8. Посилення національних рухів і загострення політичної боротьби в срср.

За умов демократичних виборів і ослаблення ідеологічного диктату у Верховних Радах Литви, Латвії, Естонії, більшість голосів одержали рухи, які виступали за національну незалежність і вихід зі складу СРСР. Протягом весни-літа 1990 р. Литва, Латвія, Естонія, РРФСР, Україна й інші радянські республіки прийняли декларації про державний суверенітет.

Державний суверенітет – «верховенство і неподільність влади республіки у межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».

Тоталітарний режим рішуче виступив проти прагнення республік до незалежності. Навесні 1991 р. почалися переговори керівників 9-ти республік (Росії, України, Білорусі, Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Киргизії, Таджикистану, Азербайджану) із президентом СРСР. Заява «9+1» декларувала принципи нового Союзного договору. Передбачалося надати республікам додаткові повноваження, а багато центральних структур фактично втрачали б свою владу. У липні 1991 р. Горбачов заявив про завершення роботи над Союзним договором. Підписання документа було призначено на 20 серпня 1991 року.

9. Серпневий заколот 1991 р.

19-21 серпня 1991 р. у Москві відбулася спроба державного заколоту, усунення від влади М.Горбачова. 19 серпня о 6-й годині ранку на всю країну пролунало повідомлення ТАРС про створення Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС). У його склад увійшли 8 чоловік:

1. Янаєв – віце президент 5. Язов – міністр оборони

2. Павлов – прем’єр-міністр 6. Стародубцев – гол. Селянської спілки

3. Пуго – міністр внутрішніх справ 7. Бакланов – заст.. гол. Ради оборони

4. Крючков – голова КДБ 8. Тизяков – през. асоц. державних підприємств

У цей час президент СРСР знаходився на відпочинку в Криму.

Був оголошений надзвичайний стан в окремих регіонах країни. У Москву стягувалися військова техніка і війська.

Уже о 9-й годині ранку, коли ще нічого не було зрозуміло, керівники РСФСР Б.Єльцин (президент Росії, обраний на цю посаду 12 червня 1991 р), І.Сілаєв, Р.Хасбулатов у зверненні «До громадян Росії» гучно заявили, що в країні почався «кривавий реакційний переворот», і закликали росіян до загального безстрокового страйку.

Єльцин вимагав зв’язку з Горбачовим, звернувся до військовослужбовців із закликом не виконувати накази ДКНС. Народ уже не мовчав. Надвечір 19 серпня біля «Білого дому» Росії зібралися тисячі людей, серед яких переважала молодь. 20 серпня в багатьох містах Росії та інших республік пройшли мітинги і демонстрації протесту.

21 серпня організатори перевороту зрозуміли, що їхній задум не здійснився. Заколот зазнав поразки, членів ДКНС було заарештовано. Союзний договір, який повинні були підписати 20 серпня 1991 р. лишився не підписаним.

Наслідки путчу. Після краху перевороту події набули кардинально нового характеру. Була припинена діяльність КПРС, оголошено про початок реформи в системі КДБ із метою його остаточної ліквідації і заміни службою розвідки і контррозвідки, прийнято рішення про проведення радикальної військової реформи. У країні затверджувалися демократичні принципи.