2. Особливості економічного розвитку.

2.1. Зростання впливу республіканців. У післявоєнний період намітилося зростання впливу Республіканської партії. Смерть президента Ф.Рузвельта 12 квітня 1945 р. обернулася для демократів утратою ряду позицій у країні. Президентом США за конституцією став віце-президент Г. Трумен.

2.5. Перемога на президентських виборах Д. Ейзенхауера. На президентських виборах 1952 р. перемогу здобув кандидат від республіканців, відомий воєначальник у роки Другої світової війни Дуайт Ейзенхауер. Його політика в царині економіки полягала в обмеженні державного регулювання і втручання у справи бізнесу. За час правління президента Д.Ейзенхауера (1953-1960 рр.) покращилося матеріальне становище великої кількості людей: більше половини американців за рівнем доходів стали середнім класом, який має власні будинки, автомобілі тощо. Популярною стала ідея «суспільства загального благоденства».

2.6. Зовнішня політика. У зовнішній політиці адміністрація Ейзенхауера прагнула забезпечити гегемонію США в усьому світі, спираючись на економічні важелі і технологічне лідерство.

Разом із тим, Ейзенхауер не дозволяв втягнути США в яку-небудь нову війну.

Відносини з СРСР у період президентства Ейзенхауера розвивалися досить складно і суперечливо. Деякий прогрес у двосторонніх відносинах був досягнутий під час візиту в 1959 р. у США глави радянського уряду М.Хрущова. Тоді вперше з’явилася реальна перспектива досягти згоди з контролю за озброєнням.

3. Наростання консервативних тенденцій у внутрішньополітичному житті.

3.1. «Маккартизм». На хвилях «холодної війни», конфронтації з СРСР, загострення внутрішньополітичних проблем в американському суспільстві почали поширюватися антикомуністичні настрої, шпіономанія і заклики до боротьби проти так званих «підривних елементів».

На початку 50-х рр.. США охопив розгул маккартизму – реакційної політичної течії, що дістала свою назву від прізвища сенатора Джозефа Маккарті, який очолював сенатську підкомісію з питань розслідування антиамериканської діяльності. Маккартисти розпалювали антикомуністичну істерію, переслідували всіх, хто виявляв вільнодумство.

У 1950 р. Конгрес прийняв закон «Про внутрішню безпеку». Відповідно до нього засновувалося Управління з контролю за підривною діяльністю. Пильному контролю, переслідуванням і шантажу піддавалися не тільки ліві організації, але і державні службовці, солдати й офіцери, діячі науки і культури. Багато громадян Сполучених Штатів залишили країну. У їх числі був видатний кіноактор і кінорежисер Ч.Чаплін. Таким чином, влада США, борючись із досить незначним проявом комунізму в країні, почала застосовувати в цій боротьбі методи свого ідеологічного супротивника. Понад 2,5 млн. державних службовців пройшли перевірку на «лояльність».

Діяльність сенатора Дж. Маккарті та його помічників дістала назву «полювання на відьм». Маккарті у своїх підозрах дійшов до того, що звинуватив комуністів у проникненні до сенату. Ця антикомуністична істерія викликала невдоволення широкої громадськості. Парламент у 1954 р. засудив його поведінку.