1.3 Піднесення судової влади в системі поділу влади

Відповідно з відбуваються змінами в сучасному право і державу, можна сказати про зміни щодо поділу влади. З часом все більше позначалося поділ державної влади на центральну і місцеву, що стало важливим доповненням конструкції поділу влади. Сьогодні відбулося ще одне доповнення уявлень про поділ влади за рахунок розділення місцевої на державну та недержавну (влада місцевого самоврядування). Таким чином, новий час вивело на визнання в концепції поділі влади двох рівнів: по-перше, рівень центральної влади з поділом на законодавчу, виконавчу і судову і, по-друге це рівень місцевої влади, з її поділом на державну і недержавну влада (влада місцевого самоврядування).

Піднесення судової влади в системі поділу влади в нашій державі зумовлено особливостями нинішньої соціальної реальністю і такими конституційними положеннями, як правова держава і верховенство права. У цьому плані слід визнати обгрунтованим уявлення про те, що кожна з гілок влади має право на формулювання нормативів, яке може розгортатися в рамках законотворчості, управління та правосуддя. Звідси обгрунтовано пропозицію про визнання в якості джерела права Україна судового прецеденту. У явочному порядку він вже проник в систему нашого правового регулювання: по-перше у зв'язку з визнанням юрисдикції європейського суду з прав людини, і, по-друге, у зв'язку з інтерпретацііонной діяльністю конституційного суду України. Необхідно зробити наступний крок і визнати, що суд, використовуючи механізми тлумачення і заповнення закону, може приймати рішення, що мають значення джерел права України. До теперішнього часу у вітчизняній юриспруденції такого роду рішення іменуються правоположенія (тобто якимись нормативними феноменами, які не досягли рівня юридичної норми). Прав С.С. Алексєєв, який вважає, що оволодіння цінностями сучасної правової культури вимагає визнати правоположение в якості типологізувати рішення життєвої ситуації (прецеденту). При такому підході суддя не просто посередник між законом і реальною дійсністю, а саме продовження закону у професійній правовій культурі. Суддя приходить на допомогу законодавцеві і приймає на себе відповідальність за правове вирішення конкретної життєвої ситуації [5].

Піднесення судової влади в системі поділу влади визначається до того ж складається в Україну девальвацією законодавства, яке наростає сніжною грудкою і включає безліч законів, часто не знаходять свого реального втілення в соціальній дійсності. У цьому зв'язку з-за неспроможності законодавця може бути поставлено питання про використання в нашій правовій системі доктрини тлумачення законів: тільки тлумачення судом закони підлягають застосуванню.

Піднесення ролі суду в системі поділу влади має отримати своє вираження у розробці та прийнятті акта, кодифицирующем судове законодавство у формі "Закону про основи правосуддя". У юридичній літературі у зміст судового закону запропоновано включити: судову владу; загальні принципи судочинства; розподіл підвідомчості між судами; визначення сторін та інших учасників судової справи; процесуальні права сторін; судові докази; акти правосуддя, їх обов'язковість і сила. Положення цього закону не повинні, ні відтворюється процесуальними кодексами, ні спотворюватися в текстах цих кодексів.

Судова влада не тільки утверджується як самостійна в системі поділу влади нашої держави, але і, відображаючи елітарний характер існування держави, підноситься над законодавчою і виконавчої влади. [6]

Розділ 2. Здійснення правосуддя. Загальна характеристика

Правосуддя як соціальна функція. Перетворення правосуддя в надійний інструмент захисту прав і свобод не може цілим комплексом причин соціального характеру. Аналіз результатів соціологічних досліджень свідчать, що ідея незалежності правосуддя більшою частиною суспільства сприймається як абстрактні і найкращі побажання. І дуже незначна частина суспільства вірить в можливість їх реалізації в найближчому майбутньому.

Особливим аналізом є реформування судово-правової реформи на основі минулих років [7].

Класичне правило вивчення того чи іншого юридичного явища передбачає обов'язкове звернення до його функціональної специфіки. Але як тільки ми спробуємо більше розібрати поняття "здійснення правосуддя", так відразу виникає безліч питань: як саме повинен здійснюватися суд? Яка саме має бути судова процедура? Які рішення повинні бути прийняті? Саме тому коли йдеться про принципи і функції вводиться поняття "правосуддя". У результаті чого три основні функції державної влади створили трикутник: законотворчість, виконання цих самих законів і правосуддя. Термін "правосуддя" у вузькому сенсі (процесуальному) - воно виявляється як діяльність судів при розгляді конфліктів і призначення покарань за порушення загальнообов'язкових правил санкціонованих державою. У широкому - як правильне і справедливе рішення судової діяльності [8]