2. ХИжнародна торгiвля та свтовий ринок

Економiчний усшх будь-яко1 краши свпу базуеться на зовнiшнiй торгiвлi. Ще жодна краша не спромоглася створити здорову економжу, iзолювавши себе вщ свгтово1 економiчноl системи.

Свтова торгiвля - форма мiжнародних економiчних вщносин, що грунтуеться на глибокому мiжнародному подiлi працi, спецiалiзацil окремих краш на виробнищш окремих товарiв та послуг зпдно з lхнiм техшко-економiчним рiвнем, природними, географiчними та шшими умовами.

Мiжнародна торгiвля вщкривае безлiч переваг, що стимулюють економiчне зростання. Завдяки торгiвлi кра1ни отримують можливiсть спецiалiзуватися у кiлькох провщних сферах економiки, адже вони отримують можливють iмпортувати ту продукцiю, яко1 вони самi не виробляють. Крiм того, торгiвля сприяе розповсюдженню нових щей i технологiй. Коли в якшсь краlнi з'являеться важливий винахщ, мiжнароднi торговельнi зв'язки розносять його по цшому свiтi.

Чому мiжнароднiй торгiвлi надаеться настiльки важливе значення? Чому вщ не1 так сильно залежать перспективи економiчного зростання? Чи вш кра1ни можуть брати участь у мiжнароднiй торгiвлi, а чи лише краши з досить високим технолопчним рiвнем? Теоретичне обгрунтування тих переваг, яю вiдкривае мiжнародна торпвля, було зроблено приблизно 200 роюв тому двома видатними британськими економютами - А.См^ом i Д.Рiкардо.

А.Смгт у сво1й класичнiй працi „Дослщження про природу i причини багатства народ1в" вiдзначив, що держави мають спецiалiзуватися на виробництвi та експор^ тих товарiв, у виготовленнi яких вони мають абсолютну перевагу порiвняно з шшими суб'ектами мiжнародного економiчного спiвробiтництва. I, очевидно, кожнiй крапп слiд iмпортувати такi товари, у виробнищш яких вiдсутнi переваги. 1накше кажучи, кра1на повинна експортувати таю товари, виробництво яких абсолютно ефектившше в тому плат, що на одиницю продукту витрачаеться менше пращ порГвняно з шшою крашою - потенцшним торговельним партнером.

Д.Ржардо й економГсти, що були його послщовниками, розвинули поняття пор1вняльно1 переваги. На його думку, незважаючи на те, що та чи шша краша здатна випускати безлГч рГзномаштних товарГв, вона мае порГвняльну перевагу у виробництвГ лише певних видГв продукци, тодГ як шшим кра1нам краще вдаеться виробництво чогось шшого. 1ншими словами, ситуащя порГвняльно1 переваги - це здатшсть краши виробляти товари та послуги з вщносно бГльш низькими альтернативними затратами, шж будь-яка шша кра1на. До тих шр, поки за умов вщсутноси торпвлГ будуть зберГгатися вщмшносп в сшввщношенш щн мГж крашами, кожна кра1на матиме порГвняльну перевагу, тобто у не1 завжди знайдеться такий товар, виробництво якого буде випдним при юнуючому сшввщношеннГ затрат, шж виробництво шших товарГв. Саме цей товар вона i повинна експортувати в обмш на пши. Сукупний обсяг випуску продукци буде найбшьшим тодГ, коли кожен товар вироблятиметься тГе1 крашою, яка мае нижчГ альтернативш затрати.

ТеорГя порГвняльних витрат була представлена Д.Ржардо в його основшй пращ „Засади полггачно1 економп й оподаткування" (1817).

СвГтова система торпвлГ переживае перюди спадГв та шднесення. Кшець Х1Х ст. було визначено розквгтом мГжнароднш торпвлг Проте ця стадГя закшчилася початком першо1 свГтово1 вшни, коли перемогла протилежна тенденщя. ЕкономГчна криза 20-30-х рр. викликала занепад мГжнародно1 торпвлг Незабаром розпочалася друга свГтова вшна i спад поглибився ще бшьше. I тшьки у повоенний перюд свГтова торпвля знову набрала сили. Цього разу тенденщя до розширення торговельних зв'язюв тривала 50 рокв. Краши, що брали активну участь у свГтовш торпвлГ, отримали нечувану вигоду. Тим кра1нам, що вщдали перевагу самоГзоляцп, тепер доводиться надолужувати прогаяне.

Сьогодш мГжнародна торпвля е засобом, за допомогою якого краши можуть розвивати спещалГзащю, шдвищувати продуктившсть свогх ресурСв i таким чином збшьшувати обсяг виробництва.

Об'ективну необхщшсть торпвлГ визначають два чинники:

• економГчш ресурси (природш, людсью, швестици тощо) розподшяються мГж кра1нами надзвичайно нерГвномГрно; крални в1др1зняються одна в1д одноИ р1внем забезпеченост1 економ1чними ресурсами;

• ефективне (з меншими витратами, бшьш доступне) виробництво рГзних товарГв потребуе специфГчних технологш i комбшаци компонента, якими кра1ни володдать неоднаковою мГрою, тобто науково-техшчний р1вень виробництва р1зний.

Чому держави торгують? На це запитання спробували дати вщповщь вщомГ американськ професори К.Р.Макконнелл i С.Л.Брю у своему двотомному шдручнику „Економжс". Вони пишуть: „У загальному виглядГ мГжнародна торпвля е засобом, за допомогою якого краши можуть розвивати спещалГзащю, шдвищувати продуктившсть свогх ресурСв i таким чином збшьшувати загальний обсяг виробництва. Суверешп держави, як i окремГ особи й регюни кра1ни, можуть виграти за рахунок спещалГзацп на виробах, як вони можуть виробляти з найбшьшою вщносною ефектившстю, й наступного !х обмшу на товари, якi вони неспроможш самi ефективно виробляти" [17:т.2: 322 ]. В основi дослiдження цього питання лежить дш обставини. По-перше, економiчнi ресурси - природнi, людсью, iнвестицiйнi товари - розподiляються мiж крашами вкрай нерiвномiрно. По-друге, ефективне виробництво рiзних товарiв вимагае рiзних технологiй або комбiнацiй ресурсiв. Переваги м1жнародно\ торг1вл1:

• долае обмежешсть нацюнально1 ресурсно1 бази;

• розширюе емшсть внутрiшнього ринку i встановлюе зв'язки нацюнального ринку зi св^овим;

• забезпечуе отримання додаткового доходу за рахунок рiзницi нацiональних та штернацюнальних витрат виробництва;

• розширюе масштаби виробництва, сприяе оновленню виробничих фощцв залученню iнвестицiй;

• впливае на економiю витрат, полiпшення якост продукци до рiвня свiтових стандар^в.

Слiд вiдзначити, що мiжнародна торпвля в порiвняннi з внутрiшньою торпвлею пов'язана з додатковими труднощами, оскшьки:

• вона бiльшою мiрою потрапляе шд полiтичний контроль та втручання;

• кожна краша використовуе свою валюту;

• ресурси на мiжнародному рiвнi менш мобiльнi, нiж в середиш краши. Мiжнародна торгiвля юнувала ще в глибоку давнину, але свiтовий ринок

склався на грунт мiжнародного подiлу працi в перюд зародження i розвитку капiталiстичних вщносин.

Свтовий ринок - розвинена сфера товарного обмiну, що грунтуеться на мiжнародному подiлi працi. Свiтовий ринок - це система обмшу товарами й послугами на мiждержавному рiвнi.

Сьогодш вiдбуваеться вiдносне скорочення торгiвлi сировиною i енергоносiями (паливними ресурсами), а також скорочуеться доля продовольчих товарiв у свгтовш торгiвлi. В сучасних умовах дедалi бiльшого значення набувае на свгтовому ринку торпвля промисловими виробами, в першу чергу тими, що потребують значних витрат пращ й кашталу -електронна техшка й комп'ютери, радю- i телеапаратура, побутова технiка, складнi прилади й машини, новтп технологil тощо. Особлива увага вщводиться торгiвлi послугами та науково-техшчними досягненнями. Остання виступае у формi торгiвлi патентами й лiцензiями. Патент дае виключне право на користування винаходом, що закршлюеться у вщповщному патентному законодавствi. Л1ценз1я - дозвш на право використання шшою особою (фiрмою) винаходу, захищеного патентом, а також техшчних знань, досвiду, торгово1 марки.

На свiтовому ринку складаеться особлива система щн - свiтовi цiни. Свiтова цiна являе собою грошове вираження штернацюнально1 вартосп товарiв i послуг, що реалiзуються на зовнiшньому ринку.

Iнтернацiональна вартють визначаеться середньосвiтовим необхiдним робочим часом. Але, на вщмшу вiд процесу формування вартосп на нацiональному рiвнi, суспiльно необхiднi затрати працi в мiжнародному масштабi значною мiрою залежать вiд умов виробництва якого-небудь товару в крапп, яка е його головним експортером на св^овому ринку, а не просто виробником.

Торговельна полтика

Торговельна полтика - це е державна политика, яка впливае на торпвлю через податки, субсидн i прямi обмеження на iмпорт або експорт.

Зовшшня торговля - це торпвля мiж крашами, яка складаеться з вивезення (експорту) i ввезення (iмпорту) товарiв i послуг.

Основними елементи зовшшньо! торгiвлi е:

•Експорт - вивезення за межi краши товарiв, послуг i капiталу для продажу з метою отримання доходу. Експортуючи свою продукцию, краша-експортер отримуе можлшнсть заробити iноземну валюту, за яку вона може придбати необхщт товари в шших крашах.

•1мпорт - придбання в иноземного контрагента товарiв iз ввезенням 1х до краши.

Не дивлячись на всю переконашсть аргуменпв на користь вшьно1 торпвл^ насправдi на ll шляху стопъ безлiч бар'ерiв. Hайбiльш поширеним видом обмеження торгiвлi е мито - податок, який накладаеться на кожну одиницю iмпортного товару.

Мито - це державний податок, що справляеться за перевезення через кордон краши (експорт^мпорт) товарiв та iнших матерiальних цiнностей. Розрiзняють:

• Вв1зне мито - мито, що справляеться державою з iмпортованих товарiв. •Вив1зне мито - мито, що справляеться державою з експортованих

товарiв.

• Ф1скальне мито - мито на товар, який не виробляють в данш крапп. Ставки невелик'.

•Протекцюшстське мито - мито для захисту вичизняних виробникв вщ шоземно1 конкуренцн.

При введены мита вiтчизняна цiна 'мпортного товару пiднiмаеться вище свгтово1 цпти.

У результатi введення мита скорочуеться 'мпорт, зростае обсяг в'тчизняного неефективного виробництва (оскшьки граничнi витрати перевищують св'тову щну), зростають цши не титьки 'мпортних, але i вичизняних товарiв. Але поки мито не е заборонним (тобто 'мпорт обмежуеться лише частково), то воно приносить дохщ держав^ який може бути використаний на розширення сощальних програм та з шшою метою. В цшому 'мпортт тарифи практично завжди знижують рiвень добробуту наци, оскшьки споживачi втрачають бiльше, шж отримують разом виробники та держава.

Експортне мито, „дзеркально" вщображае механiзм 'мпортного тарифу. Втрати виробниюв експортно1 продукци вщ експортного мита перевищують виграш споживачiв i доходи держави вщ експортних збор'в. У результатi, якщо свгтов1 цши на експорт дано1 продукци незмiннi, то краша мае чист' втрати.

Протекцюшзм (вщ - латин. „protection" - заступатися, захист) -економ'чна пол'тика держави, що сприяе розвитку нацюнально1 економ'ки, захищаючи 11 вщ шоземно1 конкуренцп. Однак протекцюшзм неминуче веде до скорочення зовшшньо1 торпвлГ, до самоГзоляцп у мГжнародних вщносинах. Аргументи на користь протекцютзму:

• необхщшсть забезпечення оборони;

• збшьшення внутрГшньо1 зайнятостц

• диверсифжащя заради стабильности

• захист молодих галузей;

• захист вщ демшнгу;

• дешева шоземна робоча сила.

Мито не е единою формою торпвельно1 полГтики. Широкого розповсюдження набули немитш обмеження - це р1зномаштш економ1чш, полГтичш та адмшютративш методи прямого або непрямого обмеження зовшшньоеконом1чно1 дГяльносп. Серед них найбшьш поширеш Гмпортш квоти, лщензування, добровГльне обмеження експорту.

1мпортн1 квоти - певний обсяг товару, (обчислюеться в одиницях, або за вартютю), який дозволено Гмпортувати в крашу протягом року. Гмпортш квоти або кшыасне обмеження обсягу шоземно1 продукци, яка може бути Гмпортована за певний промГжок часу. Часто Гмпортш квоти виступають бГльш ефективним засобом стримування мГжнародно1 торпвлГ, шж мито. Не дивлячись на високе мито, певний товар може Гмпортуватися у вщносно великш кшькоси. А низью Гмпортш квоти повшстю забороняють Гмпорт товару понад певну його кшьюсть. За умов вшьно1 конкуренцп результати впливу квоти i мита на рГвень добробуту наци щентичт.

Лщензування - заборона вГльного ввозу або експорту товарГв без наявност лщензи. ЛщензГя видаеться на певну кшьюсть товарГв i дГе впродовж перюду, вказаного в нш. Це прямий споСб обмеження зовшшньо1 торпвль

Добровтьне обмеження експорту - зобов'язання обмежити або не розширювати обсяг експорту.

Експортш субсидп стимулюють вГтчизняш експортш галузГ шляхом пшьгового оподаткування або ж пшьгового кредиту. Положення ГАТТ/ВТО розщнюе експортш субсидп як „нечесну конкуренцию" i дозволяе крашам, яю Гмпортують, запроваджувати протекцюшстське „компенсацшне мито".

Демпнг (вщ англ. „dumping" - скидання) - це мГжнародна дискриминация в цшах, коли краша, яка експортуе, продае свш товар на якому-небудь закордонному ринку дешевше, шж на шшому (найчаспше - вгтчизняному). З метою захисту вщ демшнгу вводиться спещальне компенсацшне (або „антидемшнгове") мито.

Характерною тенденщею розвитку свГтово1 торпвлГ е шдвищення значення мГждержавного регулювання зовшшньоторгових операцш. Таке регулювання розпочиналося ще до друго1 свгтово! вшни.

У сучасних умовах дГе СвГтова оргашзащя торпвлГ (СОТ), яка включае принципи мГжнародно1 торпвлГ, угоду про торпвлю послугами, угоду з торговельних аспекпв штелектуально1 власносп.

Особливост сучасного етапу розвитку свГтово1 торпвлГ:

• перевищення темшв зростання свгтово! торпвлГ над темпами зростання

ВВП;

• змша структури товарооб'гу св'тово1 торпвл' за рахунок зростання питомо1 ваги продукци переробно1 промисловостц зниження частки сировинних товар'в;

• щор'чне оновлення бшьш шж на третину асортименту обробних галузей, насамперед електрошки;

• зростання частини взаемно1 торпвл' шдустр'ально розвинених краш;

• зростання темшв торпвл' машинами та обладнанням на баз' поглиблення м'жнародного виробничого кооперування;

• розвиток ринку науком'стко1 продукци, патентов, лщензш, ноу-хау;

• множиншсть щн;

• зростання питомо1 ваги та значення свгтового ринку послуг. М'ждержавне регулювання свгтово1 торпвл' розвиваеться i шляхом

створення спещальних оргашзацш, як' включають краши, що е основними постачальниками на свгтовий ринок необхщно1 продукци.