Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МФ лекция 5. Международные инвестиции.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
16.08.2019
Размер:
109.57 Кб
Скачать

Тема 5. Ринок міжнародних ін­вестицій

  1. Історія та сучасні тенденції розвитку інвестування

  2. Поняття міжнародних інвестицій

  3. Види інвестицій

  4. Мотивація міжнародного інвестування

  5. Принципи формування портфеля цінних паперів

  6. Теорії портфельного інвестування

1. Та увага, яка приділяється інвестиціям у сучас­ному світі, є наслідком радикальних змін, що відбулися в другій половині XX ст. в економіці промислово розвинутих країн. На місці ізольованих регіональних фінансових ринків виник єдиний міжнародний фінансовий ринок. На додаток до традиційного набору основних фінансових інструментів (інозем­на валюта, державні облігації, акції та облігації корпорацій) з'явилися похідні інструменти, такі як депозитарні розписки, ф'ючерси, опціони, варанти, індекси, свопи тощо. Ці інстру­мен­ти дають змогу реалізувати більш складні та тонкі стратегії управління дохідністю та ризиком фінансових угод, що відповіда­ють індивідуальним потребам інвесторів, керую­чих активами, спекулянтів та гравців на фінансовому ринку.

Міжнародні портфельні інвестиції є досить поширеним явищем уже протягом ба­гатьох десятиліть, навіть століть. Але активний розвиток цього виду інвестування почався лише в XIX ст.

Головними учасниками портфельного інвестування були в той час британські фінан­систи. Лондон у XIX ст. відігравав роль світового центру з випуску міжнародних обліга­цій, британські банки та інвестиційні компанії домінували у світових фінансах.

У 1920-х роках лідерство щодо обсягу розміщення іноземних портфельних інвести­цій перейшло до США, де за період 1919— 1929 pp. було розміщено 12,8 млрд дол. інозе­мних позик. Але "Велика депресія" звела нанівець усе це зростання обсягів порт­фельних інвестицій, у 1929 р. закордонне кредитування різко скоротилося, а за багатьма позиками не були виконані платіжні зобов'язання.

Після Другої світової війни оновлення міжнародного кредиту­вання та випуск інозе­мних облігацій відбувалися дуже повільни­ми темпами. До 1959 р. у Нью-Йорку було роз­міщено іноземним облігацій лише на 4,3 млрд дол. Після погіршення платіжного балансу на початку 1960-х років інтерес у США до випуск міжнародних облігацій трохи зріс, але із запровадженням 1964 р. податку, що зрівнював процентні ставки, зростанню обсягів портфельних інвестицій припинилося аж до 1974 p., коли нафтодоларова криза змусила американський уряд знову від­крити свій ринок для довгострокового боргового іноземного капіталу.

Період від початку 1980-х років можна вважати етапом "ново­го відродження" в га­лузі міжнародних портфельних інвестицій На цьому етапі проявилися потужні тенденції як до постійного зростання обсягів портфельних інвестицій, так і до розширенню їхньої географічної та інституційної структури. Якщо до 1979 р обсяг іноземних цінних паперів становив у портфелях амери­канських пенсійних фондів не більше 1 %, то в 1990-х роках ці цифра досягла 5—6 %.

Інтерес до міжнародних портфельних інвестицій зріс на рин­ках Європи, Японії, Ка­нади та інших країн, які почали активне модернізувати свої торговельні системи, щоб вве­сти гнучіс комісійні, розширити спектр похідних інструментів, комп'ютери­зувати обмін інформацією та здійснення операцій на біржах. Темпи зростання обсягів портфельних ін­вестицій почали значно перевищувати темпи зростання прямих іноземних інвестицій (див. табл. 24.1). У 90-х роках до портфельного інвестування, окрім інституційних інвесторів, значними темпами, завдяки інтернет-технологіям, залучаються приватні інвестори, які за­вдя­ки своїй численності та незначним обсягам індивідуальним операцій роблять ринок більш ліквідним.

ТНК почали реєструвати свої цінні папери відразу на багать­ох національних ринках акцій, а також розміщувати свої акції се­ред місцевих інвесторів у країнах, де розташовані їхні закордонні філії.

Існує певна залежність найчастіше використовуваних інстру­ментів портфельного ін­вестування від країни-інвестора. Як вид­но з табл. 24.2, на таких розвинутих міжнародних ринках, як США, Японія, Німеччина, Італія, найбільша частка операцій з акціями, обліга­ціями та комерційними паперами припадає на облігації. А на ринках Великої Британії, Франції, Канади перева­жають операції з акціями.

У цілому ж можна стверджувати, що у світі на сучасному етапі обсяг ринку обліга­цій перевищує обсяг ринку акцій. На кінець 1991 р. загальна капіталізація провідних рин­ків акцій становила 76 % вартості провідних ринків облігацій.

У 1999 р. у сфері портфельного інвестування намітилися зру­шення, пов'язані з вве­денням євро. Значна кількість інвесторів збільшила у своїх портфелях вагу цінних паперів, депонованих у євро.

Таблиця 24.1

Щорічні прямі та портфельні інвестиції (млрд. дол.)

1990

1993

2000

Прямі

Порт­фельні

Прямі

Порт­фельні

Прямі

Порт­фельні

Прямі

Порт­фельні

Всього

вивіз

137,0

120,7

238.5

187,4

188

506,4

1190,7

1305,2

ввіз

126,9

133.8

206,3

189.1

173,3

669,1

1301,2

1560,5

Розвинуті країни

вивіз

133.9

123,4

228,3

170,1

179,9

495,3

99,6

94,0

ввіз

113,2

124,9

174,6

154,6

103,2

573,1

248,7

86.6

Країни, що розвива­ються

вивіз

3,1

-1,8

10,2

17,1

8.1

3,2

1091,2

1208,9

ввіз

13,7

0,5

31,7

20,3

70,1

80,7

1052,5

1459,8

Міжнародні організації

вивіз

0,9

0,2

7,9

2,3

ввіз

8.4

14,2

15,3

14.1

Джерела: IMF. Balance of Payments Statistics Yearbook. Washington, 1998; IMF. Bal­ance of Payments Statistics Yearbook. Washington. 2001.

Таблиця 24.2 Структура обігу цінних паперів на розвинутих ринках світу

Країна

АКЦІЇ

Облігації

США

25-30 50-55

15-25

Японія

25-40 60-65

0-10

Велика Британія

80-85 10-15

0-10

Німеччина

48-50 50-55

0-2

Франція

60-65 30-35

5-10

Канада

40-55 30-40

15-20

Італія

47-48 52-53

Джерело: Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К... 1998. С. 192.

Щодо галузевої структури портфельного інвестування, то в 1990-х роках з'явилася тенденція до значного збільшення інтере­су інвесторів до „нової економіки", тобто до ви­сокотехнологічних галузей, і особливо до розвитку інтернет- та телекомунікації Од­ним із виявів такого інтересу став бум „дот-комів" - компаній, що спеціалізуються на наданні рі­зноманітних послуг та продажу товарів через мережу Інтернет.