаннями, навичками та ефективна трудова діяльність, є здібності. В структурі конкретних здібностей виокремлюються провідні і допоміжні здібності, які і забезпечують успішність діяль­ності та її індивідуалізацію. Слід розібратися в суті таких понять, як загальні та спеціальні здібності, репродуктивний і творчий рі­вень здібностей, потенційні та актуальні здібності.

Важливе практичне значення в організації праці має мотива­ція. При вивченні цього питання слід виходити з того положення, що мотив як структурний компонент трудової діяльності виступає спонуканням людини до активності, пов'я­заної із намаганнями задовольнити певні потреби. Необхідно ус­відомити, що трудова поведінка спонукається не одним мотивом, а системою мотивів, які розглядаються як мотивація. При цьому мотивуючими факторами виступають потреби, причини вибору діяльності і суб'єктивні переживання, емоції як форми регуляції поведінки та діяльності. Мотивація може бути внутрішньою і зовнішньою. Слід розібратися у взаємодії внутрішніх і зовнішніх стимулів. Вивчаючи мотивацію, необхідно звернути увагу на ієрар­хію мотивів, властиву людині, та наявність актуальних і потен­ційних мотивів. Потрібно досконало вивчи­ти суть різних теорій мотивації (змістовні, процесуальні та ін.), умови їх ефективного використання.