- •1 Роль і місце поеми «Енеїда» і.Котляревського в історії української літератури.
- •2)Суть визначення «неповна література» «неповної нації».
- •№4 Естетична концепція т. Шевченка
- •6. Проблема «автор – адресат» в творах т.Шевченка
- •7. Жанрові особливості повісті т.Шевченка «Близнецы»
- •8. Антимілітарний пафос повісті»Близнюки» т.Г.Шевченка
- •9.Особливості композиції повісті «Близнюки» т.Г. Шевченка.
- •10.Ідеал життя в повісті т.Г.Шевченка «Близнюки»
- •11. Лист як композиційний прийом у повісті т.Шевченка "Близнюки".
- •12. Реалістична парадигма в романі п.Мирного "Повія".
- •13. Психологія маргінальної людини в романі п.Мирного "Повія".
- •14. І.Франко ---модерніст (новела "Сойчине крило".)
- •15. Проблематика новели і.Франка "Сойчине крило".
- •16.Жанрові особливості драматичної поеми Лесі Українки «Одержима»
- •17.Неоромантичний ідеал особистості в драматичній поемі Лесі Українки «Одержима».
- •18. Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: конфлікт ірраціонального й раціонального
- •19. Суть «лабораторного» методу в.Винниченка (роман «Записки кирпатого Мефістофеля»).
- •20 Структура роману в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»..
- •21. Проблема свободи вибору в романі в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля».
- •22. Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: теорія «нової моралі».
- •23. Літературна дискусія 1925—1928
- •24. Роман в.Підмогильного «Невеличка драма»: система персонажів.
- •25. «Невеличка драма» в.Підмогильного: конфлікт раціонального й чуттєвого
- •26. Інтелектуальний експеримент у романі в.Підмогильного «Невеличка драма.
- •27«Народництво» і «модернізм» в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •28 Образ оповідача в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •29 . Роман в.Домонтовича «Без ґрунту»: інтелектуальний простір.
- •30. Урбаністичний роман в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •31. Село й місто в романі в. Домонтовича «Без ґрунту»
- •32. Концепція особистості в творах поетів «празької школи»
- •33. Соцреалістичний реалізм: головні ознаки
- •34. Інтимна лірика л.Костенко
- •35. Драматична поема л.Костенко «Сніг у Флоренції»: особливості конфлікту.
- •36. Проблема «митець і влада» в драматичній поемі Ліни Костенко «Сніг у Флоренції».
- •37. Інтимна лірика українських поетів другої половини хх ст. Аналіз одного із віршів.
- •38. Бідермаєр в українській літературі.
- •39. Шістдесятки в історії української літератури.
- •40. Ю.Андрухович «Московіада»: десакралізація поета-месії.
- •41. Бурлескне тіло в романі Андруховича «Московіада»
- •42. Інтертекстуальність роману Андруховича «Московіада»
- •43. «The bad company» ю.Андруховича: альтернативна історія української літератури.
- •44. Постколоніальний синдром поезії «Крим, Ялта. Прощання з імперією» Забужко
- •45. Нарцисичний інтелектуалізм у романі о.Забужко «Польові дослідження українського сексу».
- •46. «Маргінальна» людина в романі «Депеш Мод» с.Жадана.
- •47. Час і простір у романі с.Жадана «Депеш Мод».
- •48. Особливості композиції роману і.Карпи «Фройд би плакав».
- •49. «Схід – Захід» у романі і.Карпи «Фройд би плакав»
- •50. Сценічний простір у п’єсі “Станція» о. Вітра
- •51. . Пошуки самототожності в п’єсі «Станція» о.Вітра.
51. . Пошуки самототожності в п’єсі «Станція» о.Вітра.
Ірина втекла у ліс від нахаби нареченого та його друзів, а Оля вирушила пішки з дачі дістатись Станції, щоб провчити невдаху-залицяльника. Це архетипний сюжет про вирішальне випробування людини. Таня, Іра,Оля - . З розвитком сюжету відбувається перехід героїнь у внутрішньому циклі самосвідомості з рівня Та до категорії Вона і Я, і врешті-решт гармонізація цих понять як на рівні раціонально/реальному так і психологічно/підсвідомому. Провінційна Станція втілює також маргінальний хронотоп, де час і простір сприймаються цілком по-іншому. Водночас він наголошує й на життєвому маргінесі кожної із жінок. Їх перебування на Станції – вхід у простір небуття, така собі тимчасова відпустка від життя, зупинка, де можна перепочити, альтернатива латентного самогубства. Виникає запитання, чому вони опинилися на цій станції, що актуалізує проблему гріха не як злочину, а провини, зради власній самості. Означення гріха опосередковано пов’язане з його відсутністю, адже героїні можуть побажати всього й отримати це, не піклуючись про моральну оцінку інших, однак вони залишаються за межею входження у систему ціннісних орієнтирів (ініціації). Семантичний та наративний розрив між розумінням, прагненням, бажанням, відчуттям та сприйманням. Присутнійтут й інверсивний комізм у образі Олі, як от три заповітні бажання про багатство, дитину від коханого чоловіка та стати чоловіком, що сприймається як відсутність ґендерної самоідентифікації. Налякана і зарюмсана Іра швидко вживається у роль маньяка-вбивці. В реальному житті вона приймає рішення, ґрунтуючись виключно на меркантильних міркуваннях, разом з тим вона не включена емоційно, відсутнє почуття любові, ніжності, співпереживання. Таня свідомо не хоче повертатися у реальний світ, але щиро піклується про новоприбулих – архетипний образ розпорядниці потойбіччя – (праслов’янська богиня Мокоша). Із „Станції” О.Вітра можна виїхати лише за однієї умови – шляхом занурення у себе як спосіб самопізнання, своєрідне одкровення перед власною душею. Втрата бажань відбувається через їх здійснення, адже справжнє бажання архетипне, не артикульоване в слові і образі. Це як доведення від супротивного, коли неможливість реалізації, зависання у безвиході спонукає сильних до боротьби. Принципова відсутність різниці на чому залишити станцію: на потязі, пароплаві, літаку вказує на ламінарність цих міських топосів, замкнених у інфернальному світі, де бажання – рух, порятунок. У єдиної Олі з’являється мотивація для повернення у реальний світ, пройшовши крізь катарсис власного світовідчуття. Вона ладна заплатити найвищу ціну за те, щоб побачити як її дитина злітає у небо на старій рипучій гойдалці, подарувати їй відчуття справжнього польоту. Гойдалка – символ часу-маятника, що повертає до себе і жінка, яка торує шлях у власну душу.