ВСТУП

Військовий переклад є окремою лінгвістичною дисципліною. До якості і точності військового перекладу висувають високі вимоги, оскільки помилки в ньому в кращому разі призведуть до довільного і суб'єктивного тлумачення тексту, а в гіршому можуть коштувати комусь життя чи спричинити серйозні матеріальні збитки. Бездоганного володіння не тільки іноземною військовою термінологією, але й адекватною українською військовою термінологією вимагають всі види та способи перекладу, від письмового перекладу статутів і документів до усного перекладу при радіообміні, не виключаючи і двосторонній переклад при розмові на військові теми, і синхронний переклад. Звідси випливає, що однією з основних труднощів у перекладі військових матеріалів є переклад термінів, якому й присвячена дана робота.

Постійне оновлення термінологічного вокабуляру англійської мови, викликане появою нової техніки і нових військових стратегій, що на жаль, знаходять застосування на світовій арені, а також вимоги до адекватної та еквівалентної передачі як нових, так і усталених військових термінів визначають актуальність цієї роботи.

Об'єктом дослідження є військові терміни, а предметом - прийоми їх перекладу з англійської мови на українську.

Основна мета дослідження - вивчення прийомів еквівалентного перекладу англомовної військової термінології на українську мову на прикладі антивоєнної новелістики Ернеста Гемінгвея, а саме романів: «Прощавай зброя», «Фієста» та ««По кому подзвін».

Дана мета визначає наступні завдання:

1) розглянути терміни в порівнянні із загальною лексикою і виявити їх властивості,

2) дати визначення поняттю "військовий термін" і визначити сфери його функціонування,

3) дослідити структурно-семантичні характеристики військової термінології та способи її утворення,

4) зіставити англійські і українські військові романи Ернеста Гемінгвея і на їх основі описати прийоми перекладу різних типів військових термінів.

Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження:

- Порівняльно-порівняльний метод, що дозволив порівняти спостереження, отримані при аналізі англійська та українських військових матеріалів,

- Метод суцільної вибірки, що дозволив відібрати терміни та термінологічні матеріали для аналізу,

- Методи аналізу і синтезу, за допомогою яких був зібраний і узагальнений теоретичний матеріал з досліджуваної теми, а також підведені підсумки дослідження,

- Статистичний метод, або метод підрахунку абсолютних чисел і процентного співвідношення, що дозволяє наочно представити поширеність різних видів військових термінів, виявити і обгрунтувати способи і прийоми їх перекладу.

Методологічною основою дослідження послужили праці, А.В. Суперанскої, В.М. Лейчика, С.В. Гриньова, Л.Л. Нелюбина, А.А. Дормідонтова, А.А. Васильченко Г.М. Стрілківського, Г.А. Судзіловського та інших.

Практична цінність роботи полягає в тому, що отримані в ході дослідження дані дозволяють відповідним чином розширити лінгвокультурну підготовку перекладачів, а також осіб, тим чи іншим чином пов'язаних із збройними силами і мають потребу в міжкультурнії комунікації в рамках військової сфери. Представлений у роботі матеріал може бути використаний при розробці теоретичних курсів з військового перекладу, а також на спецкурсах і спецсемінарах, присвячених проблемам лінгвокультурології та міжкультурної комунікації.

Логіка дослідження і послідовність вирішення поставлених завдань зумовили структуру роботи. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються об'єкт і предмет дослідження, характеризуються цілі, завдання, методи, практична і теоретична значимість даної роботи.

У першому розділі «Деякі загальні питання теорії військового перекладу» розглядаються особливості військового перекладу.

В другому розділі "Військові терміни як особливий вид термінології" розглядаються проблема визначення поняття "термін" і "військовий термін", визначаються сфери їх функціонування.

Третій розділ "Військова лексика як перекладацька проблема" присвячено розгляду структурно-семантичних характеристик військових термінів і прийомів їх перекладу з англійської мови на українську.

В четвертому розділі «Характерні особливості перекладу військових матеріалів» розглядаються стилістичні та лексичні особливості перекладу американських військових матеріалів, способи передачі скорочень та перекладу багатокомпонентних термінів. У цьому розділі також розглядаються особливості перекладу термінологічних стійких словосполучень та відтворення деяких імен і назв, способи перекладу пасивних конструкцій, способи перекладу інфінітивних та герундіальних конструкцій, особливості перекладу військових фразеологізмів.

Бібліографічний список нараховує 33 роботи.

У висновку узагальнюються результати даного дослідження.

Розділ 1 деякі загальні питання теорії військового перекладу Особливості військового перекладу

Переклад як один з видів мовної діяльності представляє собою процес адекватної і повноцінної передачі думок, висловлених на одній мові, засобами іншої мови. Адекватний і повноцінний переклад обумовлює правильну, точну і повну передачу особливостей і змісту оригіналу і його мовної форми з урахуванням всіх особливостей структури, стилю, лексики та граматики, в поєднанні з бездоганною правильністю мови, на яку робиться переклад.

З точки зору функціональної та комунікативної спрямованості прийнято розрізняти три види перекладу: художній, суспільно-політичний і спеціальний.

Військовий переклад є одним з видів спеціального перекладу з яскраво вираженою військовою комунікативною функцією. Відмінною рисою військового перекладу є велика кількість термінів і точний, чіткий виклад матеріалу при відносній відсутності образно-емоційних засобів вираження.

Практична діяльність військового перекладача-референта, що вимагає спеціальної підготовки, навичок і умінь, винятково різноманітна. Вона охоплює всі види та способи перекладу: від письмового перекладу статутів і документів до усного перекладу при радіообміні, не виключаючи і двосторонній переклад при розмові на військові теми, синхронний переклад, роботу з військовою кореспонденцією, антотативний та реферативний переклад військових, військово-технічних і військово-політичних текстів. Тому вимоги, що пред'являються до військового перекладача-референта зумовлені специфікою його роботи, надзвичайно високі. Вони включають:

1. Високу морально-політичну свідомість і витримку, глибоке розуміння свого патріотичного обов'язку і інтернаціональних завдань нашого народу, пильність і непримиренність до ворога і його ідеології, безмежну відданість Батьківщині.

2. Високу професійну підготовку в самому широкому сенсі цього слова, включаючи глибокі оперативно-тактичні та військово-технічні знання, для безпосередньої участі перекладача-референта в забезпеченні практично всіх сторін бойової діяльності і життя військ, достатню психологічну підготовку для успішної роботи в умовах вогневого впливу, хорошу фізичну підготовку, а також наявність практичних навичок роботи на технічних засобах зв'язку, особливо в умовах перешкод і в складній обстановці.

3. Глибоке знання рідної та іноземної мов і вміння правильно, грамотно і швидко перекладати необхідну інформацію.

4. Міцне знання і чітке розуміння сенсу та змісту української та іноземної військової (оперативно-тактичної, командно-штабної і військово-технічної) термінології, військової справи та особливостей організації армій відповідних іноземних держав, їх стратегій, оперативного мистецтва і тактики, озброєння та бойової техніки.

5. Бездоганне володіння в повному обсязі навичками всіх видів письмового та усного перекладу, яке повинно забезпечувати вільне переключення з однієї мови на іншу на основі вмілого використання знань, отриманих в області лексики, фразеології, граматики та стилістики обох мов.