- •1.1. Визначте місце Трипільської археологічної культури в утвердженні підтворювальної о господарства на землях України.
- •17.1 .Рідний край у уі-хУст.
- •3.2. Наведіть приклади культурно-освітньої політики гетьмана Івана Мазепи. Схарактеризуйте його як Історичну особистість.
- •4.1. Розкажіть про виникнення східнослов'янської писемності та розвиток української мови. Наведіть приклади поширення письменності за часів Київської Русі.
- •4.2. Проаналізуйте зміст українсько-російського договору 1654р., розкрийте його історичне значення.
- •6.2. Рідний край у XIX ст.
- •7.1. Порівняйте суспільну роль різних верств населення Київської Русі та Галицько-волинської держави.
- •7.2. Розкрийте роль Тараса Шевченка в українському національному відродженні.
- •8.1. Схарактеризуйте господарське життя Київської Русі та Галицько-волинської держави.
- •9.1. Визначте особливості розвитку архітектури та образотворчого мистецтва Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Назвіть найвидат-ніші пам'ятки.
- •9.2. Схарактеризуйте програмний зміст творів: «Малоросійські пісні...» м. Максимовича та «Закон Божий» м. Костомарова.
- •10.1.Схарактеризуйте князя Данила Романовича як історичну особистість; його внесок у розквіт
- •10.2.Визначте місце Кирило-Мефодіївського товариства в українському національному відродженні.
- •11.1. Визначте особливості політичного становища українських земель у складі Великого князівства Литовського до і після Кревськоїунії.
- •11.2.Назвіть найвидатніші постаті національного відродження в Україні першої половини xiXст. Дайте оцінку діяльності одного з діячів (на вибір).
- •12.1.Порівняйте становище різних верств населення українських земель XV—XVI ст.
- •13.1.Схарактеризуйте князя Василя-Костянтина Острозького як історичну особистість. Визначте місце Острозької академії в розвиткові української культури.
- •14.2.Проаналізуйте культурно-освітню діяльність громад у другій половині хіХст. Визначте внесок Володимира Антоновича в розвиток ідей національного відродження.
- •15.2.Схарактеризуйте внесок Михайла Грушевського в українську науку і культуру 1890-х рр.
- •16.1 .Схарактеризуйте значення Запорізької Січі в історії українського народу. Розкрийте причини ліквідації Гетьманщини та Запорізької Січі.
- •16.2.Укажіть нові тенденції розвитку архітектури і мистецтва у другій половині XIX ст.
- •17.1 .Рідний край у уі-хУст.
- •17.2.Порівняйте роль народовців, радикалів, москвофілів у суспільно політичному житті західноукраїнських земель у другій половині XIX ст.
- •18.1.Рідний край у XVI -XVIII ст.
- •18.2.Схарактеризуйте основні відмінності трьох основних етапів українського визвольного руху: академічний, українофільський і політичний.
- •19.1.Визначте особливості розвитку української культури xviiIст. Назвіть найвидатніші пам'ятки.
- •1789 Р. У Харкові виник перший в Україні постійний театр.
- •20.1.Визначте внесок Києво-Могилянської академії в культурно-освітній розвиток українського наро-ду-
- •20.2.Схарактеризуйте основні політичні напрями українського національно-визвольного руху: націонал -демократизму, соціалізму, соціал-демократизму, самостійництва.
10.2.Визначте місце Кирило-Мефодіївського товариства в українському національному відродженні.
У 1834 р. було відкрито університет Святого Володимира у Києві, який в 40-х рр. XIXст. став центром українського національно-культурного руху. У 1846р. у Києві створено першу політичну організацію — Кирило-Мефодіївське товариство, назване так на честь перших слов'янських просвітників Кирила та Мефодія. Організаторами товариства були: Микола Костомаров (професор Київського університету), Василь Білозерський (вчитель зПолтави); Микола Гулак (службовець канцелярії генерал-губернатора) Згодом до складу товариства увійшли П. Куліш, Т.Шевченко, М. Савич, А. Маркович та ін.
Програмними документами товариства були: «Статут слов'янського товариства святих Кирила та Мефодія», «Книга буття українського народу» "Закон Божий». Мета товариства: ліквідація самодержавства та кріпосництва, встановлення республіки, уведення демократичних свобод, широкий розвиток культурних та релігійних зв'язків на основі християнської моралі. Київ мав стати столицею слов'янської федерації.
У своїй практичній діяльності члени товариства обмежувалися просвітницькою роботою: розповсюджували революційні твори Т. Шевченка та інших авторів, складали революційні прокламації («Брати українці», «Брати великороси та поляки»), у яких закликали слов'ян до єдності в боротьбі з царизмом.В. Білозерський склав проект впровадження в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів. Збиралися кошти на видання популярних книг. П. Куліш написав перший український підручник, а також першу українську азбуку («кулішівку»).
Але з питань досягнення політичних цілей погляди членів товариства розходилися. Представникипомірно-ліберального крила (М.Костомаров, В.Білозерський, П.Куліш) виступали за реалізацію програмних цілей шляхом реформ.
Представники радикально-демократичного крила (М.Гулак, І.Посада, Т.Шевченко) виступали за необхідність народного повстання, встановлення республіки, вбивство царської сім'ї.
Проіснувало товариство 14 місяців і за доносом студента Олексія Петрова було розгромлено на початку квітня 1847р. Члени товариства були засуджені та зіслані (М. Костомаров—до Саратова, П.Куліш —доТулиіт.д). М.Гулак був заточений у Шлісельбурзьку фортецю кч о роки, а Т. Шевченка за сатиричну поему «Сон» було віддано на 10 років в солдати в оренбурзькі степи -без права писати та малювати».
Висновок. Історичне значення діяльності Кирило-Мефодиеського товариства полягає в тому, що було зроблено першу спробу національного відродження України політичними засобами. Програма товариства значною мірою вплинула на подальший розвиток національно-визвольного руху в Україні.
Білет 11
11.1. Визначте особливості політичного становища українських земель у складі Великого князівства Литовського до і після Кревськоїунії.
Політична роздробленість та золотоординське ярмо призвели до того, що українські землі в XIII—ХУст. були
захоплені .іноземними державами. Литовська держава, яка виникла в XIII ст., протистояла просуванню золото-ординських завойовників на північний захід. Водночас Литовське князівство почало здійснювати захоплення українських та білоруських земель: розпочав Міндовг (засновник Литовської держави), продовжили — Вітен та Гедимін. Політику приєднання українських земель до Литви проводив князь Ольгерд (1345— 1377 рр.). Він завоював велику частину українських та частину білоруських земель. У 1363 р. Ольгердом був взятий Київ. Князь Вітовт (1392— 1430рр.) захопив південноукраїнські степи аж до Чорного моря та сучасної Одеси.
Причини швидкого захоплення: 1) Русь була послаблена золотоординським ярмом: 2) чимало князівств добровільно входили до складу Литви, намагаючись союзом з нею зберегти свої землі від натиску Тевтонського ордену та монголо-татарського іга.
Приєднавши землі Білорусі, України та частково Московської держави (Смоленщину), Литва перетворилася на багатонаціональну державу, де переважало не литовське, а слов'янське населення з традиційною культурою та правом (9/10 населення — українці та білоруси). Князівство стало називатися Великим князівством Литовським. Зазначені обставини вносили специфіку в його життя. Руська мова визнавалася в Литві державною, закони були складені на основі «Руської правди-. Православна церква також залишалася пануючою в духовному житті литовського суспільства. Великі міста, такі як Київ та Луцьк, отримали привілеї, що забезпечили розвиток ремесел і торгівлі. Міське управління складалося з місцевих людей. Значна влада в цих землях належала місцевій українській та литовській знаті. «Старе — не змінюємо, нове не впроваджуємо- — такий був принцип правління литовських князів.Утримувати під своєю владою неозорі землі України литовцям було важко. Українські магнати та шляхта прагнули забезпечити свої матеріальні права, зберегти відносну незалежність від литовців. Тому союз Литви з Польщею, яка набирала політичного впливу б Східній Європі, став неминучим. 14 серпня 1385р. у м. Крево було укладено унію (союз) між Литовським князем Ягайло та польською королевою Ядвігою, яка отримала назву Кревська унія. Згідно з умовами унії польські пани заволоділи українськими землями, католицтво було проголошено державною релігією, почався процес ополячення місцевого населення, зїї підписанням розпочався процес ліквідації удільних князівств України.
Литовські князі ліквідували незалежність Волинського (1452р.). Київського (1471р.) та інших князівств. Вони перетворювалися на провінції (воєводства), де правили литовські намісники — моєводи.
Висновок. У XIV—ХУст. значна частина земель України була завойована Литовським князівством. М. Грушев-ський вважав, що Велике князівство Литовське більшою мірою, ніж Московська держава, зберегло традиції Київської Русі. Кревська унія негативно вплинула на подальший суспільно-політичний розвиток українських земель.