Судово-медичне дослідження рубців як слідів колишніх поранень

Для всіх учасників Великої Вітчизняної війни, які отримали поранення, державою встановлено ряд пільг. Через те, що значна кількість поранених втратили документи військових госпіталів, де зафіксовано характер поранення, його перебіг і наслідки, судово- медичним експертам доручено проводити обстеження осіб цього контингенту за направленнями військкоматів. На суд експертів виносяться питання про наявність рубців на тілі обстежуваних; про характер та механізм їх утворення; про можливість їх виник­нення під час Вітчизняної війни.

Перш ніж почати огляд, судово-медичний експерт вивчає ме­дичну документацію воєнних та післявоєнних часів (якщо така є), а також ознайомлюється з іншими документами (довідки, записи у військових квитках). Особливу увагу звертають на наявні пора­нення. Потім збирається анамнез щодо обставин їх виникнення, характеру. Під час обстеження звертають увагу на вік, бо, на жаль, і такі експертизи стикаються з обманом. Огляд обов’язково треба проводити при достатньому денному освітленні - для правильного визначення забарвлення шкіри й рубців. Колір, консистенцію та інші особливості рубця, на який обстежуваний вказує як на наслі­док поранення, треба зіставляти з такими самими ознаками після­воєнних рубців, якщо вони наявні. За необхідності рубці вивчають за допомогою стереомікроскопа чи лупи з великим збільшенням.

При цьому можна виявити імпрегнацію в шкіру порошинок, часток металу, інших включень.

Якщо під час огляду і обмацування у м’яких тканинах, що ото­чують рубець, виявлено сторонній предмет щільної консистенції - обов’язковим є рентгенографічне дослідження, яке дає можливість встановити наявність включень (осколки, кулі тощо). Рубці, яким більше ніж 18-20 років, як правило, білясті, інколи коричневуваті, в цілому м’які, але можуть мати ущільнені тяжі, вони тонкі, блис­кучі, іноді опуклі (за даними І. М. Серебреннікова).

Класифікація рубців шкіри:

1. За походженням - травматичні, патологічні (унаслідок за­хворювань).

2. За характером рубцевої тканини - нормальні, гіпертрофічні, атрофічні.

Основні підстави експертизи рубців шкіри:

1. Встановлення наявності рубців (зазвичай давніх і мало­помітних).

2. Ідентифікація особи за рубцями.

3. Встановлення причин виникнення рубців.

Травматичні:

а) вогнепальні (кульові, осколкові тощо);

б) ушкодження твердими тупими предметами (забиті рани, трав­матичні ампутації частин кінцівок з утворенням кукс тощо);

в) ушкодження гострими предметами (колючими, ріжучими, колюче-ріжучими, рубаючими, пиляльними, хірургічні втручання тощо);

г) термічні ушкодження (опіки III—IV ступенів, відмороження ІІІ-ІУ ступенів);

ґ) хімічні опіки (місцева дія концентрованих кислот, лугів тощо);

д) радіаційне та лазерне опромінення.

Патологічні:

а) фурункульоз;

б) флегмони;

в)туберкульоз;

г) сифіліс;

ґ) проказа;

д) інші рубці, пов’язані з перенесеними хворобами.

Висновок щодо походження рубця має звичайно форму при­пущення, тобто зазначається, що експерт не виключає його утво­рення у часи Великої Вітчизняної війни за тих обставин, на які вказує обстежуваний. І тільки у разі значних розбіжностей між да­ними анамнезу і характером рубцевої тканини судово-медичний експерт може спростувати твердження про утворення рубця вна­слідок поранення під час війни.

Питання, які виникають при експертизі рубіне шкіри:

1. Причини утворення рубців (їх походження)?

2. Давність утворення рубців?

3. Підлягає чи ні виправленню конкретний рубець?

4. Який ступінь тяжкості ушкодження, що мало місце (за харак­тером рубця)?

5. Який відсоток втрати працездатності у зв’язку з ушкоджен­ням, що мало місце?

6. Чи могли конкретні рубці утворитись при викладених обста­винах та у зазначені терміни? Тощо.