23. Міждержавні галузеві організації.

До другої групи функціональних МЕО належать міждержавні галузеві організації поза безпосередніми рамками ООН. Серед них найбільш визначною та пріоритетною для України є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка отримала назву Світової організації торгівлі (СОТ) і тепер називається ГАТТ/СОТ. Ця організація ставить за мету поступове усунення різноманітних форм дискримінації в торгівлі, її лібералізацію. В її діяльності особливе місце займають не тільки суто торговельні справи, а й проблеми загального розвитку економіки.

Нині членами ГАТТ/СОТ є понад 120 країн світу, частка яких у світовій торгівлі – 90%. Серед членів ГАТТ/СОТ вже є значна кількість країн колишньої командно-адміністративної системи. Але Україна, наблизившись до вступу в організацію, не в змозі здійснити його. Формальна причина – обвинувачення в демпінгу.

До групи МЕО належать і багато інших організацій (всього близько 120), діяльність яких побудована на суто функціональних та функціонально-регіональних принципах. Найчисленнішими і найбільш вагомими за своїм значенням у світовій економіці є міждержавні організації з фінансів та кредиту, що входять до даної групи, -- понад 30. Для України особливе значення має створений у квітні 1991р. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), що зайняв вагоме місце у міжнародних валютно-фінансових організаціях. Його членами стали понад 50 держав світу.

Якщо МВФ та СБ контролюються капіталом США, то ЄБРР створено для певного протиставлення цьому контролю в міжнародних валютно-фінансових організаціях після закінчення «холодної війни». На долю країн ЄС припадає 53,7% капіталу Банку; США – 10 (найбільша частка для однієї країни, але замала для контролю над організацією); Японії – 8,5, країн, що утворилися на терені колишнього СРСР – 6%.

Головним завданням ЄБРР визначено координацію зусиль зі сприяння формуванню ринкових відносин і проведенню приватизації у країнах колишньої командно-адміністративної системи в Європі та на терені колишнього СРСР, розвитку в них приватного підприємництва. Проте капітал Банку (24 млрд дол. США) та обсяг кредитів, що надаються, до того ж на комерційній основі, ще досить не значний.

До групи МЕО також належать: Союз промислових федерацій ЄС (ЮНІСЕ), Європейська валютна система (ЄВС), Міжнародний інститут державних фінансів (МІДФ), ціла низка регіональних банків та багато інших. Окремо слід назвати об'єднання країн – виробників та експортерів провідних товарів світової торгівлі. Це Асоціація країн – експортерів залізної руди (АПЕФ), Організація країн – експортерів нафти (ОПЕК) та інші.

Зв’язки з організаціями цієї групи мають значний вплив на розвиток виробництва та його фінансування в Україні ( з питань залізної руди, тваринництва, цукру тощо), інші – через застосування моделі порівняльних переваг у зовнішньоекономічних відносинах для зростання ефективності національного виробництва та фінансової стабілізації.

25. Україна і міжнародні економічні організації.

Найважливішим фактором, що сприяє розвиткові зовнішньоекономічних зв'язків України, є членство України в міжнародних економічних організаціях. Це, насамперед, її членство в Міжнародному валютному фонді (МВФ) та в організаціях, що входять до Групи Світового банку: Міжнародному банку реконструкції і розвитку МБРР), Міжнародної фінансової корпорації (МФК), Міжнародної асоціації розвитку (МАР), Багатосторонньому агентстві з гарантій інвестицій (БАГІ) і Міжнародному центрі із врегулювання інвестиційних спорів (МЦВІС). МВФ і Всесвітній банк — юридично самостійні організації. Всесвітній банк покликаний сприяти економічному росту в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою і з цією метою здійснює допомогу шляхом довгострокового фінансування проектів і програм розвитку. МВФ покликаний забезпечувати в цілому баланс міжнародної валютної системи, включаючи надання допомоги країнам-членам шляхом короткострокового кредитування.    Сприяє зовнішньоекономічним зв'язкам України її членство в Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) і в Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНИДО), а також процес зближення України з Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Україна є учасником деяких економічних структур СНД, бере участь як спостерігач в Євразійському економічному співтоваристві (ЄврАзЕС). Вона виступила з ініціативою створення об'єднання ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова), що виступає нині як перспективна сполучна ланка економік Азіатсько-Тихоокеанського і Європейського реґіонів, і, насамперед, як міждержавна структура, що забезпечує в майбутньому постачання в Європу енергоносіїв з району Каспійського моря. Вона виступила також ініціатором створення Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) у складі 11 причорноморських країн, бере участь в Угоді про заснування Чорноморського банку торгівлі і розвитку та в інших пов'язаних з діяльністю ОЧЕС домовленостях. Не припиняється процес зближення України із наймогутнішим у світі регіональним політичним і економічним об'єднанням держав — Європейським Союзом, у зв'язку з чим прийнятий ряд програмних документів (наприклад, Закон від 18.03.2004 р. “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, Указ Президента України від 14.09.2000 р. № 1072/2000 “Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу”). Паралельно йде процес зближення з Росією, Білоруссю і Казахстаном у напрямку створення Єдиного економічного простору (Угода про формування Єдиного економічного простору від 19.09.2003 р.). В даний час чи не найважливішим фактором для України, з погляду розвитку ЗЕД, є її майбутній вступ до Світової організації торгівлі (СОТ), у якій вона виступає поки що як офіційний спостерігач. СОТ, членами якої нині є більш ніж 140 країн, створена підписаними 15.04.1994 р. у м. Марракеш (Марокко) Заключним актом і Угодою про створення СОТ в результаті перетворення Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Юридичною базою СОТ є ГАТТ 1947 р. і результати Уругвайського раунду — восьмої чергової серії багатосторонніх переговорів учасників ГАТТ, що відбулися в 1986-1993 рр. Серед документів, доданих до Марракешської угоди про створення СОТ, — ряд домовленостей і угод відносно ГАТТ, що складають так зване “ГАТТ 1994 року” (наприклад, Угода щодо пов'язаних з торгівлею інвестиційних заходів (ТРІМС), Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС), Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), Угода про правила і процедури врегулювання розбіжностей (ДСУ), Механізм огляду торговельної практики (ТПРМ) та ін.    Основним завданням СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, створення глобального правового порядку в сфері торговельних, тарифних, митних, інвестиційних та інших міжнародних економічних відносинах шляхом взаємного надання членами СОТ спеціального сприятливого правового режиму в економічній сфері для суб'єктів господарської діяльності, включаючи режим найбільшого сприяння в торгівлі, гармонізації національного законодавства відповідно визначеним базовим стандартам і нормам, врегулювання торговельних розбіжностей і спорів.    Україна вже прийняла ряд нормативних актів, спрямованих на гармонізацію її законодавства, у т.ч. про ЗЕД (наприклад, антидемпінгового), щодо системи ГАТТ/СОТ (наприклад. Укази Президента України від 06.04.1996 р. № 255/96 “Про Концепцію трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ” і від 05.02.2002 р. № 104/2002 “Про програму заходів для завершення вступу України до Світової організації торгівлі” ). Набуття Україною статусу члена СОТ призведе до зниження обмежень для її товарів на світових ринках, розширення експорту, підвищення рівня захисту внутрішнього ринку. Це буде сприяти також рішенню найважливішого стратегічного завдання на перспективу — вступу до ЄС, обов 'язковою умовою членства в якому є членство в ГАТТ/СОТ. Разом з тим, вступ до СОТ неминуче породжуватиме ряд неоднозначних наслідків, у першу чергу — посилення конкуренції на внутрішньому ринку України у зв'язку з вільним доступом в Україну товарів з країн СОТ.