дніпропетровський гуманітарний університет

КАФЕДРА мовної підготовки

Історія української культури

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

для студентів факультету психології

Дніпропетровськ

2010

Дніпропетровський гуманітарний університет

„Затверджую”

Перший проректор

з навчальної роботи

Г.М. Богуславський

„_____”__________2010р.

Плани семінарських занять та самостійної роботи

Дисципліна Історія української культури

Напрям підготовки 6.030102«психологія»

(шифр й найменування)

Форма навчання денна

Плани семінарських занять з дисципліни “Історія української культури” / Укладач: Ярошкевич Олег Миколайович – Дніпропетровський гуманітарний університет, 2010.- 21 с.

Рецензенти:

Поповський А.М. – доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ);

Мороз В.Я. – кандидат філологічних наук, доцент (Дніпропетровський національний університет).

Методичні поради до семінарських занять та самостійної роботи

Історія української культури є нормативною дисципліною.

Основний зміст і мета науки про культуру – отримання знань про світову та вітчизняну культуру, розуміння її сутності, історії, національних традицій та сьогодення, підвищення духовності, патріотичне виховання, сприяння гуманізації суспільного життя.

Семінарські заняття у навчальному процесі проводяться для поглибленого вивчення дисципліни та опанування її методологічними засадами. Це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань програмного матеріалу.

Семінари мають сприяти розвиткові творчої самостійності студентів, поглибленню їх інтересу до науки і наукових досліджень, вихованню педагогічного такту, розвиткові культури мовлення, формуванню навичок та вмінь публічного виступу, участі в дискусії.

Семінарські заняття є важливим чинником не тільки для перевірки знань студентів, але й для культивування високого рівня знань на основі правильних суджень та висновків.

Семінарські заняття сприяють формуванню професійних умінь та навичок: саме під час тренування вправ відбувається своєрідне перевтілення знань, отриманих з різних джерел (лекції, підручники, посібники, монографії, фахова і загальна періодика, телепередачі тощо) в уміння та навички.

Під час проведення семінару студент має бути активним його учасником. На це спрямована вся система методики відбору матеріалу й питань для обговорення.

Основні вимоги до семінарських занять з історії української культури:

• високий науково-теоретичний рівень;

• напружений робочий ритм, який не дає найменшої можливості тривалого розумового послаблення; орієнтація на розвиток логічного і образного мислення, мовлення, уваги й пам’яті, відтворюючої й творчої уяви;

• застосування дослідницьких методів навчання: бібліографічного пошуку, створення проблемних ситуацій, апробування різноманітних сценаріїв свят (обрядів, ритуалів тощо);

• аргументація висунутих тверджень, вміння зіставляти певні явища, порівнювати їх, аналізувати, систематизувати й узагальнювати;

• належним чином виконання тестів, робота з текстами, вирішення проблемних завдань;

• рецензування виступів, самоаналіз, аналіз телепередач (науково-популярних фільмів), слайдів, відео тощо.

Основою ефективного розгляду положень історії української культури на семінарських заняттях є вивчення лекційного матеріалу та самостійна робота студентів у студіюванні, конспектуванні навчальної й наукової літератури курсу. Така робота передбачає використання навчальної програми, де кожне питання теми має бути засвоєним.

Самостійну роботу варто починати з вивчення тексту лекції, потім прочитати й законспектувати в зошиті для семінарських занять відповідний матеріал підручника та інших джерел.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Студенти мусять використовувати інші джерела й особливо періодичні видання.

Опанування положень курсу передбачає не лише міцне засвоєння визначень тих чи інших категорій, характерних рис та ознак, але й розуміння різних поглядів щодо суспільно-історичних явищ і, головне, усвідомлення практичного значення набутих знань з культурології.

Готуючись до семінару, необхідно привернути увагу студентів до ключових понять, які притаманні вказаним темам, та засвоїти їх. При відповіді на семінарському занятті треба будувати так свій виступ, щоб відокремити його головні чинники:

• чітке формування теоретичного положення (наприклад, поняття культура, цивілізація тощо);

• обґрунтування цього положення і розкриття характерних ознак і властивостей;

• аргументація та ілюстрація теоретичних положень конкретними фактами дійсності, суспільно-політичними, економічними, культурними факторами;

• значення питань, які розглядаються, для практичної діяльності.

Опрацювання тем семінарських занять або окремих їх питань може відбуватися в різних формах: співбесіди, загальногрупові дискусії, заслуховування й обговорення рефератів, проведення письмових контрольних робіт, виконання тестових завдань. Встановлений рівень засвоєння матеріалу на семінарських заняттях враховується викладачем при вирішенні питання про допуск до іспиту на основі оцінок та поточної атестації. Це стосується і тих тем, які студіювалися студентами самостійно. Основні питання тем вносяться до реєстру питань, які вводяться в залікові білети. Самостійна робота студента є одним із засобів засвоєння навчального матеріалу й опрацювання теми (проблеми, питання) в час, вільний від обов'язкових навчальних занять.

Цей час регламентується навчальним планом, тому питання (теми), що відводяться для самостійного опрацювання, є обов’язковими для засвоєння й результат опрацювання їх студентом контролюється з боку викладача різними видами педагогічної технології (контрольна або самостійна робота, питання для індивідуальної роботи під час проведення семінару, тестові завдання тощо).

Для опрацювання тем, що винесені на самостійне вивчення, необхідно перш за все добре оволодіти матеріалом лекцій, щоб зорієнтуватися в тих питаннях і проблемах, які постануть при роботі з підручником, навчальними та методичними посібниками.

Студентам також рекомендується для самостійного опрацювання відповідна наукова література та періодичні видання. Форма роботи з ними – конспект, тези, розгорнутий план.

Після розгляду певних блоків тем можуть проводитись заняття з метою модульного контролю знань. Встановлений при цьому рівень засвоєння матеріалу враховується викладачем при вирішенні питання про допуск до заліку. Це стосується і тих тем, що вивчаються студентами самостійно.

Перелік питань, які виносяться на залік, складається з питань, що розглядаються на семінарських заняттях та питань для самостійного вивчення і може включати окремі теми рефератів.