Тема 5. Ринок міжнародних інвестицій
Історія та сучасні тенденції розвитку інвестування
Поняття міжнародних інвестицій
Види інвестицій
Мотивація міжнародного інвестування
Принципи формування портфеля цінних паперів
Теорії портфельного інвестування
1. Та увага, яка приділяється інвестиціям у сучасному світі, є наслідком радикальних змін, що відбулися в другій половині XX ст. в економіці промислово розвинутих країн. На місці ізольованих регіональних фінансових ринків виник єдиний міжнародний фінансовий ринок. На додаток до традиційного набору основних фінансових інструментів (іноземна валюта, державні облігації, акції та облігації корпорацій) з'явилися похідні інструменти, такі як депозитарні розписки, ф'ючерси, опціони, варанти, індекси, свопи тощо. Ці інструменти дають змогу реалізувати більш складні та тонкі стратегії управління дохідністю та ризиком фінансових угод, що відповідають індивідуальним потребам інвесторів, керуючих активами, спекулянтів та гравців на фінансовому ринку.
Міжнародні портфельні інвестиції є досить поширеним явищем уже протягом багатьох десятиліть, навіть століть. Але активний розвиток цього виду інвестування почався лише в XIX ст.
Головними учасниками портфельного інвестування були в той час британські фінансисти. Лондон у XIX ст. відігравав роль світового центру з випуску міжнародних облігацій, британські банки та інвестиційні компанії домінували у світових фінансах.
У 1920-х роках лідерство щодо обсягу розміщення іноземних портфельних інвестицій перейшло до США, де за період 1919— 1929 pp. було розміщено 12,8 млрд дол. іноземних позик. Але "Велика депресія" звела нанівець усе це зростання обсягів портфельних інвестицій, у 1929 р. закордонне кредитування різко скоротилося, а за багатьма позиками не були виконані платіжні зобов'язання.
Після Другої світової війни оновлення міжнародного кредитування та випуск іноземних облігацій відбувалися дуже повільними темпами. До 1959 р. у Нью-Йорку було розміщено іноземним облігацій лише на 4,3 млрд дол. Після погіршення платіжного балансу на початку 1960-х років інтерес у США до випуск міжнародних облігацій трохи зріс, але із запровадженням 1964 р. податку, що зрівнював процентні ставки, зростанню обсягів портфельних інвестицій припинилося аж до 1974 p., коли нафтодоларова криза змусила американський уряд знову відкрити свій ринок для довгострокового боргового іноземного капіталу.
Період від початку 1980-х років можна вважати етапом "нового відродження" в галузі міжнародних портфельних інвестицій На цьому етапі проявилися потужні тенденції як до постійного зростання обсягів портфельних інвестицій, так і до розширенню їхньої географічної та інституційної структури. Якщо до 1979 р обсяг іноземних цінних паперів становив у портфелях американських пенсійних фондів не більше 1 %, то в 1990-х роках ці цифра досягла 5—6 %.
Інтерес до міжнародних портфельних інвестицій зріс на ринках Європи, Японії, Канади та інших країн, які почали активне модернізувати свої торговельні системи, щоб ввести гнучіс комісійні, розширити спектр похідних інструментів, комп'ютеризувати обмін інформацією та здійснення операцій на біржах. Темпи зростання обсягів портфельних інвестицій почали значно перевищувати темпи зростання прямих іноземних інвестицій (див. табл. 24.1). У 90-х роках до портфельного інвестування, окрім інституційних інвесторів, значними темпами, завдяки інтернет-технологіям, залучаються приватні інвестори, які завдяки своїй численності та незначним обсягам індивідуальним операцій роблять ринок більш ліквідним.
ТНК почали реєструвати свої цінні папери відразу на багатьох національних ринках акцій, а також розміщувати свої акції серед місцевих інвесторів у країнах, де розташовані їхні закордонні філії.
Існує певна залежність найчастіше використовуваних інструментів портфельного інвестування від країни-інвестора. Як видно з табл. 24.2, на таких розвинутих міжнародних ринках, як США, Японія, Німеччина, Італія, найбільша частка операцій з акціями, облігаціями та комерційними паперами припадає на облігації. А на ринках Великої Британії, Франції, Канади переважають операції з акціями.
У цілому ж можна стверджувати, що у світі на сучасному етапі обсяг ринку облігацій перевищує обсяг ринку акцій. На кінець 1991 р. загальна капіталізація провідних ринків акцій становила 76 % вартості провідних ринків облігацій.
У 1999 р. у сфері портфельного інвестування намітилися зрушення, пов'язані з введенням євро. Значна кількість інвесторів збільшила у своїх портфелях вагу цінних паперів, депонованих у євро.
Таблиця 24.1
Щорічні прямі та портфельні інвестиції (млрд. дол.)
|
|
1990 |
1993 |
2000 |
||||
Прямі |
Портфельні |
Прямі |
Портфельні |
Прямі |
Портфельні |
Прямі |
Портфельні |
|
Всього |
|
|
|
|
|
|
|
|
вивіз |
137,0 |
120,7 |
238.5 |
187,4 |
188 |
506,4 |
1190,7 |
1305,2 |
ввіз |
126,9 |
133.8 |
206,3 |
189.1 |
173,3 |
669,1 |
1301,2 |
1560,5 |
Розвинуті країни |
|
|
|
|
|
|
|
|
вивіз |
133.9 |
123,4 |
228,3 |
170,1 |
179,9 |
495,3 |
99,6 |
94,0 |
ввіз |
113,2 |
124,9 |
174,6 |
154,6 |
103,2 |
573,1 |
248,7 |
86.6 |
Країни, що розвиваються |
|
|
|
|
|
|
|
|
вивіз |
3,1 |
-1,8 |
10,2 |
17,1 |
8.1 |
3,2 |
1091,2 |
1208,9 |
ввіз |
13,7 |
0,5 |
31,7 |
20,3 |
70,1 |
80,7 |
1052,5 |
1459,8 |
Міжнародні організації |
|
|
|
|
|
|
|
|
вивіз |
— |
0,9 |
— |
0,2 |
— |
7,9 |
— |
2,3 |
ввіз |
— |
8.4 |
— |
14,2 |
— |
15,3 |
— |
14.1 |
Джерела: IMF. Balance of Payments Statistics Yearbook. Washington, 1998; IMF. Balance of Payments Statistics Yearbook. Washington. 2001.
Таблиця 24.2 Структура обігу цінних паперів на розвинутих ринках світу
Країна |
АКЦІЇ |
Облігації |
США |
25-30 50-55 |
15-25 |
Японія |
25-40 60-65 |
0-10 |
Велика Британія |
80-85 10-15 |
0-10 |
Німеччина |
48-50 50-55 |
0-2 |
Франція |
60-65 30-35 |
5-10 |
Канада |
40-55 30-40 |
15-20 |
Італія |
47-48 52-53 |
— |
Джерело: Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К... 1998. С. 192.
Щодо галузевої структури портфельного інвестування, то в 1990-х роках з'явилася тенденція до значного збільшення інтересу інвесторів до „нової економіки", тобто до високотехнологічних галузей, і особливо до розвитку інтернет- та телекомунікації Одним із виявів такого інтересу став бум „дот-комів" - компаній, що спеціалізуються на наданні різноманітних послуг та продажу товарів через мережу Інтернет.