Питання для самопідготовки і самоконтролю

1. Що таке “період вікна” у протіканні ВІЛ-інфекції?

2. Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини.

3. Епідемія ВІЛ/СНІДу як демографічна криза та глобальний регресивний процес суспільства.

4. Законодавство України у сфері протидії ВІЛ/СНІДу.

5. Соціально-психологічні, медичні, матеріально-побутові та інші проблеми в людей, які живуть із ВІЛ/СНІД-статусом, та шляхи їх вирішення.

6. Що таке “медична аварія”?

Завдання для самостійної роботи

Завдання № 1. Надати (письмово) рекомендації людині, яка дізналася про свій позитивний ВІЛ-статус.

Завдання № 2. Скласти план-конспект проведення мікроуроку для учнів “Шляхи передачі ВІЛ-інфекції”.

Завдання № 3. Підготувати мікролекцію про вірус імунодефі­ци­ту людини і захворювання на СНІД.

Завдання № 4. Написати лист до редакції газети (часопису) від імені людини, у якої визначено ВІЛ-інфікованість.

Завдання № 5. Підготувати виступ по студентському радіо на тему: “Діти і ВІЛ/СНІД”.

Завдання № 6. Підготувати замітки до газети про благодійні організації, які здійснюють Національні та Міжнародні програми з надання допомоги людям, які живуть з ВІЛ/СНІД.

Рекомендована література

Основна література:

1. Грищак Т.В., Долинна О.В. Основи медичних знань та медицини катастроф. Навчальний посібник. – К.: Вид. Паливода А.В., 2003. – 144 с.

2. Інфекційні хвороби у дітей / А.М. Михайлова, Л.О. Трішкіна, С.О. Кра­марєв та ін. – К.: Здоров’я, 2000. – С. 339–345.

3. Ефективні методи роботи з попередження ВІЛ/СНІД серед дітей та молоді. – К., 2002. – 149 с.

Додаткова література:

1. Информационные материалы просветительского центра “ИНФО – Плюс” (Фонд «Имена»). – К., 2002. – 360 с.

2. Ситуационный анализ МЗ Украины в связи с эпидемией ВИЧ-инфекции в Украине для 4-й национальной программы профилактики: раздел – вопросы прав человека в контексте эпидемии ВИЧ/СПИДа, раздел – снижение уязвимости отдельных групп населения. – К., 2000. – 500 с.

3. Лазаренко Б.П. Методичний посібник з профілактики ВІЛ-інфекції серед молодих споживачів ін’єкційних наркотиків. – К., 2002. – 112 с.

4. СПИД и ВИЧ-инфекция. Социально-психологические аспекты: информация для профессионалов: Пер. с англ. Н.А. Уайка. – СПб.: ЮНЭЙДС, 2000. – 290 с.

5. ВІЛ/СНІД: відчуй себе захищеним. Спецвипуск / Шкільний світ. – К., 2004. – № 25–28.

6. Консультирование до и после теста на ВИЧ-инфекцию. Региональная организация СПИДа. – Инфосвязь. – Москва, 2000. – 300 с.

7. Елисеева О.Н. Новая медицина против вирусов. Гепатит. СПИД. Изд. «Весь». – СПб., 2005. – 154 с.

Червона стрічка

Мільйони людей з різних країн та континентів носять на грудях червону стрічку як символ усвідомлення важливості проблеми ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Червона стрічка - просто петелька з червоної тканини - символ багатозначний. Це не тільки знак поминання померлих від СНІДу. Це символ протесту проти необізнаності, проти дискримінації людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом. Стрічка кольору крові стала обов’язковим елементом емблем всіх організацій і товариств, що займаються проблематикою лікування і профілактики ВІЛ/СНІД, а також захисту прав людей, що живуть з ВІЛ. Цей символ всесвітнього антиСНІДівського руху створив художник Франк Мур в квітні 1991 року. Спочатку червона стрічка, прикріплена на грудях означала приналежність до людей, що об’єднались навколо проблеми СНІД. Її носили, зокрема, члени благодійної організації Visual AIDS.В основному, це були художники і інші митці, що намагались спрямувати свої зусилля і талант на боротьбу з епідемією. В листопаді 1991 року на концерті, присвяченому Фреді Меркюрі, в Великобританії червону стрічку одягли 70 тисяч прихильників співака. Незабаром, поминальна стрічка кольору крові стала всесвітнім символом боротьби зі СНІДом і солідарності з тим, кого торкнулась ця проблема.