- •Нуклеїнові кислоти будова і властивості нуклеїнових кислот
- •Структурні елементи нуклеотидів
- •Нуклеозиди.
- •Нуклеотиди.
- •Склад, властивості та види днк
- •Склад, властивості та види рнк
- •Структура нуклеїнових кислот
- •Вторинна структура нуклеїнових кислот
- •Правила Чаргафа.
- •Третинна структура нуклеїнових кислот
- •Вільні нуклеотиди
Склад, властивості та види днк
В організмі ДНК у першу чергу виконує функцію носія генетичної інформації. ДНК переважно зосереджена в ядрі, а в мітохондріях і хлоропластах міститься тільки невеликий відсоток клітинної ДНК. В клітинах ДНК упаковано у вигляді компактних структур – хромосом.
ДНК має велику молекулярну масу – від 1 × 106 до 10…100 × 109. Молекулярні маси вірусних і фагових ДНК вимірюються десятками і сотнями мільйонів дальтон. Молекулярна маса ДНК еукаріот значно вища. Про це свідчить молекулярна маса ДНК, виділеної з найбільшої хромосоми плодової мушки, — дрозофіли. Вся ДНК хромосоми представлена однією молекулою з Мr=40×109.
Вміст ДНК в клітинах організму певного виду відрізняється незвичайною постійністю, тоді як міжвидові відмінності за цим показником досить великі.
Кількість ДНК в клітині вимірюється пікограмами (10–12 г), змінюється від 0,01 пг у кишкової палички до декількох пікограмів в гаплоїдних клітинах вищих організмів.
Розчини ДНК мають високу в’язкість, високу оптичну активність (обертають площину поляризації світла).
ДНК здатна до денатурації, яка полягає у розриві водневих і вандерваальсових зв’язків, в деспіралізації та розходженні полінуклеотидних ланцюгів. Денатурацію викликають кислоти, луги, спирти, висока температура.
Завдяки наявності великої кількості залишків фосфорної кислоти нуклеїнові кислоти мають яскраво виражену кислотність: легко взаємодіють з іонами металів (кальцій, магній) та з лужними білками (гістонами).
Залежно від місця локалізації ДНК в клітині розрізняють:
ядерну ДНК,
мітохондріальну ДНК,
хлоропластну ДНК,
центріольну ДНК,
епісомальну ДНК.
Склад, властивості та види рнк
Якщо, ДНК міститься в основному в ядрах клітин, то РНК переважно знаходяться в рибосомах, а також протоплазмі клітин. Основна роль РНК полягає в безпосередній участі в біосинтезі білка.
Відомо три види клітинних РНК: транспортна (тРНК), матрична (мРНК) і рибосомна (рРНК). Вони розрізняються за місцем розташування в клітині, складом і розмірами, а також функціями.
На відміну від ДНК, молекули РНК відрізняються за вмістом у клітині, будовою, складом, функціями і локалізацією. Вміст її в різних клітинах залежить від умов існування клітин (в клітині, що швидко росте, де інтенсивно іде синтез білка, РНК більше). На долю РНК приходиться 5 - 10 % від загальної маси клітини. Основна маса РНК міститься у цитоплазмі (90 %), решта – в ядрі та інших органелах клітини.
Що стосується вмісту і локалізації РНК в клітках, то воно не відрізняється ні одноманітністю, ні стабільністю:
у клітинах, де йде інтенсивний біосинтез білків, вміст РНК у декілька разів перевищує вміст ДНК (наприклад, в печінці щура РНК в 4 рази більше, ніж ДНК)
там, де синтез білка невеликий, співвідношення ДНК і РНК може бути зворотним (наприклад, в легенях щура РНК в 2 рази менше, ніж ДНК).
За функціональним значенням і молекулярною масою, так само як і за локалізацією в клітині, РНК ділять на наступні види:
1. Інформаційні, або матричні, РНК (мРНК) мають молекулярні маси, що змінюються в широких межах (від 300 тис. до 4 млн.). Складає 2…6 % від загальної кількості РНК.
Виникаючи у формі високомолекулярних попередників в ядрі клітини або на ДНК інших субклітинних часток, мРНК (у вигляді рибонуклеопротеїнів) переміщаються до рибосом; у складі останніх вони виконують матричну функцію в процесі збірки поліпептидних ланцюгів, тобто зчитує інформацію з ДНК і переносить її у рибосоми, де відбувається синтез білка.
Довжина ланцюга м-РНК залежить від довжини поліпептидного ланцюга білка, що синтезується, наприклад для поліпептиду, з 100 залишків амінокислот потрібно 300 нуклеотидів.
2. Транспортні РНК (тРНК) відрізняються порівняно невисокою молекулярною масою – 17000—35000 (75-90 нуклеотидів). На частку транспортних РНК (тРНК) припадає близко 15 % клітинної РНК.
Виконують функцію кодування і перенесення активованих амінокислот в рибосомальний апарат клітини в процесі біосинтезу білків. Кожній амінокислоті відповідає специфічна тРНК.
До складу тРНК, крім аденілової, гуанілової, цитидилової і уридилової кислот, у незначних кількостях входять мінорні нуклеотиди (до 10%). Наявність мінорних основ робить молекулу РНК стійкою до дії нуклеаз (ферментів, що руйнують складно-ефірний зв’язок між нуклеотидами).
Всі молекули тРНК можна зобразити у вигляді двовимірного «листка конюшини», де значна кількість основ парні.
Транспортна РНК має акцепторне стебло – найдовшу спіралізовану структуру в молекулі РНК, до якого приєднується відповідна амінокислота.
Нуклеотидні ланцюги, які не беруть участі в утворенні водневих зв'язків, утворюють п'ять характерних структурних елементів (петлеподібні структури, які не мають спарених нуклеотидів):
1) 3’-кінець, що складається з чотирьох залишків, три останніх з яких у більшості випадків є ЦЦА. Карбоксильна група відповідної амінокислоти зв'язується 3’-гідроксидною групою кінцевого аденозинового залишку за допомогою аміноацил-тРНК-синтетази;
2) ТС-петля складається а семи нуклеотидних залишків, послідовність яких завжди 5’-ТЦЦ-3’;
3) сильно варіююча (за розміром і складом) додаткова петля;
4) антикодонова петля, що містить сім залишків, включаючи комплементарну кодону послідовність, містить триплет нуклеотидів (антикодон), який є комплементарним кодону мРНК;
5 ) D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
Ділянки тРНК, які не беруть участі у зв'язуванні амінокислоти і у виконанні кодуючої функції, використовуються для зв'язування тРНК з:
рибосомою (ТС-петля),
специфічною аміноацил-тРНК-синтетазою (D-петля).
Модифіковані основи, які не беруть участі в утворенні водневих зв'язків, відіграють деяку роль у створенні необхідної конформації тРНК.
3. Рибосомальні РНК (рРНК) характеризуються в основному великими молекулярними массами:
1,1×106 — 1,7×106 – в РНК 50—60S субчастин рибосом,
550 тис. — 700тис. – в РНК 30—40S субчастин рибосом,
~ 50 тис. в РНК 5,8S субчастин рибосом,
40 тис. – в РНК 5S субчастин рибосом;
локалізовані в рибосомах, є їх структурною основою і виконують в них різні функції.
Близько 80 % всієї РНК клітин припадає на рибосомну РНК. У складі рибосом рРНК знаходиться у комплексі з білками.
4. Вірусні РНК відрізняються різноманітними і високими молекулярними масами, що знаходяться в основному в межах декількох мільйонів дальтон. Вони є складовими частинами вірусних і фагових рибонуклеопротеїнів, несуть всю інформацію, необхідну для розмноження вірусу в клітинах господаря.