Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекц. - ек. прац..doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
155.65 Кб
Скачать

2. Особливості аграрної праці та їх вплив на соціально-трудові відносини на селі.

Вирішальний вплив на будь-які процеси, притаманні певному виду виробничої діяльності, мають його особливості. В більшості своїй вони визначають й обумовлюють шляхи розвитку процесів, притаманних досліджуваній сфері виробництва; тобто вони є факторами, здатними через свій вплив регулювати означені процеси як в теперішній час, так і на перспективу.

В нашому випадку даною сферою виступає агровиробництво, якому притаманні: чітка залежність від природних властивостей і біологічних особливостей рослин та худоби; неспівпадіння періоду виробництва з календарним періодом; гнучкий, але майже не нормований графік робіт; залежність від родючих властивостей землі, як основного засобу виробництва; просторове розмежування тощо.

Тому за всіх часів функціонування аграрного сектору України на формування та використання трудових ресурсів села суттєвий вплив мали особливості організації селянської праці. Найбільш вагомими з них є наступні.

1. Головною особливістю селянської праці є сезонність, яка виникає внаслідок неспівпадіння робочого періоду і періоду виробництва, що обумовлено об'єктами сільської праці. Дане явище призводить до ненормованого робочого тижня при значних коливаннях у навантаженні робочої сили. Саме завдяки цьому відбувається нерівномірність залучення працівників у виробництво за періодами року та по галузях виробництва (особливо уразливим до впливу сезонності є рослинництво). Внаслідок даного явища більшість аграріїв працюють за сезонним графіком виробництва. Це має свій вплив на матеріальне стимулювання селян. Істотними проблемами, щодо формування працездатного селянства та використання його праці внаслідок сезонності є: 1) несвоєчасність виплат заробітної плати, що принижує сумлінне ставлення аграріїв до праці, та 2) простої, що є ознакою існуючого прихованого безробіття на селі. Це також вказує на низькій рівень використання трудових ресурсів агровиробництва.

2. Особливо впливовою на формування і використання трудових ресурсів села є трудомісткість сільськогосподарських культур, вирощуванням яких займаються агровиробники. Різниця у трудомісткості для різних культур обумовлює різну потребу у кадрах, що залучаються у процес виробництва. Зокрема, до таких культур належить продукція овочівництва. Скорочення даної галузі через її нерентабельність, яке відбувається в багатьох агроформуваннях в умовах сьогодення, є однією з причин зростання чисельності безробітних на селі.

3. Істотний вплив на формування і використання кадрів села мають умови праці, які в більшості відбуваються на відкритому повітрі, іноді є шкідливими для здоров’я людини, що призводить до збільшення простоїв та втрат робочого часу через хвороби працівників. Особливо це стосується галузі рослинництва. Ця особливість вимагає налагодження організації змінного графіку роботи при скороченні тривалості робочої зміни, що здатне суттєво вплинути на якісний та кількісний склад селянства та змінити підхід до дослідження використання трудових ресурсів агроформувань.

4. Для ліквідації простоїв або пом’якшення сезонного впливу на

організацію сільської праці при прагненні до забезпечення продуктивної зайнятості селян необхідно створювати переробні підприємства та промисли. Для збільшення їх чисельності передбачається додаткова підготовка кадрів, що має вплив на формування трудових ресурсів села.

Крім цього, на селі відповідно Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” від 3.12.1999 року № 1529/99 розпочалася, проведена, а в деяких випадках продовжується і понині реструктуризація агровиробництва.

Згідно існуючих законодавчих актів її проведення передбачало перетворення КСП шляхом забезпечення всіх членів правом вільного виходу з них із земельними частками (паями) і майновими паями; створення на їх основі ПП, ФГ, ГП та інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності. З цього завдання випливала необхідність реструктуризації підприємств, тобто здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм (п.1.3 Методичних вказівок щодо проведення реструктуризації державних підприємств, затверджених наказом Мінекономіки України від 23 січня 1998 р. №9).

Таким чином, в умовах сьогодення домінуючий вплив на соціально-трудові відносини на селі мають процеси реструктуризації агровиробництва. Їх дія є поясненням непередбачуваності у процесах формування та процесах використання трудових ресурсів в сільському господарстві. Дані обставини надають вирішального значення прогнозуванню кількісного складу аграріїв та показників їх використання в сучасних умовах реформування аграрного сектору.

Питання власності завжди було основопологаючим у виборі ведення форм господарювання, а відтак і вирішальним при обґрунтуванні соціально-трудових відносин за будь-якого виду економічної системи. І навіть зараз, не зважаючи на приватизаційні процеси, що в наш час відбуваються на території України, тобто на перевагу приватної власності перед державною, в багатьох секторах економіки, питання про найбільш ефективну форму власності досі залишаються актуальними, особливо з моменту початку реалізації Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” від 3.12.1999 року № 1529/99.

Саме відносини власності є регламентуючими щодо процесів формування і використання трудових ресурсів агровиробництва. Правильність цього ствердження доведено через розгляд етапів становлення відносин власності на селі в історичному контексті.