4. Вимоги до оформлення бакалаврської роботи

Бакалаврська робота подається на профільну кафедру у підшитому вигляді з обкладинкою. Обсяг основної частини бакалаврської роботи повинен знаходитись у межах 50-70 сторінок машинописного тексту.

Під час написання бакалаврської роботи необхідно давати посилання на використані інформаційні джерела. Такі посилання дають змогу відшукати першоджерела і перевірити достовірність відомостей про цитування джерела.

Бібліографічний список необхідний для обґрунтування правильності теоретичних і практичних висновків і пропозицій студента, доцільності вибору тих або інших методів дослідження. У бібліографічний список повинна бути включена та література, яка безпосередньо використана студентом і на неї є посилання у розділах бакалаврської роботи. Цей розділ бакалаврської роботи дає перше уявлення про рівень її теоретичного і практичного опрацювання, відповідність сучасним положенням теорії і методики трудового навчання, теоретичну концепцію студента з обраної ним теми.

Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад «у працях [1 - 7]…».

Оформлюють пояснювальну записку за допомогою комп’ютера, текст розміщують на одній стороні аркушів білого паперу формату А4 (210 х 297 мм.) використовують шрифт Times New Roman Cyr, розміром 14 і через півтора міжрядкових інтервали.

Текст друкується посередині аркушу з дотриманням таких полів від краю сторінки: ліве – не менше 25 мм., праве – не менше 10 мм., верхнє не менше – 20 мм., нижнє - не менше 20 мм.

Всі графічні матеріали, передбачені у бакалаврській роботі (креслення, ескізи, технічні рисунки, технологічні карти) виконуються на стандартних аркушах паперу. Для зручності розміщення їх у пояснювальній записці перевагу слід віддавати форматам А4. Виконують і оформлюють графічні матеріали у повній відповідності до існуючих вимог та правил.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявляються в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» пишуть або друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Всі заголовки формулюються коротко. Вони повинні розкривати зміст відповідної структурної частини роботи. У заголовках не можна робити переноси слів. Кожна структурна частина роботи починається з нової сторінки, якщо попередня частина закінчується на початку сторінки. У кінці заголовків і підзаголовків крапок не ставлять.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подаються арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок, На титульному аркуші і завданні на бакалаврську роботу номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу, номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці подаються в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися із номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номеру розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого краю аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказуються довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. …………..

2. …………..

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Фотознімки розміром менше А4 наклеюються на стандартні аркуші формату А4. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст).

Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Таблиця може бути не тільки засобом відображення зібраних під час експерименту даних, а й засобом їх інтерпретації. Тому важливо знати, як правильно скласти таблицю, який її вид доцільно обрати.

Кожна таблиця складається з двох частин: текстової і цифрової. До текстової частини відносяться заголовок таблиці і необхідні словесні пояснення. До цифрової частини відносяться статистичні числові дані, номер таблиці.

Інформативність таблиці залежить від вдалої її побудови. Правильний вибір структури таблиці допомагає краще розкрити сутність вміщених до неї даних і зв’язки між ними. За структурою розрізняють прості, групові, комбіновані, складені, шахові та деякі інші таблиці Додаток В.

Проста таблиця містить перелік даних, зібраних про окремі фактори досліджуваного об’єкта. У груповій таблиці окремі з досліджуваних факторів групують за якоюсь певною ознакою.

У комбінованій таблиці фактори, що досліджуються можуть бути згруповані за кількома ознаками. Комбінована таблиця створює кращі умови для порівняння і аналізу даних дослідження, ніж прості і групові таблиці.

Cкладну таблицю утворюють шляхом об’єднання кількох простих або групових таблиць.

Шахова таблиця являє собою різновид комбінаційних таблиць. За допомогою такої таблиці стає можливим зручно показати зв’язки між досліджуваними ознаками.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Розміщують таблицю після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом на 90^о за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків виконують на окремій сторінці і розміщують відразу після тієї сторінки, де є посилання на неї. Якщо таблиця безпосередньо з текстом не пов’язана, то її можна навести у додатках.

Над таблицею пишуть її назву, яка коротко і стисло характеризує значення зібраних у таблиці даних. Назву таблиці розміщують симетрично до тексту.

Усі таблиці нумерують арабськими цифрами. Номер таблиці пишуть на один рядок вище і праворуч від назви таблиці. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблицю з великою кількістю рядків переносять на інший аркуш (чи аркуші). У цьому випадку назву таблиці розміщують над її першою частиною. Над іншими частинами таблиці пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці.

При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її шапку, а в другому випадку – бокових.

Посилання на ілюстрації роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2» – що означає другий рисунок першого розділу.

На всі таблиці та ілюстрації роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «…. в табл. 2. 3».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад «див. табл. 1.3».

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Приклади оформлення літературних джерел наведено у додатку Г.

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої літери праворуч від тексту сторінки. З правого боку сторінки повинно бути надруковане слово «Додаток ___» і велика літера, що означає додаток.

Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї Й, Ч, Ь, наприклад, додаток А.

Джерела, які цитуються тільки у додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, які цитуються в основній частині роботи, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань.

Якщо у роботі як додаток використовують документ, що має самостійне значення і оформляється згідно з вимогами до документів даного виду, його копію вміщують в роботі без змін в оригіналі. Перед копією вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «Додаток ___» і його назву, праворуч у верхньому куті проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документа нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатку Д); формула (А.1) - перша формула додатку А.