26. Фінансові основи функціонування суб’єктів господарювання

Форми фінансування д-сті п/п класифікують за ознаками:

1) в залежності від цілей фінансування: довгострокове, короткострокове;

2) за джерелами надходження;

3) за правовим статусом к-лодавців.

В залежності від цілей фінансування відокремлюють слідуючи форми фінансування:

1. Фінансування при заснуванні підприємства.

2. На розширення діяльності.

3. Рефінансування.

4. Санаційне фінансування.

За джерелами мобілізації: внутрішнє і зовнішнє.

За правовим статусом інвестора: власний к-л та позиковий к-л.

Власний к-л формується за рахунок внесків власників підприємства та шляхом реінвестування прибутку.

Позиковий к-л може бути мобілізовано із зовнішніх та внутрішніх джерел. До зовнішніх відносять: кредити банків, кредиторська заборгованість, заборгованість по зарплаті, з бюджетом та ін.

До внутрішніх джерел фінансування позикового к-лу відносять:

1) нараховані майбутні витрати і платежі;

2) доходи майбутніх періодів.

Стійкі пасиви – це кошти, які підприємству не належать, але знаходяться в його розпорядженні.

Критерії прийняття фінансових рішень.

При виборі форми фінансування фінансовий менеджер повинен користуватися відповідними критеріями. Головним завданням фінансового менеджменту є прийняття рішень щодо вибору оптимальних форм фінансування підприємства: емісія облігацій, емісія простих чи привілейованих акцій, залучення банківських позичок чи інвестицій інших фінансових структур, реінвестування прибутку чи виплата дивідендів.

Фактори, які необхідно враховувати:

1. При виборі тієї чи іншої форми фінансування необхідно дотримуватися відповідних законодавчих документів.

2. Необхідно визначити прибутковість від вкладення грошових коштів.

3. Необхідно визначити і врахувати, яким чином та чи інша форма фінансування впливає на ліквідність і платоспроможність підприємства.

4. При фінансуванні необхідно враховувати структуру фінансових ресурсів, яка складається після фінансування.

5. Вивчити вхідні та вихідні грошові потоки, скоординувати їх таким чином, щоб у будь-який час підприємство могло виконувати свої поточні зобов’язання.

6. Необхідно враховувати накладні витрати – залучення к-лу супроводжується додатковими витратами: емісійні витрати, аудиторські перевірки, публікація інформації, звітності в засобах масової інформації.

7. Необхідно враховувати оподаткування – мінімізація оподаткування.

8. Необхідно враховувати особливості законодавства про банкрутство.

9. Необхідно враховувати максимізацію доходів власників к-лу.

В галузі фінансування економісти вивчають умови і виробляють теорії обґрунтування найефективніших шляхів фінансування. Однією із таких теорій є теорія «Оптимізації портфеля інвестицій» (Марковіц). Відповідно цієї теорії вкладення інвестиційного к-лу в один об’єкт є більш ризикованим, ніж інвестування в різні об’єкти (диверсифікація к-лу). Диверсифікація к-лу зменшує вплив несистематичних ризиків, властивих певним підприємствам:

1) ризик отримання збитків;

2) ризик падіння прибутків;

3) ризик зменшення вартості акцій.

Інвестиційний портфель слід підбирати таким чином, у якому пріоритет віддається не стільки цінним паперам, рівень ризику яких є мінімальним, скільки комбінації активів з мінімальним кореляційним зв’язком між рівнями їх рентабельності.