Облік зовнішньоекономічної діяльності

Облік зовнішньоекономічної діяльності

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ економіки та бізнесу

Кафедра “Облік і аудит”

ОБЛІК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З напряму підготовки 7.030.5090 “Облік і аудит ”

ОКР “Спеціаліст

денної форми навчання

2011

Курс лекцій містить основні теми з дисципліни “Облік зовнішньоекономічної діяльності”, вивчення яких передбачено програмою для напряму підготовки 7.030.50900“Облік і аудит” ОКР «Спеціаліст».

Розроблено: доцентом кафедри “Облік і аудит”

к.е.н. Вороновською О.В.

Розглянуто на засіданні кафедри “Облік і аудит”

(протокол №___ від _____________20___р.)

Зміст

Вступ 5

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ 6

ТЕМА 2 ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ КОНТРАКТИ Й ОСОБЛИВОСТІ ВІДОБРАЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 17

ТЕМА 3. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ 27

ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ 27

ТЕМА4 ОБЛІК ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ 50

ТЕМА 5 МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ОБЛІК ЇХ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ 63

ТЕМА 6 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ 84

ТЕМА 7 ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ЕКСПОРТУ 96

ТЕМА 8 ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ІМПОРТУ 104

ТЕМА 9 ОБЛІК БАРТЕРНИХ (ТОВАРООБМІННИХ) ОПЕРАЦІЙ ТА ОПЕРАЦІЙ З ДАВАЛЬНИЦЬКОЮ СИРОВИНОЮ 112

ТЕМА 10 ОБЛІК ІНШИХ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ 124

ТЕМА 11 КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ У ЗОВНІШЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 128

ТЕМА 12 ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМ 139

ТЕМА 13 ЛІЗИНГОВІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ОПЕРАЦІЇ 150

ТЕМА 14 ОБЛІК КОНСИГНАЦІЙНИХ ТА КОМІСІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ 164

ТЕМА 15 ОБЛІК МІЖНАРОДНИХ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ПАСАЖИРІВ І ВАНТАЖІВ 176

ЛІТЕРАТУРА 178

Вступ

По економічному потенціалу Україна входить до першої п’ятірки країн Європи, але по ефективності його використання значно відстає від розвинутих країн світу.

У відповідності із західноєвропейською практикою одним з важливих параметрів розвитку економіки є стабільність цін і валюти. При цьому рівень інфляції не повинен перевищувати 1,5% середнього рівня інфляції країн з нижчим рівнем. Стабільність валюти забезпечується, якщо межі коливання її курсу не перевищують 2,25%. Щоб досягти перерахованих параметрів стабільності, необхідно прийняти ряд спеціальних мір, з яких слід виділити «радикальну» форму зовнішньоекономічної діяльності країни. З цією метою потрібно провести приватизацію підприємств із залученням закордонних інвесторів, створити сприятливий інвестиційний клімат шляхом надання твердих державних гарантій як закордонним, так і національним підприємцям тощо.

Орієнтація нашої держави на ринкову економіку, необхідність підготовки ґрунту для вступу України до Світової організації торгівлі, постійне залучення іноземних інвесторів та розвиток комерційних відносин між вітчизняними й іноземними підприємствами доводить, що облік зовнішньоекономічної діяльності підприємств є досить актуальною темою для дослідження.

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) включає наступні форми робіт і співпраць:

• експорт та імпорт товарів, капіталу, робочої сили;

• надання виробничих, транспортних, експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, брокерських, агентських, управлінських, бухгалтерських, аудиторських та інших послуг;

• наукову, науково-технічну, науково-виробничу, виробничу, освітню й інші форми кооперації з іноземними суб’єктами;

• здійснення міжнародних фінансових операцій з цінними паперами, розрахункових і кредитних операцій, спільної підприємницької діяльності з закордонними партнерами;

• підприємницьку діяльність, пов’язану з наданням ліцензій, патентів, «ноу-хау», торгових марок й іншими видами нематеріальних об’єктів власності;

• організацію й здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів й інших подібних заходів, що проводяться на комерційній основі;

• проведення бартерних, лізингових операцій, операцій з придбання, продажу й обміну валюти;

• організацію роботи фізичних осіб на контрактній основі тощо.

Наведений вище список ще раз доводить актуальність вивчення обліку зовнішньоекономічної діяльності, оскільки українські підприємства мають достатній потенціал для повноцінного виходу на міжнародний ринок.

Тема 1. Предмет, завдання і зміст дисципліни

1.1 Предмет курсу та об‘єкти вивчення.

1.2.Основні форми зовнішньоекономічної діяльності та види зовнішньоторговельних операцій.

1.3.Основні завдання обліку ЗЕД

1. 4.Принципи ведення ЗЕД

1.1 Предмет курсу та об‘єкти вивчення.

Нові підходи до розвитку економіки у зв’язку з переходом до ринкових відносин мають місце також у зовнішньоекономічній діяльності, яка є предметом курсу “Облік ЗЕД”.

Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб‘єктів господарської діяльності України та іноземних суб‘єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, є сукупністю виробничо-господарських, організаційно-економічних та комерційних функцій, які забезпечують обмін продукцією в матеріально-речовій формі, та має місце як на території України, так і за її межами.

Об’єктами обліку і аналізу зовнішньоекономічної діяльності є майно та джерела його утворення, що беруть участь у ЗЕД, господарські процеси, що складаються з сукупності зовнішньоекономічних операцій, та їх результати.

Найпоширенішим видом зовнішньоекономічної діяльності є торгівля.

Міжнародна торгівля – це обмін товарами та послугами між суб‘єктами різних держав.

Зовнішньоторговельна операція – це комплекс дій контрагентів різних країн, що спрямовані на здійснення торгового обміну, забезпечують такий обмін та є структурними ланками системи зовнішньоекономічних зв’язків.

1.2.Основні форми зовнішньоекономічної діяльності та види зовнішньоторговельних операцій

Суб’єктами ЗЕД є резиденти та нерезиденти.

Резиденти:

1. Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства), що постійно проживають на території України, в тому числі й ті, що тимчасово перебувають за кордоном.

2. Юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва) – з місцем розташування на території України, що здійснюють свою діяльність на підставі законів України.

3. Дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що здійснюють підприємницьку діяльність згідно з законами України.

Нерезиденти:

1. Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місце проживання за межами України, або тимчасово перебувають на території України.

2. Юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва) з місцезнаходженням за межами України, що створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави.

3. Розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність згідно з законами України.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними статусу юридичної особи (тобто з моменту державної реєстрації) і тільки в тому випадку, якщо установчими документами (статутом, установчим договором) передбачено положення, про те, що підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю.

Фізичні особи мають право проводити зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними дієздатності згідно з законами України.

Іноземні суб’єкти господарської діяльності – суб’єкти господарської діяльності, що мають постійне місце розташування або постійне місце проживання за межами України.

Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності – установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Всі суб’єкти ЗЕД України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.

ЗЕД представляє собою процес реалізації зовнішньоекономічних зв’язків. До основних форм зв’язків належать: торгівля, спільне підприємництво, надання послуг, співробітництво.

Основні форми ЗЕ зв’язків:

1. Торгівля. За допомогою цієї форми здійснюється купівля-продаж товарів широкого вжитку, устаткування, відбувається товарний обмін (бартер) продукцією, здійснюється купівля-продаж продукції інтелектуальної праці, ліцензій і «ноу-хау», інжинірингової продукції.

2. Спільне підприємництво. Дана форма зовнішньоекономічних зв’язків реалізується у виді інвестиційних проектів у всіх сферах промисловості, науки, освіти, медицини, кредитно-фінансової сфери.

3. Надання послуг. Велике поширення в міжнародному бізнесі належить посередницьким, банківським, біржовим послугам, страхуванню, туризму, міжнародним перевезенням вантажів. Швидко росте обсяг послуг, що надають комп’ютерні мережі, що існують в розвинених країнах світу.

4. Співробітництво. Наукове, технічне й економічне співробітництво. Спільне підприємництво набуває чинності у формі: міжнародних економічних організацій (МБРР, МВФ, ЄБРР), вільних економічних зон, спільних підприємств.

Вільна економічна зона – обмежена частина території держави, в межах якої діє пільговий режим господарювання і ЗЕД.

Відповідно до чинного законодавства ЗЕД підприємств здійснюється в різних формах:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

• надання суб’єктами ЗЕД послуг іноземним суб‘єктам господарської діяльності;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

• кредитні та розрахункові операції між суб‘єктами ЗЕД та іноземними суб‘єктами господарської діяльності;

• підприємницька діяльність на території України, пов‘язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб‘єктів господарської діяльності та аналогічна діяльність суб‘єктів ЗЕД за межами України;

• організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі.

В міжнародній торгівлі розрізняють чотири основні види зовнішньоторговельних операцій:

• Експорт – продаж іноземному контрагенту товару з вивезенням його за кордон.

• Імпорт – придбання в іноземного контрагента товару з ввезенням його з-за кордону.

• Реекспорт – продаж раніше імпортованого без доробки товару за кордон.

• Реімпорт – придбання раніше експортованого без доробки товару із ввезенням його з-за кордону.

Прямий експорт та імпорт. Операції, які передбачають постачання товарів чи послуг безпосередньо самими виробниками іноземним споживачам, або придбання в них відповідних товарів чи послуг.

Найбільш часто цей метод використовується при торгівлі промисловою сировиною на основі довгострокових контрактів, при експорті великогабаритного і дорогого устаткування, стандартного багатосерійного устаткування через власні закордонні філії та дочірні компанії, при закупівлі с/г товарів безпосередньо у фермерів-виробників.

Прямі зв’язки мають ряд переваг: найбільш тісні контакти з контрагентами, безпосередній контакт між виробником і кінцевим споживачем, найбільш швидке пристосування своїх виробничих потужностей до потреб споживача, кращі знання кон’юнктури ринку. Прямі контакти встановлюються на стадії проектування і розробки техніко-економічних параметрів товару з метою урахування вимог покупця.

Непрямий експорт чи імпорт. Купівля чи продаж товарів через торгових посередників.

Цей метод також має свої переваги: власна мережа обслуговування, гарні зв’язки, знання ринку та підприємства.

Укладається контракт з посередником при реалізації не основної продукції на віддалених, важкодоступних і погано вивчених ринках, на невеликих ринках, за відсутності власної створеної мережі в країнах-імпортерах і у випадках монополізації ввезення в країну великими торгово-посередницькими фірмами.

Зустрічна торгівля – це торговельні угоди, за яких продаж певного виду товарів (послуг) є умовою придбання інших товарів або послуг. Причиною зростання обсягів зустрічної торгівлі є надзвичайне загострення проблеми збуту. Головним фактором зустрічної торгівлі є обмеженість ліквідних засобів одного чи обох учасників угоди.

Основні форми зустрічної торгівлі:

• бартерні угоди;

• зустрічні закупівлі товарів за рахунок вартості поставлених товарів;

• комплектація імпортного устаткування частинами і деталями виробництва країни-імпортера;

• компенсаційні угоди, за умов яких погашення фінансового або товарного кредиту наданого країною, яка постачає технологічне устаткування, здійснюється поставками товарів, виробленими іншими підприємствами (операція припускає валютний залишок);

• операції з давальницькою сировиною (толінг);

• викуп застарілої продукції.

До торгово-посередницьких операцій належать:

1. комісійні операції;

2. консигнаційні угоди;

3. операції з перепродажу;

4. агентські операції;

5. брокерські операції.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється:

• Україною як державою, в особі її органів у межах їх компетенції;

• недержавними органами управління економікою (товарними фондами, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

• самими суб’єктами ЗЕД на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється за допомогою:

• законів України;

• актів тарифного і нетарифного регулювання, передбачених у законах України, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

• економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

• рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

• угод, що укладаються між суб’єктами ЗЕД і які не суперечать законам України.

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання ЗЕД на її території.

Головною ланкою в системі управління зовнішньоекономічними зв’язками України є Міністерство зовнішніх зв’язків і торгівлі.

Окремі сфери зовнішньоекономічної діяльності регулюють:

• Верховна Рада;

• Кабінет Міністрів;

• Національний банк України;

• Міністерство економіки;

• Державна митна служба;

• Антимонопольний комітет;

• Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі;

• органи місцевого управління ЗЕД.

Державне регулювання ЗЕД:

1. митне регулювання;

2. валютне регулювання;

3. ліцензування та квотування ЗЕД;

4. введення спеціальних економічних зон;

5. застосування спеціальних санкцій за порушення ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність в країні регулюється законами і нормативними актами, прийнятими Верховною Радою України, Указами Президента і Кабінетом Міністрів України:

• Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ (із змінами і доповненнями) від 16.04.91 р.;

• Податковий кодекс України, затверджено ВРУ від 02.12.2010 р. № 2755-VІ

• Закон України «Про режим іноземного інвестування» №93 від 19.03.96 р.;

• Закон України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-XII від 18.09.91р.;

• Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р.;

• Положення по бухгалтерському обліку операцій в іноземній валюті, затверджене наказом Міністерства У країни № 29 від 14.02.96 р.;

• Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 10.02.93 р.

Для проведення відповідних видів зовнішньоекономічної діяльності Міністерство економіки здійснює їхнє ліцензування і квотування.

Ліцензування ЗЕ операцій визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб’єктом ЗЕД експорту (імпорту) товарів. Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного чи неавтоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти. Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення і видачі ліцензії не робить обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.

Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких установлюються визначені квоти (кількісні чи інші обмеження).

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних чи інших обмежень), приймається КМУ про представленню центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, періоду дії цього режиму та кількісних чи інших обмежень з кожного товару.

У випадку застосування антидемпінгових, компенсаційних чи спеціальних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про впровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі відповідно до законодавства.

Ліцензії:

1. Антидемпінгова – право на імпорт в Україну відповідного товару, який є об’єктом антидемпінгового розслідування або антидемпінгових заходів.

2. Компенсаційна – право на імпорт в Україну певного товару, який є об’єктом антисубсидиційного розслідування або компенсаційних заходів.

3. Спеціальна – право на імпорт в Україну певного товару, який є об’єктом спеціального розслідування або спеціальних заходів.

4. Генеральна – відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певного товару або з певною країною протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару.

5. Відкрита (індивідуальна) – дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу з визначенням його загального обсягу.

6. Разова (індивідуальна) – разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

Щодо кожного виду товару може встановлюватися тільки один вид ліцензії. Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, а також у межах наданих їм повноважень – відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами областей, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб’єктів ЗЕД, що подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Розгляд заявок на одержання ліцензій може здійснюватися в порядку їх надходження, що визначається по датах реєстрації заявок, чи одночасно після закінчення оголошення терміну їх прийому.

Заявка не може бути відхилена у випадку допущення незначних помилок у документах, що надаються для одержання ліцензії, якщо вони не змінюють основних даних, що містяться в заявці. Основними вважаються дані, передбачені умовами ЗЕ договору (контракту).

Термін видачі ліцензії: при автоматичному ліцензуванні – не має перевищувати 10 робочих днів від дати одержання заявки; при неавтоматичному ліцензуванні – термін розгляду заявок не має перевищувати 30 днів від дати одержання заявки, якщо вони розглядаються у порядку їх надходження, і не більш 60 днів починаючи від дати закінчення оголошеного терміну прийому заявок, якщо усі вони розглядаються одночасно.

Ліцензія видається, якщо заявка й інші подані документи оформлені з дотриманням вимог, встановлених законодавством. У випадку відмовлення у видачі ліцензії заявник має право на оскарження рішення відповідно до законодавства.

Митне оформлення товарів здійснюється за умов надання митному органу оригіналу ліцензії, яку одержав суб’єкт ЗЕД.

Копія ліцензії додається до ВМД при декларування товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, і є одним з підстав для пропуску таких товарів через митний кордон України.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не має перевищувати обсягу встановленої квоти.

Квоти:

1. Антидемпінгові – обмежений обсяг імпорту в Україну певного товару, що є об’єктом антидемпінгового розслідування або антидемпінгових заходів, який дозволено імпортувати в Україну, який визначається в натуральних або вартісних одиницях виміру.

2. Компенсаційні – обмежений обсяг імпорту в Україну певного товару, що є об’єктом антисубсидиційного розслідування або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в Україну, який визначається в натуральних або вартісних одиницях виміру.

3. Спеціальні – обмежений обсяг імпорту в Україну, певного товару, що є об’єктом спеціального розслідування або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну та який визначається в натуральних або вартісних одиницях виміру.

4. Глобальні – встановлюються по товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується чи відкіля він імпортується.

5. Індивідуальні – встановлюються по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватися або з якої він може імпортуватися.

6. Групові – встановлюється по товару з визначенням групи країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України у грошовій одиниці України визначає П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Норми П(С)БО 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

За порушення чинного законодавства України в сфері зовнішньоекономічній діяльності всі суб’єкти, як іноземні, так і суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України, несуть майнову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Особлива увага в системі засобів державного регулювання належить валютному контролю, основною метою якого є дотримання валютного законодавства при проведенні операцій у рамках зовнішньоекономічної діяльності.

Основні завдання валютного контролю:

• контроль за надходженням виторгу з експортних операцій;

• контроль за надходженням товарів за бартерними контрактами;

• контроль за надходженням товарів в Україну за імпортними операціями.

Такий контроль в більшості випадків проводиться на підставі зовнішньоекономічних контрактів та первинних документів.