2. Найважливіші праці з історії

українського мовознавства

Історія українського мовознавства досліджена ще недостатньо, хоч і є ряд загальних оглядів його розвитку чи оглядів історії окремих його галузей. Ще в дореволюційні часи було створено чимало

важливих праць, в яких тією чи іншою мірою знайшли своє висвітлення питання історії українського мовознавства. Так, ще в кінці минулого століття вийшла друком важлива праця з історії української етнографії О. М. Пипіна (История русской зтнографии. Т. 3: Зтнография малорусская.— Спб., 1891), в якій вміщено чимало матеріалу і про українську мову, і про діячів української філології,

зокрема мовознавців, а 1904 р. опублікована величезна за обсягом, але вже у багатьох відношеннях застаріла праця С. К. Булича «Очерк истории язьїкознания в Рос-сии» (т. 1.—Спб., 1904), в якій знайшла досить повний виклад і історія старого українського мовознавства (до 1825 p.). Багато важливого матеріалу з історії української філології знаходимо також у відомій «Истории славянской филологии» Г. В. Ягича (Знциклопедия славянской филологии. Т. 1 — Спб., 1910), в якій раз у раз

натрапляємо на цілий ряд оригінальних характеристик

(з влучними критичними зауваженнями) праць з

українського мовознавства.

Дореволюційне мовознавство дало також низку праць,

в яких висвітлювалися більшою чи меншою мірою

докладно й окремі проблеми історії українського

мовознавства. З цього погляду у багатьох відношеннях

цікава праця В. Розова «Исследование язьїка южнорусских

грамот XIV и первой половини XV в.» (Университетские

известия.— К., 1913, кн. 10.—С. 1—43; кн. 12.—С. 45—

90), в якій докладно розглядається одне з

найцікавіших питань історії українського мовознавства середини

XIX — початку XX ст., хоч і без належного позитивного

розв'язання,— полеміка навколо гіпотези Погодіна —

Соболевського; див. також: Пьіпин А. Н. Спор между

южанами и северянами о малорусском язьіке // Вести.

Европьі,— 1886.— Кн. 4; Крьшский А. Е. Филология и по-

годинская гипотеза//Киев. старина.— 1898.— Кн. 6, 9j

1899.— Кн. 1, б, 9; окреме вид.: К., 1904 та ін. Огляд

староукраїнського мовознавства див. у працях: Харламповин К.

Западно-русские православньїе школьї XVI—XVII вв.—

Казань, 1898; Засадкевич Н. Мелетий Смотрицкий как

филолог.— Одесса, 1883; Студинський К. «Адельфотес»,

граматика, видана у Львові в р. 1591. Студія

літературно-наукова // ЗНТШ. Т. 7.—Львів, 1895 та ін.

Українським граматикам першої половини XIX ст. присвячено

такі цікаві розвідки: Маковей О. З історії нашої

філології. Три галицькі пам'ятки: Могильницького, Лозинського

і Левицького//ЗНТШ. Т. 51, 54.— Львів, 1904; ВознякМ*

Галицькі граматики української мови першої

половини XIX ст.— Львів, 1911; загальний огляд української

лексикографії див. у праці: Грінченко Б. Огляд укр^

їнської лексикографії//ЗНТШ.—Т. 66.—Львів, 1907

та ін.

Нагромадивши значний фактичний матеріал про

розвиток українського мовознавства, дореволюційна наука

так і не дала загального огляду його історії. Лише в

післяреволюційний період було здійснено ряд загальних

оглядів історії українського мовознавства, а також

окремих його галузей.

Найповніше досліджена історія українського

радянського мовознавства, про різні періоди якого створено

три великі огляди: Дослідження з мовознавства в Україн-

ській РСР за сорок років (К.: Вид-во АН УРСР, 1957);

Мовознавство на Україні за п'ятдесят років (К.: Наук.

думка, 1967); Розвиток мовознавства в УРСР, 1967—1977

(К.: Наук, думка, 1980).

У кожній з цих книг подається систематичний

перегляд з відповідними критичними оцінками праць із різних

галузей українського мовознавства, як тих, що

присвячені вивченню української мови (цим працям, як правило,

відводиться найбільше місце), так і тих, що присвячені

вивченню інших мов та питанням теорії і методології

мовознавства.

Щоб скласти повніше уявлення про ці праці-огляди,

перегляньмо хоча б назви основних розділів книжки

«Мовознавство на Україні за 50 років»: 1)Дослідження

української мови; 2) Порівняльно-історичне і описове

дослідження мов; 3) Теорія і методологія мовознавства.

Перший розділ, присвячений оглядові наукового

опрацювання української мови, складається з т^ких підрозділів:

1) 3 історії мовознавчої науки на Україні; 2)

Дослідження фонетики і граматики української мови; 3) Основні

аспекти дослідження лексики і фразеології української

мови; 4) Півстоліття української радянської

лексикографії; 5) Становлення і розвиток системи правопису; 6)

Дослідження з історичної фонетики, граматики і

лексикології; 7) Вивчення історії української літературної мови;

8) Дослідження в галузі стилістики; 9) Дослідження

діалектів української мови за радянської доби; 10)

Українська радянська ономастика.

Крім великих праць розвиткові українського

радянського мовознавства присвячено цілий ряд Коротших

оглядів, з яких, мабуть, найкращим є розділ «Украинский

язьік» у колективній праці «Советское язьїкознание за

50 лет» (М.: Наука, 1967); nop. також статті

«Мовознавство» в Українській Радянській Енциклопедії (т. 17.—

С. 453—456), «Язьїкознание» в Большой Советской Зн-

циклопедии C-є изд.—Т. 24, вьш. 2.—1977.—С. 388—

391) та ін.; а також велику кількість статей в журналах

і різних періодичних і неперіодичних виданнях типу

наукових записок і доповідей та повідомлень вузів України;

nop. ще: Підсумки і проблеми наукового вивчення

української мови в пожовтневий період //Тези доповідей

республіканської наукової конференції.— К., 1967, де вміщено

багато оглядів праць, присвячених різним аспектам

вивчення української мови.

Загальному оглядові історії українського

мовознавства також присвячено ряд праць. Так, 1958 р. вийшла

колективна праця І. К. Білодіда, В. І. Борковського і

П. Й. Горецького «Изучение украинского и белорусского

язьїков» (М., 1958), в якій останній з авторів розглядає

історію вивчення української мови в дорадянський період,

а перший — у радянський час. Це була перша, хоч і

досить коротка, спроба цілісного, систематичного огляду

історії українського мовознавства протягом усього

періоду його розвитку.

Значно повніше, ніж у попередній праці, історію

дореволюційного українського мовознавства розглянуто у

книжці М. В. Павлюка «Основні етапи розвитку

українського мовознавства дожовтневого періоду» (Київ —

Одеса, 1978), яка була спробою попередньої публікації

дисертаційної праці автора, що, на жаль, такі залишилася не-

завершенок). На сьогодні ця праця є найповнішим

загальним оглядом історії дореволюційного українського

мовознавства, проте у ній є ряд пропусків, зокрема праць, що

виходили за межами Російської імперії, а сам розгляд

розвитку українського мовознавства протягом XIX —

початку XX ст. здійснюється не за проблемами, які

розв'язувалися мовознавчою наукою в той чи інший період, а за

науковими інституціями (університетами).

Популярний огляд розвитку українського

мовознавства паралельно з оглядом розвитку української мови

здійснено у книжці Й. А. Багмута й В. М. Русанівського

«Рідне слово» (К.: Наук, думка, 1969).

Велику кількість біобібліографічних статей про

українських мовознавців знаходимо у тритомному біобібліо-

графічному словнику М, Г. Булахова «Восточнославян-

ские язьїковедьі» (Мінськ, 1976—1978), який став уже

настільною книгою для мовознавців, що займаються

вивченням східнослов'янських мов. На жаль, в українській

частині цього словника залишилося чимало пропусків.

Досить добре опрацьована історія окремих галузей

українського мовознавства. Так, про історію української

лексикографії є кілька солідних монографічних

досліджень: Грінченко Б. Д. Огляд української

лексикографії//Записки наукового товариства ім. Шевченка.—

Т. 66,— Львів, 1907 (nop. також: Грінченко Б. Д. Сло-

варь української мови.—Т. 1.— К., 1957);

Москаленко Л. А. Нарис історії української лексикографії (К.,

1961); Горецький П. Я. Історія української лексикогра-

фії (К., 1963); Паламарчук Л. С. Українська радянська

лексикографія (К., 1978); Німчук В. В. Староукраїнська

лексикографія в Пов'язках з російською і білоруською

£К., 1980). Докладно розглянуто розвиток граматичної

думки на Україні в XIV—XVII ст. у монографії В, В. Нім-

чука «Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст.» (К.,

1985). Окремо опрацьовувалися історія української

діалектології (див.: Москаленко А. А. Нарис історії

української діалектології.—Одеса, 1961—1962; Бевзенко С. П.

Вступ до української діалектології.— Одеса, 1965;

Дзендзелівський Й. О. Конспект лекцій з курсу

української діалектології (Вступні розділи).—Ужгород, 1966;

Назарова Т. В. Современное состояние и перспективи

развития украинской диалектологии//Вопр. язьїкозна-

ния.— 1968.— № 5.— С. 43—51 та ін.), правопису (див.:

Кримський Л. Ю. Нарис історії українського правопису

до 1927 року//ЗІФВ ВУАН.— 1929.— Кн. 25.— С. 175 —

186; Синявський О. Коротка історія «Українського

правопису» //Культура українського слова. 1. X.; К., 1931.—

С; 93—112; Жовтобрюх М. А. До історії українського

правопису //Мовознавство,— 1937.— № 11.—С. 85—102;

№ 12.—С. 87—104; Москаленко А. А Нарис історії

українського алфавіту і правопису.— Одеса, 1958; Його ж.

Історія українського правопису. Радянський період.—

Одеса> 1968; Його ж. Український правопис.

Бібліографія, матеріали на допомогу науковій та учбовій

роботі.— Одеса, 1971 тощо), nop. також колективні праці про

окремих мовознавців: 3 історії української мови.— К.,

1971 (про О. Павловського—автора першої української

граматики); А. Ю. Кримський— україніст і

орієнталіст.— К., 1974, та ін.