Вступ

В першій частині методичних вказівок розроблена методика та розглянуті особливості проектування, організації і планування поточних ліній і прямоточних ділянок в заготівельних, механічних, складальних та випробувальних цехах приладобудівних підприємств. Представлений нормативно-довідковий матеріал, необхідний для виконання розрахунків при проектуванні та організації виробництва виробничих дільниць підприємств машинобудування.

Розділ 1 зміст, задачі і загальні вимоги до виконання і оформлення курсової роботи

У курсовій роботі виконуються розрахунки, пов'язані з проектуванням, організацією і плануванням виробництва виробів. Її метою є встановлення постійної узгодженості дій людей, зайнятих у процесі виготовлення окремих деталей, вузлів і блоків, між собою і механізмами, у результаті чого досягається найкраще використання всіх трудових і матеріальних ресурсів виробництва.

Згідно цієї мети студенти вивчають питання організації і планування поточних ліній (однопредметних і багатопредметних) і прямоточних дільниць у заготівельних, обробних, складальних і випробувальних цехах підприємств приладобудування. У курсовій роботі виконуються також техніко-економічні розрахунки з встановлення чисельності і фонду заробітної плати промислово - виробничого персоналу, визначення собівартості виробленої продукції, встановленню найважливіших показників роботи дільниці, цеху.

Курсова робота складається з розрахункової і графічної частин. У розрахунковій частині в кожному розділі відповідно до завдання необхідно викласти основні теоретичні передумови і провести розрахунки.

Всі результати багаторазово повторюваних розрахунків вносять у таблиці. Загальний обсяг розрахункової і графічної частин складає 30-40 сторінок печатного тексту, оформленого грамотно, із полями на кожному листі по 20 мм з усіх боків.

Титульний лист роботи оформляється по зразку (див. додаток 1). Наступна сторінка містить індивідуальне завдання для виконання роботи. На третій сторінці приводиться зміст роботи за розділами з указанням сторінок. Наприкінці курсової роботи необхідно привести список використаної літератури з прізвищем та ініціалами автора(ів), назви роботи, видавництва, міста і року видання. Курсова робота підписується студентом.

Курсова робота виконується у встановлені терміни, захищається на кафедрі й оцінюється згідно з рейтинговою системою оцінювання ДНУ ім. О. Гончара.

Розділ 2 організація і планування виробництва на підриємстві обгрунтування і вибір типу виробничої дільниці

На приладобудівних підприємствах виробничий процес звичайно складається з чотирьох основних стадій: заготівельної, обробної, складальної й випробувальної. До заготівельної стадії належать всі роботи по розкрою і заготівлі матеріалів, виготовленню напівфабрикатів і т.д. Обробна стадія являє собою перетворення заготовок у готові деталі шляхом виконання механічних, термічних, електрочастотних, електроіскрових і інших електро-фізико-хімічних операцій, покриттів і т.д. Вона включає опрацювання модулів на мало габаритних платах, рихтування деталей, обрізку виводів і ін. У складальній стадії відбувається процес складання вузлів, блоків, виробів і їх наладка (настроювання).

Всі деталі, вузли, блоки і вироби проходять цикл випробувань і регулювання. Проте цілком виготовлені і випробувані деталі, вузли, блоки в приладобудуванні не є готовою продукцією. Вони перед відправлення на склад готових виробів визначений час витримуються, після чого проходять повторний цикл випробувань. Тому в окремих випадках контрольні операції складають 30-50% від загальної трудомісткості виготовлення продукції в приладобудуванні.

Всі цехи основного виробництва формуються по видах виконуваних робіт: заготівельні, механообробні, складальні, випробувань і регулювання. При цьому можуть бути цехи по виготовленні) напівфабрикатів (ливарний, пресово- штампу вальний), розкрою матеріалів (розкрійно-заготівельний), по опрацюванню деталей (механічний), по опрацюванню деталей і складанні їх у вузли без електричної частини (слюсарно-складальні), по складанню окремих блоків (складальні) і цехи по спеціальних випробуваннях.

У цехах, як правило, створюються виробничі дільниці, що здійснюють технологічно закінчену частину виробничого процесу. Дільниці, що являють собою первинну ланка виробництва, організовані шляхом виділення устаткування однорідного за типом, характеру і технологічному призначенню. Так, у складальному цеху можуть бути дільниці жгутовки, настроювання і регулювання, складання вузлів і блоків, складання спеціальних приладів і апаратури. Для виробничої дільниці характерний визначений спосіб розташування устаткування, закріплення технологічних операцій за робочими місцями та ін. Розрізняють первинні структурні виробничі одиниці підприємства, організовані у формі поточних ліній і прямоточних предметнозамкнутих дільниць.

Тип виробничої дільниці (поточної лінії або серійної дільниці), вказаний у завданні на курсову роботу, необхідно обґрунтувати, тобто довести доцільність його організації.

У першому наближенні тип виробничої дільниці або різновиду поточної лінії при встановленому технологічному процесі можна обґрунтувати коефіцієнтом серійності, що визначається формулою:

k_с = , (1)

де И - загальна номенклатура, закріплених за дільницею деталей; т_j - кількість операцій по кожному найменуванні продукції; С_М - загальна кількість робочих місць.

Залежно від розміру коефіцієнта серійності розрізняють три типи виробництва: одинарне, серійне і масове. По числу детале-операцій, закріплених за робочими місцями, серійне виробництво буває дрібно-, середньо- і крупносерійним. Характеристика типів виробництва згідно «коефіцієнта серійності» приведена в додатку 2.

Однопредметні поточні лінії (ОПЛ), як правило, створюються в умовах масового і крупносерійного виробництва. Зміннопоточні лінії (ЗПЛ) ефективні в серійному, а іноді й у крупносерійному виробництві. В умовах середньосерійного і дрібносерійного виробництва, як показала практика, економічно доцільно створювати прямоточні дільниці. У курсовій роботі необхідно докладно охарактеризувати заданий тип виробництва та його можливості в організації того чи іншого типу виробничої дільниці.

При більш глибокому обґрунтуванні заданого типу виробничої дільниці необхідно враховувати наступне.

І. Якщо запланована до випуску кількість виробів N_пл більше або дорівнює їх розрахунковій кількості, то економічно доцільно створювати ОПЛ. Аналітично ця умова являє собою вираження виду

N_пл , (2)

де Т_еф - ефективний (дійсний) фонд часу роботи поточної лінії при встановленому змінному режимі роботи, хв.;

t_доц - економічно доцільна тривалість операцій, хв.

(для підприємств приладобудування значення t_доц приведені в додатку 3).

Крім того, створення в приладобудуванні ОПЛ виправдовується, якщо загальна кількість робочих місць, необхідних для виготовлення запланованого випуску виробів N_пл перевищує 75% загальної кількості виробничих операцій по даному об'єкті, тобто

С_m 0.75_mj , (3)

де С_т = - загальна кількість робочих місць, необхідних для виготовлення запланованого випуску виробів на однопредметній поточній лінії; N_пл - запланована до випуску кількість виробів; t _шТі- норма поштучного часу на і - у операцію, хв.; т_j - загальна кількість операцій по виготовленню даного j - го об'єкту. При 0.2 т_j < С_m <0.75 т_j економічно доцільно створення перемінно-поточних ліній. При цьому загальна кількість робочих місць визначається формулою

С_{m = ,} (4)

де И - загальна номенклатура закріплених за лінією деталей (вузлів, виробів); N_плj -програма випуску j -го об'єкта;

t _шіj -норма поштучного часу на i-у операцію при виготовленні j - го об'єкта;

т_j - загальна кількість операцій по конкретному об'єкту.

При невиконанні цих умов необхідно створювати прямоточні дільниці.

ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ПОТОЧНИХ ЛІНІЙ