- •1 Роль і місце поеми «Енеїда» і.Котляревського в історії української літератури.
- •2)Суть визначення «неповна література» «неповної нації».
- •№4 Естетична концепція т. Шевченка
- •6. Проблема «автор – адресат» в творах т.Шевченка
- •7. Жанрові особливості повісті т.Шевченка «Близнецы»
- •8. Антимілітарний пафос повісті»Близнюки» т.Г.Шевченка
- •9.Особливості композиції повісті «Близнюки» т.Г. Шевченка.
- •10.Ідеал життя в повісті т.Г.Шевченка «Близнюки»
- •11. Лист як композиційний прийом у повісті т.Шевченка "Близнюки".
- •12. Реалістична парадигма в романі п.Мирного "Повія".
- •13. Психологія маргінальної людини в романі п.Мирного "Повія".
- •14. І.Франко ---модерніст (новела "Сойчине крило".)
- •15. Проблематика новели і.Франка "Сойчине крило".
- •16.Жанрові особливості драматичної поеми Лесі Українки «Одержима»
- •17.Неоромантичний ідеал особистості в драматичній поемі Лесі Українки «Одержима».
- •18. Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: конфлікт ірраціонального й раціонального
- •19. Суть «лабораторного» методу в.Винниченка (роман «Записки кирпатого Мефістофеля»).
- •20 Структура роману в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»..
- •21. Проблема свободи вибору в романі в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля».
- •22. Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: теорія «нової моралі».
- •23. Літературна дискусія 1925—1928
- •24. Роман в.Підмогильного «Невеличка драма»: система персонажів.
- •25. «Невеличка драма» в.Підмогильного: конфлікт раціонального й чуттєвого
- •26. Інтелектуальний експеримент у романі в.Підмогильного «Невеличка драма.
- •27«Народництво» і «модернізм» в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •28 Образ оповідача в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •29 . Роман в.Домонтовича «Без ґрунту»: інтелектуальний простір.
- •30. Урбаністичний роман в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •31. Село й місто в романі в. Домонтовича «Без ґрунту»
- •32. Концепція особистості в творах поетів «празької школи»
- •33. Соцреалістичний реалізм: головні ознаки
- •34. Інтимна лірика л.Костенко
- •35. Драматична поема л.Костенко «Сніг у Флоренції»: особливості конфлікту.
- •36. Проблема «митець і влада» в драматичній поемі Ліни Костенко «Сніг у Флоренції».
- •37. Інтимна лірика українських поетів другої половини хх ст. Аналіз одного із віршів.
- •38. Бідермаєр в українській літературі.
- •39. Шістдесятки в історії української літератури.
- •40. Ю.Андрухович «Московіада»: десакралізація поета-месії.
- •41. Бурлескне тіло в романі Андруховича «Московіада»
- •42. Інтертекстуальність роману Андруховича «Московіада»
- •43. «The bad company» ю.Андруховича: альтернативна історія української літератури.
- •44. Постколоніальний синдром поезії «Крим, Ялта. Прощання з імперією» Забужко
- •45. Нарцисичний інтелектуалізм у романі о.Забужко «Польові дослідження українського сексу».
- •46. «Маргінальна» людина в романі «Депеш Мод» с.Жадана.
- •47. Час і простір у романі с.Жадана «Депеш Мод».
- •48. Особливості композиції роману і.Карпи «Фройд би плакав».
- •49. «Схід – Захід» у романі і.Карпи «Фройд би плакав»
- •50. Сценічний простір у п’єсі “Станція» о. Вітра
- •51. . Пошуки самототожності в п’єсі «Станція» о.Вітра.
33. Соцреалістичний реалізм: головні ознаки
Соціалісти́чний реалі́зм — термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві на окреслення художнього методу літератури і мистецтва, «що представляє собою естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу й людини, зумовленою епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства» . Соціалістичний реалізм був єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» літератури і мистецтва.Головні ознаки:
література і мистецтво мусять бути хвалебною ілюстрацією політики КПРС, видавати бажане за дійсне. Відхилення в дійсно правдиве зображення радянської дійсності з притаманними їй вадами плямується як «схиляння перед фактами» або й «антирадянська пропаганда й агітація».
У літературі — перевантаження зайвою інформацією і статичними описами у штучних словесних прикрасах з перевагою епітетів і порівнянь (типові з цього погляду і твори кращих прозаїків — О. Гончара, П. Загребельного й ін.), при одночасному збідненні літературної мови до обсягу газетної лексики, штучний пафос, іноді з ухилом у сентиментальність (романи М. Стельмаха, біографічні повісті й оповідання Ю. Мартича тощо), дидактизм і моралізаторство.
прославлення партії й вождів («Партія веде» П. Тичини, «Пісня про Сталіна» М. Рильського); у музиці величальні на честь партії пісні й кантати.
За війни у мистецтві домінував патріотичний плакат і сатирична карикатура, у літературі — патріотична тематика з ухилом у публіцистику (оповідання й статті О. Довженка), але поволі й з ухилом у вихваляння російського «старшого брата». Ця остання тенденція посилилася по війні, зокрема в Україні у зв'язку з «возз'єднавчими» святкуваннями (1954)
Соціалістичний реалізм вимагає ізоляції від літератури і мистецтва Заходу, з особливим наголосом на критиці «ревізіонізму» західних комуністичних теоретиків («Realiste sans rivages» P. Ґароді й ін.).
контроль за ідейно-політичним змістом художньої літератури, творів мистецтва, матеріалів радіопередач. Заборонені цензурою книги вилучалися з бібліотек і знищувалися. З читацького обігу виймалися книги емігрантів, репресованих авторів, видання релігійного змісту, а також книжки, в яких містилися фотографії, цитати з праць, позитивні згадки про "ворогів народу"
34. Інтимна лірика л.Костенко
Якщо все ж таки спробувати схарактеризувати любовну лірику Ліни Костенко зі змістового боку, то треба відзначити, що вона містить досить широкий емоційний спектр цього почуття – від його найвищої піднесеності , своєрідного "піку" почуттєвого підйому, коли любов, здається набуває ознак близької до божевілля навіженості, до більш спокійних, навіть пригасаючих станів.Тексти інтимної лірики Ліни Костенко оповиті серпанком таємничості, недомовленості, магії та загадковості. Ліричній героїні дано глибоко почувати й точно все розуміти, вона достеменно знає, що таке любов, і не терпить приниження цього почуття. лірика Ліни Костенко вражає енергетикою, сприймається як вічно юна, вітаїстична й злободенна. І це закономірно, бо ж втілення емоційних станів у слово відбувається на справжньому мистецькому рівні, за допомогою досконалих засобів поетичної техніки.Кохання у Ліни Костенко - це не тільки вибір особистий, а, найперше, особистісний, бо передбачає відповідальність перед предками й нащадками, перед власним сумлінням; це заглиблення у власний внутрішній світ, саморозуміння й самоусвідомлення, самоствердження й самореалізація; водночас це думка про іншого, емпатія, взаємозбагачення. Глибинну філософію любові поетеса оприявнює в незабутніх метафоричних рядках: "Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним"; "Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву".Любов високоморальна й високоестетична, вона постає як чинник виховання, формування смаків і уподобань.