- •З дисципліни
- •Частина і. Загальна теорія організації
- •1.2. Еволюція теорії організації
- •1.3. Основоположні ідеї теорії організації
- •1.4. Сучасна теорія організації
- •1.5. Моделі теорії організації
- •Питання для самоконтролю
- •2.2. Генезис організації
- •2.3. Властивості організації
- •2.4. Принципи організації
- •2.5. Система законів організації
- •Питання для самоконтролю
- •3.1. Поняття організаційної системи.
- •3.2. Життєвий цикл організації
- •3.3. Соціальна організація
- •3.4. Внутрішнє середовище організаційної системи. Підсистеми організації
- •3.5. Зовнішнє середовище організаційної системи
- •3.6. Класифікація організацій
- •3.7. Еволюція соціальних організацій
- •Питання для самоконтролю
- •4.2. Принципи статичного та динамічного стану організації
- •4.3. Порівняльний аналіз принципів дії динамічних і статичних організацій
- •4.4. Організація як система процесів
- •Питання для самоконтролю
- •5.2. Система управління організацією
- •5.3. Технології управління організацією: теоретичні засади
- •Питання для самоконтролю
- •6.2. Універсальні погляди на проект організації
- •6.3. Етапи організаційного проектування
- •6.4. Методи проектування організації
- •6.5. Чинники проектування організації
- •7.2. Формальна та неформальна організаційна структура
- •7.3. Елементи структури та зв’язки в організації
- •7.4. Концепції організаційних структур
- •7.5. Підходи до формування організаційної структури
- •7.6. Характеристики організаційної структури
- •Питання для самоконтролю
- •8.2. Функції організаційної культури
- •8.3. Класифікація організаційної культури
- •8.4. Система методів підтримки культури організації
- •8.5. Зміна організаційної культури
- •Питання для самоконтролю
- •9.2. Технології інформаційної діяльності в організації
- •9.3. Інформаційна система організації
- •9.4. Сучасні інформаційні технології організаційної культури
- •Питання для самоконтролю
- •Поняття ефективності діяльності організації.
- •Чинники ефективності організації.
- •10.1. Поняття ефективності діяльності організації.
- •10.2. Чинники ефективності організації
- •10.3. Критерії організаційної ефективності та види ефектів
- •10.4. Оцінювання ефективності діяльності організації
- •10.5. Оцінювання ефективності організаційних систем
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
1.4. Сучасна теорія організації
Сучасна теорія організації розвивається у трьох напрямах: ситуативний підхід до розгляду проблем організації, екологічний підхід, підхід організаційного навчання.
Ситуативний підхід заснований на визнанні того, що в організаційній діяльності не має єдиного правильного шляху. Організація повинна пристосовуватися до умов навколишнього середовища. Неможливо забезпечити створення таких структур, методів, типів організаційного порядку, які були б ідеально пристосовані до будь-якого часу, цілей, цінностей, ситуації. Кожному типу управлінської ситуації, вирішуваних завдань, зовнішнього середовища відповідають свої оптимальні вимоги до стану організації, стратегія і структура.
Екологічний підхід стверджує, що серед організацій «виживає найбільш пристосована», діє процес природного відбору і заміни організацій. У спрощеному вигляді цей підхід до розгляду організацій можна охарактеризувати таким чином:
у центрі уваги дослідників знаходяться не окремі організації, а групи, або популяції організацій;
ефективність організації визначається її здатністю виживати;
роль навколишнього середовища у формуванні структури, стратегії організації визнається абсолютною, вважається, що менеджмент не робить істотного впливу на здатність організації до виживання;
оскільки природні і соціальні ресурси обмежені, то в процесі напруженої конкуренції одні організації продовжують функціонувати, а інші припиняють.
У сучасних моделях організаційної екології (1980— 1990-ті рр.) основна увага дослідників приділяється проблемам будови зовнішнього середовища, його динаміки, а також механізмам, що забезпечують структурні зміни в організації.
Підхід організаційного навчання заснований на визнанні двох видів навчання: першого порядку — по «одинарній петлі» і другого порядку — по «подвійній петлі». Відмінність між цими видами навчання стосовно організації полягає в тому, що навчання по «одинарній петлі» — це звичайне для будь-якої організації обов’язкове навчання персоналу, воно підвищує здатність організації досягати поставлених цілей, а навчання по «подвійній петлі» — це організований і свідомо керований процес самонавчання в організації, який зумовлює повне переосмислення досвіду організації (переоцінку її організаційних цілей, цінностей, переконань) та її навчання за допомогою цього процесу.
Ознаками «самонавчальної організації» є гнучка і максимально плоска організаційна структура, партисипативний і повчальний підходи при виробленні організаційної стратегії, гнучкість системи винагород; доступність і вільний обмін інформацією й досвідом між усіма членами організації; орієнтація на освоєння досвіду інших компаній; сприятливий для навчання і розвитку персоналу клімат.
Дослідники виокремлюють чотири самонавчальні організації (табл. 1.2). Організації, що знають, належать до адаптивного типу організацій і можуть залишатися такими, що досягають успіху доти доки їх ринок залишається порівняно стабільним. Організації, що розуміють і організації, що думають є проміжною ланкою між організаціями, що знають і організаціями, що навчаються. Відмінною ознакою організації, що навчається, є підхід до змін: тоді як інші організації адаптуються до змін, залишаючись в межах наявних культурних цінностей і структур, в організаціях, що навчаються, самі зміни і отримане внаслідок цього знання є частиною культурних цінностей і структури.