Коефіцієнти розлучуваності
Розлучуваність виміряється системою показників. Першим є абсолютне число розлучень. У зв'язку з його залежністю від чисельності населення та числа існуючих шлюбів, виникає необхідність розрахунку відносних величин, які б характеризували інтенсивність цього процесу, тобто коефіцієнтів розлучуваності.
Першим у системі коефіцієнтів розлучуваності є загальний коефіцієнт, який розраховується як відношення загального числа припинення шлюбів за період (як правило рік) до середнього населення в проміле. Загальному коефіцієнту розлучуванності притаманні такі ж недоліки, як і іншим загальним демографічним коефіцієнтам. Тому для більш точної оцінки процесу припинення шлюбів розраховуються спеціальні та часткові коефіцієнти.
До системи таких коефіцієнтів входять:
вікові коефіцієнти розлучуваності;
сумарний коефіцієнт розлучуваності;
індекс розлучуваності.
До часткових коефіцієнтів слід віднести коефіцієнти для чоловіків і жінок, для міського та сільського населення та ін. Ці коефіцієнти розраховуються аналогічно подібним коефіцієнтам шлюбності. Динаміка коефіцієнтів розлучуваності в Україні представлена у додатку 6.
Окреме місце в системі показників, що характеризують розлучуваність, займає, так званий, індексу розлучуваності (він має і другу назву – коефіцієнт нестійкості шлюбів). Цей показник користується широкою популярністю у публіки та журналістів. Він представляє собою відношення річного числа розлучень до річного числа взятих шлюбів. Але незважаючи на його популярність, він не підходить для характеристики інтенсивності розлучуваності.
Так, у 200 р. число взятих шлюбів дорівнювало 355 тисяч, а число розлучень – 179 тисяч. Розрахований за цими даними індекс розлучуваності дорівнює 0,504, або 50,4 %. Складається враження, що у 2006 р. розпався кожен другий шлюб. Але це зовсім не так. Справа в тому, що річна кількість взятих шлюбів не відповідає тому числу шлюбів, які можуть бути розірваними. Такими є усі шлюби, які були взяті раніше та існують в даний період часу. Їх число, як правило, не менше ніж у 20 разів перевищують річну кількість взятих шлюбів.
Значно більший інтерес представляють коефіцієнти розлучуваності за тривалістю шлюбу. Вони розраховуються як відношення числа розлучень певної тривалості (років) до кількості взятих шлюбів відповідне число років тому назад:
,
де: РТ – число розлучень за тривалістю шлюбів Т років;
ВТ – число шлюбів, взятих Т років назад.
Розрахунок коефіцієнтів розлучуваності за тривалістю шлюбу наведено у таблиці 5.7.
Таблиця 5.7
Розрахунок коефіцієнтів розлучуваності
за тривалістю шлюбів в Україні у 2006 р.
Тривалість шлюбу, років |
Число розлучень у 2006 р. одиниць |
Рік взяття шлюбу |
Кількість взятих шлюбів, тис. |
Коефіцієнт розлучуваності, ‰ |
до 1 року |
5364 |
(2005+2006):2 |
343,5 |
15,6 |
1-2 |
21632 |
2004-2005 |
610,3 |
35,4 |
3-4 |
22615 |
2003-2002 |
688,2 |
32,9 |
5-9 |
42936 |
2001-1997 |
1929,5 |
22,3 |
10-19 |
55939 |
1996-1986 |
4790,8 |
11,6 |
Ці показники можна трактувати таким чином: скільки шлюбів із кожної тисячі, взятих Т років тому назад, розпалося в даному році. Більш точну картину можна одержати, якщо скористуватися когортним методом, тобто відслідкувати інтенсивність припинення шлюбу у сукупності осіб, які взяли шлюб у певному році. Це робиться за допомогою таблиць розлучуваності, про що мова піде в наступних темах.
Ще одним показником, що характеризує стійкість (або нестійкість) шлюбів є частка розлучень певної шлюбів тривалості у загальному числу розлучень за рік. Відповідні дані по Україні наведені у таблиці 5.8.
Таблиця 5.8
Розподіл розлучень за тривалістю шлюбів
в Україні, 2001-2006 рр.
|
Число розлучень, тис. |
У % до всього |
||
2001 |
2006 |
2001 |
2006 |
|
Усього |
181,3 |
179,1 |
100.0 |
100.0 |
у тому числі за тривалістю: |
|
|
|
|
до 1 року |
5,0 |
5,4 |
2,8 |
3,0 |
1-2 |
20,4 |
21,6 |
11,3 |
12,1 |
3-4 |
21,2 |
22,6 |
11,7 |
12,6 |
5-9 |
48,3 |
42,9 |
26,6 |
24,0 |
10-19 |
54,8 |
55,9 |
30,2 |
31,2 |
20 і понад |
31,6 |
30,6 |
17,4 |
17,1 |