- •1.1. Визначте місце Трипільської археологічної культури в утвердженні підтворювальної о господарства на землях України.
- •17.1 .Рідний край у уі-хУст.
- •3.2. Наведіть приклади культурно-освітньої політики гетьмана Івана Мазепи. Схарактеризуйте його як Історичну особистість.
- •4.1. Розкажіть про виникнення східнослов'янської писемності та розвиток української мови. Наведіть приклади поширення письменності за часів Київської Русі.
- •4.2. Проаналізуйте зміст українсько-російського договору 1654р., розкрийте його історичне значення.
- •6.2. Рідний край у XIX ст.
- •7.1. Порівняйте суспільну роль різних верств населення Київської Русі та Галицько-волинської держави.
- •7.2. Розкрийте роль Тараса Шевченка в українському національному відродженні.
- •8.1. Схарактеризуйте господарське життя Київської Русі та Галицько-волинської держави.
- •9.1. Визначте особливості розвитку архітектури та образотворчого мистецтва Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Назвіть найвидат-ніші пам'ятки.
- •9.2. Схарактеризуйте програмний зміст творів: «Малоросійські пісні...» м. Максимовича та «Закон Божий» м. Костомарова.
- •10.1.Схарактеризуйте князя Данила Романовича як історичну особистість; його внесок у розквіт
- •10.2.Визначте місце Кирило-Мефодіївського товариства в українському національному відродженні.
- •11.1. Визначте особливості політичного становища українських земель у складі Великого князівства Литовського до і після Кревськоїунії.
- •11.2.Назвіть найвидатніші постаті національного відродження в Україні першої половини xiXст. Дайте оцінку діяльності одного з діячів (на вибір).
- •12.1.Порівняйте становище різних верств населення українських земель XV—XVI ст.
- •13.1.Схарактеризуйте князя Василя-Костянтина Острозького як історичну особистість. Визначте місце Острозької академії в розвиткові української культури.
- •14.2.Проаналізуйте культурно-освітню діяльність громад у другій половині хіХст. Визначте внесок Володимира Антоновича в розвиток ідей національного відродження.
- •15.2.Схарактеризуйте внесок Михайла Грушевського в українську науку і культуру 1890-х рр.
- •16.1 .Схарактеризуйте значення Запорізької Січі в історії українського народу. Розкрийте причини ліквідації Гетьманщини та Запорізької Січі.
- •16.2.Укажіть нові тенденції розвитку архітектури і мистецтва у другій половині XIX ст.
- •17.1 .Рідний край у уі-хУст.
- •17.2.Порівняйте роль народовців, радикалів, москвофілів у суспільно політичному житті західноукраїнських земель у другій половині XIX ст.
- •18.1.Рідний край у XVI -XVIII ст.
- •18.2.Схарактеризуйте основні відмінності трьох основних етапів українського визвольного руху: академічний, українофільський і політичний.
- •19.1.Визначте особливості розвитку української культури xviiIст. Назвіть найвидатніші пам'ятки.
- •1789 Р. У Харкові виник перший в Україні постійний театр.
- •20.1.Визначте внесок Києво-Могилянської академії в культурно-освітній розвиток українського наро-ду-
- •20.2.Схарактеризуйте основні політичні напрями українського національно-визвольного руху: націонал -демократизму, соціалізму, соціал-демократизму, самостійництва.
14.2.Проаналізуйте культурно-освітню діяльність громад у другій половині хіХст. Визначте внесок Володимира Антоновича в розвиток ідей національного відродження.
Наприкінці 50-х рр. XIX ст. в Україні активізується національно-визвольний рух. Серед перших учасників національно-визвольної боротьби були студенти Київського університету св. Володимира, які заснували таємний гурток хлопоманів. До гуртка увійшли такі видатні діячі культури України XIX ст., як В. Антонович. Б. Познанський, Т. Рильський, А. Свидницький. Метою діяльності хлопоманів була просвітницька діяльність серед селян, захист їх інтересів, пробудження патріотичних почуттів.
Гурток хлопоманів проіснував недовго і за ініціативи його членів припинив своє існування в 1861 р.
Однак діяльність хлопоманів активізувала національно-культурний рух. У 1861 р. колишні хлопомани та студенти Київського університету М. Драгоманов, П. Чубинський, брати Сииьогуби, І. Касьяненко заснували напівлегальне товариство — громаду, що діяла у Києві та складалося з патріотично налаштованої української інтелігенції. Створення такого гуртка відкрило нову сторінку в історії національно-культурного руху в Україні.
відомими діячами громадівського руху стали В. Антонович, Б. Познанський, Т.Рильський, Б. Чубинський, В. Синьогуб, В.Пилипенко, брати Потоцькі, М. Драгоманов та ін. Вони сприяли розповсюдженню ідеї щодо національно-культурної автономії України, проведенню просвітницької роботи.
Громади активно діяли у Житомирі, Катеринославі, Києві, Одесі, Полтаві, Харкові, Чернігові. У першій половині 60-х рр. XIX ст. громадівський рух зазнав переслідувань з боку царської влади.
У 70-х рр. XIX ст. громадівський рух знову активізувався. Окрім Київської (старої) громади у губернських містах України виникли так звані «нові громади». Членами цих громад стали представники молодої української інтелігенції, які активно займалися науковою та видавничою діяльністю, збирали та записували українські народні пісні, приказки, повір'я, організовували гуртки з вивчення української мови. Київська громада видавала газету «Київський телеграф-.
Діячі громад Києва, Полтави й Одеси створили з метою координації керівний орган федеративного об'єднання громад усієї України — Раду громад, яку очолили В. Антонович, М. Драгоманов, О. Русов.
До громадівського руху входили видатні історики (І. Лучицький, О. Лазаревський, М. Драгоманов), мовознавці (П. Житецький), письменники (М. Старицький), композитори (М. Лисенко). Завдяки їх зусиллям було зібрано цінний матеріал з історії, етнографії, географії України.
У 80-х рр. XIX ст. громадівський рух набув культурницького характеру: видавався журнал «Київська старовина», виходили друком різноманітні матеріали з історії, археології, етнографії, літератури України, пропагувалися ідеї національного відродження України.
Видатну роль у громадівському русі другої половини XIX ст. та розповсюдженні ідей національно-культурного відродження відіграв В. Антонович.
Він народився у 1830 р. на Київщині. Здобув освіту в Київському університеті. В. Антонович був видатним істориком, археологом й етнографом. Його перу належать
дослідження з історії козацтва, гайдамаччини та :н.
В. Антонович вважав, що український народ має право на національне відродження. Хоча за походженням В. Антонович був поляком, він заперечував ідею щодо відновлення польської держави У своїй праці «Моя сповідь» В. Антонович запропонував полякам, які проживалі* в Україні, або перейнятися проблемами українців, або переселитися до Польщі.
Висновок. Діяльність громад в Україні сприяла активізації національно-культурного руху. Діячі громад зробили вагомий внесок у її подальший розвиток досліджень української історії, етнографії, культури, археології.
Білет 15
15.1.Розкрийте причини виникнення українського козацтва. Визначте місце козацтва в історії та культурі України.
Українське козацтво як нова суспільна верства України почало формуватися з початку XVI ст. Термін «козак» вперше згадується в літописі 1240р.
Причини появи козацтва:
1) економічні: захоплення польськими, литовськими та українськими феодалами земель, нестача у селян власної орної землі, переселення та освоєння земель Подніпров'я та степів за дніпровськими порогами ("Дикого поля»);
2) соціальні: посилення феодального гніту українських селян та міщан з боку польських, литовських, українських феодалів; оформлення кріпосної залежності селян;
3) політичні: прагнення польської адміністрації перетворити козацтво на стражів південних рубежів Речі Посполитої від гурецько-татарських нападів, а також встановити контроль над втікачами за /ініпровські морої и;
4) національні: політика ополячення українського населення, гоніння на українську культуру та мову, наступ католицької церкви на права православного населення;
5) військові: виникли пізніше та були пов'язані зі зростанням небезпеки з боку Кримського ханства Козаки прагнули захистити рідну землю від спустошливих набігів татарських орд.
Соціальний склад козацтва був різноманітним: кріпосні селяни, міщани, а також усі незадоволені феодально-кріпосницькими порядками та національно-релігійним пригнобленням.
У XVI ст. основним центром розселення козацтва стало Запорожжя, або Низ (територія Дніпровських порогів). Звідси назва козаків — запорозькі або низові. Козаки заснували укріплені поселення — січі. На початку XVIст. вони заселили та освоїли Середнє Подніпров'я, Запоріжжя. У середині XVI ст. ватажок козацтва, канівський та черкаський староста Дмитро Вишневецький (Байда) об'єднав козаків. За Дніпровськими порогами виникає козацька республіка — Запорізька Січ.
Козаки займалися землеробством, вирощували сільськогосподарські культури. Нескінченні татарські набіги робили землеробство непостійним, тому до XVIIIст. козаки відчували нестачу хліба. Степи були пасовищами для дрібної та великої рогатої худоби. Розвинене було конярство. Козаки займалися полюванням, рибальством, бортництвом (збором меду диких бджіл). Промисли не приносили достатнього прибутку, тому все більше розповсюджувалися ремесла: теслярство, ковальство, виготовлення зброї (одне з основних ремесел), бондарство.
Кожен козак мав навички торговця: необхідно було обмінювати або продавати вироби власного господарства, військові трофеї. Через Подніпров'я проходили торгові шляхи, козаки вдавалися до грабежів татарських купців. Із середини XVII ст. використовувалися можливості посередницької торгівлі.
Образ запорізького козака став символом захисника Батьківщини. Козацтво захищало українські землі від руйнівних набігів турецько-татарських загарбників, повернуло до життя спустошені татарськими ордами південноукраїнські землі.
Запорізькі козаки піднялися у військовій справі до рівня кращих європейських армій XVII—XVIII ст. їх вважали кращими піхотинцями. Козаки удосконалили сторожову та розвідувальну службу.
Із Запорізької Січі вийшли видатні історичні особи України: П. Дорошенко, Б. Хмельницький, П. Сагайдачний, І. Сірко, І. Богун та ін.
Документи останньої (Нової) Січі, що збереглися до наших днів, складають унікальний архівний фонд, який дозволяє об'єктивно вивчати історію України та сусідніх з нею країн.
Такі танці, як гопак та метелиця, зародилися на Запорізькій Січі. Кобзарство стало видатним явищем суспільного та духовного життя України. Запорізька Січ та козацтво були темами народних дум, пісень та легенд. Про Запоріжжя писали Вольтєр та Гоголь, Герцен та Чер-нишевський. Художник І. Рєпін написав відому картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
Висновок. Виникнення козацтва відіграє величезну роль у подальшій історії України. Козаки захистили південні рубежі від турецько-татарської агресії, виступили на боці пригнобленого українського народу, заклали основи української державності. Козацтво зробило величезний внесок узвільнення України від влади Речі Посполитої та створення української держави, а також в історію та культуру України.