Роки «застою» (1964 – 1985 рр.) «Перебудова» та розпад срср (1985-1991 рр.)

План:

1. Усунення від влади М.Хрущова.

2. Л.І.Брежнєв.

3. Суспільно-політичне життя.

4. Дисидентський рух.

5. Зовнішня політика.

6. Прихід до влади М. Горбачова.

7. «Прискорення» і «гласність», «нове мислення».

8. Посилення національних рухів і загострення політичної боротьби в СРСР.

9. Серпневий заколот 1991 р.

10. Розпад СРСР.

Навчально-методичний комплекс:

1. Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. К., «Видавництво А.С.К.» 2003 р. стор. 152 – 166.

2. Я.М. Бердичівський, Т.В. Ладиченко, І.Я. Щупак. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. Запоріжжя. Прем’єр. 2004 р. стор. 157 – 174.

1. Усунення від влади м. Хрущова.

Ставши одноосібним лідером, Хрущов не зумів утримати під контролем усю систему влади.

Партійний апарат не міг пробачити йому критики, у результаті якої знижувався авторитет партії. Чиновники в центрі згадали йому обмеження влади, коли створювалися раднаргоспи. Каральні органи не забули викриття вчинених ними злочинів. Селяни, які щиро вірили новому лідеру, пам’ятаючи про те, що він повернув їм паспорти, висловлювали крайнє невдоволення заходами по обмеженню і забороні присадибних ділянок. Робітники обурювалися з приводу підвищення цін на продукти харчування в 1962 р., продовольчої кризи 1963 р. (багато в чому штучно інспірованої супротивниками Хрущова).

Підготовка змови. Усе це добре розуміли у верхах. У вищому політичному керівництві визрівала ідея усунення Хрущова з посад лідера партії та глави уряду. У підготовку втягнулися практично всі члени президії ЦК КПРС, керівництво КДБ, військові кола.

Найбільш активну роль у підготовці усунення відіграли Л.Брежнєв, якого сам Хрущов вважав найбільш ймовірним своїм спадкоємцем, М.Суслов, Г.Шелепін, О.Косигін, В.Семичастний та ін..

Відставка. У жовтні 1964 р. Хрущова, який перебував на короткочасному відпочинку в Піцунді, настійно попросили прибути в Москву нібито для вирішення невідкладних питань по сільському господарству. А на 14 жовтня в Кремлі вже збиралися члени ЦК КПРС на терміново скликаний пленум.

На засіданні президії ЦК КПРС Хрущову довелося вислухати пред’явлені йому обвинувачення. У провину йому ставили розвал сільського господарства, політичну неграмотність, ослаблення оборонної сили країни, часту змінюваність кадрів, роздування культу своєї особи тощо. На цьому засіданні слово взяв Хрущов. Він сказав: «Мені вже 70 років, я старий і втомився… Головне я зробив… Зник страх і розмова йде на рівних. У цьому моя заслуга. Я піду, і боротися не буду… Прошу написати заяву про мою відставку, я підпишу…».

Першим секретарем ЦК КПРС на пленумі був обраний Л.Брежнєв. Трохи пізніше головою Ради Міністрів СРСР затвердили О.Косигіна.

2. Леонід Ілліч Брежнєв.

Л.І.Брежнєв керував країною 18 років. Історики назвали цей період «застоєм». Назва не в повній мірі віддзеркалює сутність брежнєвської епохи.

«Застой» – це відсутність розвитку, а ситуація в СРСР була набагато складнішою, аніж проста зупинка розвитку.

Брежнєв значно зміцнив свої позиції, поставивши на чолі КДБ – Ю.Андропова, а міністром оборони А.Гречка. Це були люди, віддані Брежнєву.

В 70-х рр.. було поступове формування нового культу особи Л.І.Брежнєва, що супроводжувалось безмірним звеличуванням його в офіційних засобах масової інформації.

Після важкої хвороби (1974 р.) Брежнєв почав утрачати важелі управління країною, ситуація виходила з під його контролю, а негативні особисті якості радянського лідера виявлялися все сильніше.

Нестримна пристрасть до похвал і нагород (Брежнєв мав 220 радянських і закордонних орденів і медалей) увінчалася 4 зірками Героя Радянського Союзу і зіркою Героя Соціалістичної Праці, нагородженням орденом «Перемоги» і присвоєнням звання Маршала Радянського Союзу. Піднесенню його авторитету не сприяла й трилогія мемуарів («Мала земля», «Відродження», «Цілина»), написана іншими авторами від імені генерального секретаря. Члени родини Брежнєва загрузли в кримінальних справах. Авторитет лідера партії та країни катастрофічно впав.

Але не варто шукати корені застою тільки в постаті Брежнєва. Деградувала сама суспільно-політична і соціально-економічна система, яка багато в чому й породила «брежнєвщену», що стала символом аморальності, безконтрольності та зогнилого тоталітарного режиму, який наближався до розпаду.