2. Формування трудового права як галузі права.

Система права України включає в себе самостійну галузь права – трудове право.

За своїми функціями і завданнями трудове право носить гуманістичний характер, а це означає, що в першу чергу трудове право покликано захищати інтереси тих, хто своєю працею створює матеріальні блага чи інтелектуальні духовні цінності.

Не дивлячись на те, що праця як виконання певної роботи існує стільки як і людина, трудове право існувало не завжди, навіть з виникненням держави.

Наймана праці в основному регулювалася цивільним законодавством, згодом з’явилось чиновницьке право, що регулювало працю державних чиновників. На території колишньої Росії на початку ХХ століття праця робітників частково регулювалася фабричним правом. Праця в сільському господарстві регулювалася, як правило, звичаями і традиціями, що складалися в певній місцевості.

Поява великих заводів, фабрик та використання найманої праці на них з самого початку була віднесена до регулювання на розсуд самого власника. Згодом наймані працівники почали об’єднуватися в профспілки з метою захисту і відстоювання своїх інтересів.

Виникненню трудового права, як переважної більшості галузей права, передувала поява окремих законодавчих актів, що торкались регулювання праці певних категорій працюючих.

Ці акти були охоронного (захисного) характеру і були прийняті в найбільш розвинутих капіталістичних країнах.

Перші Закони про охорону праці жінок і дітей, що торкалися встановлення 12-годинного робочого дня були прийняті в 1801 році в Англії, в середині 19 століття у Франції, Німеччині, та на початку ХХ століття в Росії.

Вперше 8-годинний робочий день на території України був встановлений в 1918 році Скоропадським, але в 1919 році він був ліквідований.

В 1922 році був прийнятий КЗпП України, який був копією російського кодексу. Однак, не дивлячись на це, про трудове право як самостійну галузь права ніхто не говорив, воно залишалося складовою частиною цивільного права із особливістю правового регулювання Кодексом.

Кодекс поширювався на регулювання праці робітників, тобто працівників що виконували фізичну роботу, службовців поза сферою державних органів, а на службовців державних органів КЗпП не поширювався.

В науці трудового права прийнято вважати, що остаточно трудове право як самостійна галузь права сформувалась на початку 30-х років, коли крім КЗпП було прийнято цілий ряд нормативних актів, що стали регулювати працю не тільки робітників, а й інших категорій працюючих за наймом при наявності трудового договору.

Не поширювалось трудове законодавство на промислові артілі та колгоспи і кооперативи, що почали утворюватися з 1929 року.

КЗпП 1922 року став основним галузевим актом трудового права, тобто його основним джерелом.

Сформувавшись як самостійна галузь права трудове право зазнало змін, доповнень, загального розвитку з подальшою демократизацією правового регулювання та зміною методів правового регулювання.

Трудове право розглядається як галузь права, як галузь законодавства і як навчальна дисципліна.

Як галузь права, трудове право – це система правових норм, що регулює трудові і пов’язані з ними відносини.

Як галузь права, трудове право ширше від трудового законодавства, оскільки включає в себе не тільки систему норм, а й принципи, основні тенденції розвитку та самі методи і способи регулювання суспільних відносин.

Як галузь науки трудове право включає в себе систему вчень, наукових тверджень, проблем та експериментів про трудове законодавство, його застосування, удосконалення і перспективи розвитку.

Як трудова дисципліна трудове право є предметом вивчення сукупності і законодавства і суспільних відносин, що регулюються цим законодавством і проблем та розвитку як самих суспільних відносин так і законодавства що їх регулюють.