Судово-медична експертиза визначення відсотка втрати працездатності

Така експертиза виконується комісійно. Згідно з правилами її проведення, працездатність визначається як соціально-правова категорія, що визначає здатність конкретної людини до праці. Остання визначається рівнем професійних знань, умінь, навичок, досвіду, суспільними умовами праці, а головне - станом психічно­го та фізичного здоров’я.

Працездатність може бути загальною і професійною, повного і частковою.

Повна загальна працездатність - це здатність людини до не- кваліфікованої роботи у звичайних умовах праці.

Повна професійна працездатність - здатність працівника ви­конувати роботу в повному обсязі за професією, якою він володіє, або на посаді, яку він обіймає, у тих виробничих умовах, у яких він працює. Із професійної працездатності виокремлюється спе­ціальна - тобто здатність виконувати ту чи іншу спеціальну робо­ту за різними професіями.

Якщо людина має уроджене каліцтво або перенесла хворобу, що погіршила загальний стан її здоров’я, чи страждає на якесь хронічне захворювання і внаслідок зазначеного може виконувати некваліфіковану роботу або роботу за професією не в повному об­сязі, це свідчить про часткову працездатність. Тобто, стан здоров’я дає змогу працівникові виконувати лише більшу або меншу части­ну роботи згідно зі своєю кваліфікацією. Виконання ж професій­них функцій у повному обсязі потребує полегшених умов праці, бо інакше настає розлад здоров’я.

Часткова загальна працездатність - це здатність особи вико­нувати некваліфіковану роботу не в повному обсязі або в повному обсязі, але за полегшених умов праці.

Часткова професійна працездатність - здатність працівника виконувати роботу за професією, якою він володіє, або на посаді, яку він обіймає, не в повному обсязі, або в повному обсязі, але за полегшених умов праці.

Оскільки про тимчасову втрату працездатності у зв’язку з тілес­ними ушкодженнями йшлося вище, розглянемо питання про значну постійну або тривалу непрацездатність, наслідком якої є інвалідність.

Групи інвалідності

Перша група інвалідності встановлюється особі, яка нездатна до жодної роботи і потребує постійного стороннього догляду.

Інваліди другої групи нездатні до роботи за фахом, але сторон­нього догляду не потребують.

До третьої групи належать інваліди, котрі не можуть викону­вати трудові операції відповідно до своєї професії у звичайних умовах, але можуть працювати за своєю професією при значному полегшенні цих умов.

Крім груп інвалідності, втрата загальної працездатності ви­значається у відсотках. Для встановлення відсотка постійної втрати загальної працездатності судово-медичні експерти корис­туються таблицями медико-соціальних експертних комісій. На­приклад, повна втрата зору на одне око відповідає 35% втрати загальної працездатності, і таке ушкодження кваліфікується як тяжке тілесне за ознакою втрати загальної працездатності більш як на одну третину.

Визначення відсотка втрати професійної працездатності

При встановленні ступеня втрати професійної працездатності судово-медичний експерт керується таблицями «Критерії встанов­лення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсот­ках, особливостей працевлаштування хворих і інвалідів» (наказ МОЗ України від 05.08.98 № 238, наказ Міністерства юстиції Ук­раїни від 14.10.98 р. № 652/3092).

У кожному конкретному випадку треба брати до уваги вира- женість порушень функцій організму чи окремого органа.

У разі втрати органа враховують:

• можливість і ступінь компенсації втрачених функцій;

• можливість виконувати свої професійні обов’язки тією чи іншою мірою у звичайних або спеціально створених умовах.

Якщо особа не досягла віку 40-45 років, необхідно враховува­ти можливість перекваліфікації, набуття нової спеціальності.

Відповідно до правил установлення відсотка втрати професійної працездатності при виявленні таких порушень функцій організму, які перешкоджають виконанню будь-якої роботи, у тому числі і у спеціально створених умовах, втрата професійної працездатності становить 100%.

Здатність виконувати потерпілим роботу тільки у спеціально створених умовах відповідає втраті професійної працездатності не менш як на 70%.

Залежно від ступеня зменшення обсягу роботи, зниження ква­ліфікації і відповідно заробітної плати або можливості потерпілим виконувати роботу нижчої кваліфікації та за іншою професією, втрата професійної працездатності становить 25-60%.

Якщо потерпіла особа може виконувати свої професійні обо­в’язки, але це потребує зміни умов праці і передбачає зниження заробітку або, якщо виконання професійних функцій у повному обсязі потребує більшої напруженості, встановлюється до 25% втра­ти професійної працездатності.

Залежно від характеру наслідків каліцтва та можливості частко­вого чи повного відновлення працездатності завдяки заходам медич­ної реабілітації встановлюють строки подальших обстежень (через шість місяців, один або три роки).

У разі втрати органа, функція якого не відновлюється (напри­клад ампутація кінцівки), а також при обстеженні осіб, що досягли пенсійного віку, ступінь втрати професійної працездатності вста­новлюють без зазначення строку наступного обстеження.