Тема 5. Податкова звітність платників податків та умови розстрочення/відстрочення належних до сплати податкових платежів

1. Податкова звітність та порядок її подання

2. Вимоги до підтвердження даних податкової звітності

3. Розстрочення та відстрочення податкових/грошових зобов’язань та податкового боргу

1. Податкова звітність та порядок її подання

Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору (обов’язкового платежу) вимагають здійснення належним чином їх обліку і розрахунку, результати цього відображаються у від­повідній формі податкової звітності.

Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) зі складання, ведення і подання документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника по­датку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету, до контролюючих органів. По­даткову звітність може здійснювати як платник податку самостійно, так і його представник або податковий агент.

На платника податку покладається обов'язок зі складання та подання податкової звітності у разі, якщо відповідним податковим законом на нього покладено обов'язок зі сплати податку.

Податкова декларація, розрахунок – складові податкової звітності. Декларація у розумінні податкового кодексу – це документ, що подається до відповідного державного органу із зазначенням відомостей, на підставі яких він виконує дії (операції, процедури, функції), що належать до його компетенції.

Податкова звітність може бути складена у звичайному (паперовому) вигляді та надіслана поштою або в електронній формі та надіслана засобами телекомунікації. Форма звітності, незалежно від того, чи це загальнодержавні, чи місцеві податки, встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Податкові декларації подаються відповідно до базового звітного податкового періоду, що дорівнює календарному місяцю, календарному кварталу або календарному півріччю, календарному року.

Інформація, вказана у поданій податковій звітності, є підставою для нарахування та сплати податкового зобов’язання. Перелік додатків до податкових декларацій як обов`язкових складових податкової звітності встановлюється відповідно до кожного податку і збору окремо.

Митні декларації та спрощені податкові декларації подаються за окремими положеннями, визначеними митним законодавством та положеннями щодо спрощеної системи оподаткування. З метою нарахування та/або сплати податкових зобов’язань митні декларації прирівнюються до податкових.

Органи державної податкової служби забезпечують оприлюднення форм податкових декларацій стосовно податків і зборів, що подаються органам державної податкової служби.

Платники податку на прибуток, крім малих підприємств (відповідно до п. 7 ст. 63 Господарського кодексу України малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень), подають разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність. У фінансовій звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці.

[Податкова різниця – це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом “Податок на прибуток підприємств” Податкового кодексу України. Постійна податкова різниця виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах.

Тимчасова податкова різниця – це податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах.]

Якщо платник податків вважає, що встановлена форма податкової декларації не дає можливості всебічно та зважено відобразити в ній всі особливості оподаткування певного виду діяльності, що, в свою чергу, збільшує або зменшує податкові зобов’язання, то він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці податкової декларації.

Якщо платник вважає за необхідне, то він може подати разом з податковою декларацією доповнення в довільній формі. Такі доповнення вважаються невід’ємною частиною податкової декларації. До доповнення обов’язково додається письмове пояснення мотивів подання такого додатку з належним обґрунтуванням.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені строки податковому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. При цьому звітність подається по кожному податку окремо, платником якого є суб’єкт господарювання, незалежно від того, чи провадив він господарську діяльність у звітному періоді.

Враховуючи наявність пільгового порядку оподаткування прибутку суб'єктів малого бізнесу, встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків, подають декларації з податку на прибуток за спрощеною формою. Таким рішенням одночасно досягається дві мети: забезпечення контролю за дотриманням граничних обсягів оборотів, за умови неперевищення яких платник має право користуватися пільгою; спрощення фіскально-адміністративних процедур для суб'єктів малого бізнесу - юридичних осіб.

Платнику надається право обирати один з трьох способів подання податкової звітності:

• особисто або через уповноважену особу;

• поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

• засобами електронного зв'язку в електронній формі (з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб). Дане право обмежується для великих і середніх підприємств, які зобов'язані подавати податкові декларації в електронній формі. Таке рішення спрямоване на покращання адміністрування податків шляхом оптимізації документообігу та враховує наявність технічних можливостей у відповідних платників щодо його реалізації.

У випадку подання звітності поштою відправлення здійснюється платником не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку звітування. Такі терміни слугують захисту фіскальних інтересів держави, оскільки спрямовані на своєчасне отримання податковими органами відповідних кореспонденцій (не пізніше надходження декларацій, вручених особисто платниками чи через уповноважених осіб).

Поряд з цим, враховуючи можливість втрати, зіпсування, затримки вручення поштового відправлення, потребують захисту й інтереси та права платників. На такі випадки передбачається відповідальність оператора поштового зв'язку, винного у втраті, зіпсуванні, затримці. Платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації. Йому надсилається повідомлення про втрату або зіпсування поштового відправлення, після отримання якого протягом п'яти робочих днів слід надіслати поштою або надати особисто (за вибором платника) органу державної податкової служби другий примірник податкової декларації разом з копією цього повідомлення. Наведене все ж не звільняє платника від обов'язку сплатити суму податкового зобов'язання, визначену ним самостійно в декларації, протягом встановлених строків (незалежно від дій, пов'язаних з наслідками втрати, зіпсування чи затримки звітності поштою).

Орган державної податкової служби зобов'язаний без попередньої перевірки (крім перевірки наявності обов'язкових реквізитів) та будь-яких інших умов прийняти податкову звітність платника. Податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою за наявності однієї з таких умов:

• відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання (на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії);

• квитанції про отримання податкової декларації (у разі її подання засобами електронного зв'язку);

• поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби (у разі надсилання податкової декларації поштою);

• відсутності повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації у встановлений строк.

Відмова у прийнятті податкової декларації допускається виключно у випадку порушення платником вимог щодо заповнення обов'язкових реквізитів. Податковий орган при цьому зобов'язаний надати платнику письмове повідомлення про таку відмову із зазначенням конкретних причин.

З метою упорядкування документообігу та створення належних умов для реалізації податковими органами функцій контролю визначено терміни надання цих повідомлень:

• протягом п'яти робочих днів з дня отримання декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку;

• протягом трьох робочих днів з дня отримання декларації особисто від платника податку або його представника.

Якщо податкова декларація була надіслана поштою або засобами електронного зв'язку та не містить окремих обов'язкових реквізитів або вони вказані з помилками, то такий звіт вважається неподаним.

Для ефективного забезпечення процедури подання електронної податкової звітності передбачається створення автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності". Основним розробником та адміністратором даної системи визначено центральний орган виконавчої влади, відповідальний за процеси інформатизації в Україні. Передбачається, що електронна звітність буде направлятись через Інтернет до контролюючих органів, фондів загальнообов'язкового державного страхування, відповідних державних органів тощо. За допомогою даної системи спрощується порядок передачі електронної звітності та уніфікується процедура подачі такої звітності. Автоматизована система самостійно визначає та перенаправляє відповідні електронні звіти до того чи іншого державного органу відповідно до їх компетенції та порядку, визначеного чинним законодавством.

Однією із обов'язкових умов роботи даної системи передбачено, що дана автоматизована система повинна забезпечувати підтримку роботи засобів електронного цифрового підпису всіх акредитованих центрів сертифікації ключів, що працюють на ринку України відповідно до чинного законодавства.

Всі вимоги до заповнення електронної податкової звітності, електронної звітності інших державних органів, опис форматів (стандартів), структура електронного документа, розміщуються на інформаційних ресурсах Міністерства фінансів України та відповідних державних органів. Дані інформаційні ресурси для користувачів надаються на безоплатній основі. Сама автоматизована система "Єдине вікно подання електронної звітності" та всі її компоненти є державною власністю.

Терміни подання податкової звітності визначені залежно від тривалості базового податкового періоду:

• якщо базовий звітний період дорівнює календарному місяцю, то звітність подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

• якщо базовий звітний період дорівнює календарному кварталу або півріччю, то звітність подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

• якщо базовий звітний період дорівнює календарному року, то звітність подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом Податкового кодексу, зазначена декларація подається у строки, визначені для такого базового звітного (податкового) періоду.

Виняток щодо зазначеного складає податок на доходи фізичних осіб, за яким звітують у такі терміни: фізичні особи, за винятком підприємців - до 1 травня року, що настає за звітним; фізичні особи - підприємці - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового року.

Якщо за якимось з податків чи зборів звітний (податковий) період не встановлено, податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені для місячного базового звітного (податкового) періоду, (крім випадків, коли подання декларації з певного податку (збору) не передбачено).

Для забезпечення єдиного розуміння порядку звітування та дотримання прав платників і захисту їх законних інтересів встановлено, що у випадку, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.