2.4 Перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом

Повітряні перевезення здійснюються у відповідності до вимог Конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреаль, 28 травня 1999 року), а також норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Повітряного кодексу України. Вони регулюються Наказом Мінтрансу № 793 від 14.10.2003 року «Про затвердження Правил повітряних перевезень вантажів» (зареєстровано у Мінюсті України 07.11.03 р. за № 1023/8344) Наказом Мінтрансу № 568 від 25.07.03 р. «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу» (зареєстровано у Мінюсті України 29.08.03 р. за № 755/8076) та іншими нормативними актами, та загальних положень про перевезення і правил перевезення та надання послуг.

Повітряний перевізник — центральний суб’єкт відносин перевезення. Повітряним перевізником визнається будь-яка юридична чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення і має права експлуатанта авіаційної техніки. Стосовно іноземних повітряних перевізників визнаються права експлуатанта за документами, які видані компетентним органом відповідної зарубіжної держави і які відповідають вимогам міжнародних договорів та угод, учасницею яких є Україна.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1397 вiд 15.11.1996 року «Про затвердження Положення про національного повітряного перевізника» передбачено перевізника із спеціальним статусом — національного повітряного перевізника. Запровадження для авіаційних підприємств статусу національного повітряного перевізника передбачає створення умов для поліпшення транспортних зв’язків України з іншими державами та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних авіапідприємств на міжнародному ринку транспортних послуг. Статус національного повітряного перевізника підприємству надається за умов: підприємство є юридичною особою згідно із законодавством України і основним видом його діяльності є авіаційні перевезення; більш як 50 відсотків належного йому майна перебуває у державній власності; діяльність підприємства повністю відповідає вимогам Повітряного кодексу України; повітряні судна, які експлуатуються ним на повітряних трасах, відповідають міжнародним технічним вимогам; підприємство має власний сертифікат експлуатанта, товарний знак, трилітерний код ІКАО, телефонну позначку та власну перевізну документацію; протягом ос- танніх трьох років не має тяжких порушень щодо виконання польотів згідно з офіційними повідомленнями.  Міжнародні перевезення — це перевезення, здійснюване відповідно до договору міжнародного повітряного перевезення, при якому пункт відправлення і пункт призначення незалежно від наявності перевантаження або перерви в перевезенні розташовані: 1) на території двох держав, 2) на території тієї самої держави, якщо передбачена зупинка на території іншої держави.

У міжнародних перевезеннях правилами висуваються додаткові вимоги, зокрема ввезення, вивіз або транзит вантажу повинні бути дозволені законами і правилами країни, на територію, із території або через територію якої здійснюється перевезення. Правила встановлюють спеціальні терміни здійснення транспортних операцій, спеціально обумовлюються обов’язки по сплати податків, мита і зборів, які накладаються на перевезений вантаж державними органами і місцевою владою або адміністрацією аеропорту будь-якої країни, на території, із території або через територію якої здійснюється перевезення і які підлягають сплаті відправником або одержувачем (перевізник може, але не зобов’язаний оплачувати такі податки, мита і збори, відправник і одержувач несуть перед перевізником солідарну відповідальність по відшкодуванню йому цих витрат). Питання міжнародних перевезень регулюється Конвенцією для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреаль, 28 травня 1999 року), Наказом Мінтрансу № 793 від 14.10.03 «Про затвердження Правил повітряних перевезень вантажів», Наказом Мінтрансу № 568 від 25.07.03 р. «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу» та іншими нормативними актами[34].

Перевізником визнається експлуатант, який має сертифікат експлуатанта і відповідну ліцензію на здійснення повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу та пошти.

Іноземний експлуатант визнається перевізником, якщо бортова документація, що видана уповноваженим органом у галузі цивільної авіації відповідної держави відповідає міжнародним договорам, учасником яких є Україна.

Перевезення небезпечних вантажів авіаційним транспортом здійснюється відповідно до вимог законодавства України[8].

Наприклад, інструкція про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів (далі - Інструкція), розроблена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.97 N 612-40 "Про затвердження Положення про спеціальні перевезення авіаційним, автомобільним, залізничним, морським, річковим транспортом" з урахуванням вимог Повітряного кодексу України , поширюється і є обов'язковою для підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності та відомчої належності, які беруть участь у повітряних перевезеннях спеціальних та небезпечних вантажів. Ця Інструкція встановлює вимоги та регулює взаємодію структурних підрозділів Укравіатрансу з відповідними підрозділами Державного комітету промислової політики України, Державної служби експортного контролю, Міністерства оборони України, Міністерства закордонних справ України, Державної митної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства екології та природних ресурсів України, а також з експлуатантами, що беруть участь у перевезеннях спеціальних та небезпечних вантажів.

Вантаж з небезпечними властивостями (небезпечний вантаж) - вироби або речовини, які при перевезенні повітряними суднами, завантаженні чи вивантаженні та збереженні можуть загрожувати життю чи здоров'ю людей, довкіллю та безпеці польотів, спричиняти втрату майна, а також можуть бути причиною загибелі чи захворювання тварин.

Міжнародні та внутрішні повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів виконуються експлуатантами України, які отримали дозвіл (право) на виконання перевезень спеціальних та небезпечних вантажів.

Експлуатант - особа, організація або підприємство, що експлуатує повітряні судна чи пропонує свої послуги в цій галузі.

Міжнародні та внутрішні повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів виконуються в першочерговому порядку з обов'язковим проведенням для спеціальних перевезень додаткових заходів щодо охорони державної таємниці, пов'язаної з цими повітряними перевезеннями, починаючи з часу подання заявки на виконання таких перевезень і до їх завершення.

Повітряні судна, що завантажені спеціальними або небезпечними вантажами, повинні братися під особливий диспетчерський контроль від моменту вильоту з аеропорту (аеродрому) відправлення до моменту прибуття до аеропорту (аеродрому) призначення.

Усі відповідальні особи, які беруть участь у перевезенні спеціальних та небезпечних вантажів, повинні мати спеціальну підготовку згідно з вимогами документа ІКАО "Программы подготовки персонала для перевозки опасных грузов" (далі - Програми підготовки персоналу) і допуск (сертифікат) для виконання таких перевезень.

Повітряні перевезення небезпечних вантажів виконуються з дотриманням вимог, які передбачені чинними "Техническими инструкциями по безопасной перевозке опасных грузов по воздуху"

Повітряні перевезення небезпечних вантажів виконуються з дотриманням вимог, які передбачені чинними "Техническими инструкциями по безопасной перевозке опасных грузов по воздуху"

Спеціальні вантажі, які не визначені в Переліку небезпечних вантажів, але за своїми фізико-хімічними властивостями належать до числа небезпечних, допускаються до повітряних перевезень тільки після віднесення їх до відповідних класів (категорій) міністерством, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковано підприємство - виготовлювач наданого небезпечного вантажу.

Підготовка небезпечних вантажів до повітряних перевезень проводиться вантажовідправником з дотриманням особливих умов перевезень небезпечних вантажів та із застосуванням заходів відповідно до чинного законодавства України для зниження ступеня ризику негативних явищ під час повітряних перевезень.

Дозволяються повітряні перевезення небезпечних вантажів, що допущені до спільного перевезення на одному ПС. При цьому вантажі групуються з урахуванням можливості використання єдиних засобів пожежогасіння.

Для повітряних перевезень небезпечних вантажів виділяються ПС, що обладнані і підготовлені відповідно до вимог нормативно-правових актів з перевезення небезпечних вантажів та експлуатації ПС. Передполітна підготовка ПС проводиться до навантаження небезпечних вантажів.

експлуатант повинен повідомити Мінекобезпеку в строк не менше ніж три робочих дні, якщо транзит радіоактивних матеріалів через повітряний простір України відбувається з технічною посадкою в аеропорту України [15].

Суб'єкт господарювання повинен відповідати кваліфікаційним вимогам відповідно до Правил сертифікації експлуатантів, затверджених наказом Мінтрансувід та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від (далі - Правила сертифікації експлуатантів), та мати Програму з підготовки персоналу, Керівництво з виконання польотів, Керівництво з виконання технічного обслуговування авіаційної техніки, погоджені з Укравіатрансом і затверджені керівником експлуатанта [16].

До перевезення повітряним транспортом допускаються тільки ті небезпечні вантажі, упаковка яких відповідає нормативно-технічній документації на її виготовлення, вимогам правил перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом і гарантує повну безпеку повітряного перевезення при будь-яких режимах (умовах) польоту. Герметична первинна тара обов'язково повинна застосовуватися під час перевезення повітряним транспортом небезпечних вантажів, що самі є легкозаймистими, отрутними, їдкими і корозійними речовинами, або виділяють такі ж пару і гази, можуть ставати вибуховими при висиханні або небезпечно взаємодіяти з повітрям або водою.

Будь-які рідкі речовини, які перевозяться в тарі зі скла, фарфору, кераміки, повинні розміщуватися з поглинаючими прокладними матеріалами в герметично закритій металевій транспортній упаковці.

Металева упаковка повинна укладатися з прокладним матеріалом у дерев'яні шухляди, щоб у випадку витоку або розливу не допустити попадання вмісту на підлогу вантажного відсіку ПС і проникнення його в простір під підлогу фюзеляжу.

. Попереджувальні знаки на упаковці з будь-якими небезпечними вантажами наносяться відповідно до ГОСТ 14192.

Кожне окреме місце з небезпечним вантажем повинно мати спеціальне і транспортне маркування відправника, яке включає:

точне найменування небезпечного вантажу і номер групи, до якої даний вантаж відноситься;

масу вантажу ( брутто, нетто);

ярлики, що попереджають про клас і ступінь небезпеки вантажів, які перевозяться, та запобіжні заходи при роботі з ними;

пункти відправлення і призначення, найменування відправників і одержувачів та їхні адреси;

Дозволяється приймання до перевезення пасажирськими ПС проб авіаПММ та нафтопродуктів,

Небезпечні вантажі повинні перевозитися пасажирськими ПС у спеціальній упаковці, яка відповідає вимогам, які ставляться до упаковки небезпечних вантажів, і гарантує безпеку повітряного перевезення.

Всю відповідальність за якість тари, правильність упаковки і наслідки, пов'язані з перевезенням небезпечних вантажів у відповідній упаковці, несе відправник.

. Особа, яка супроводжує небезпечний вантаж і вилітає пасажирським ПС, зобов'язана мати посвідчення про відрядження, спеціальний документ із повним і точним найменуванням небезпечного вантажу, доручення на одержання вантажу, бути присутнім при завантаженні (вивантаженні) вантажу у ПС, стежити за цілістю і збереженням вантажу при цьому, а також придбати авіаквиток на загальних підставах.

Навантаження і вивантаження небезпечних вантажів до повітряних суден повина здійснюватись найбільш безпечним способом, до роботи з небезпечними вантажами допускаються тільки особи, які пройшли попередній медичний огляд, інструктаж з техники безпеки. Суворо забороняється наближатися до небезпечних вантажів осіб, які мають обмеження за станом здоров’я, а також підлітки до 18 років, вагітні жінки.

Для перевезення особливо небезпечних вантажів повинні бути виділенні летальні апарати, обладнані і підготовані згідно до вимог Правил перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом(ДНАОП 62.0-1.03-74) від 01.01.1970 року.

Отже, в Правилах ДНАОП дуже чітко зазначенні положення і правила щодо транспортування небезпечних вантажів, прописанні вимоги до осіб, які мають доступ до небезпечних вантажів, а яких категорично відмежувати від приближення до них. Зазначенні особливості транспотування вантажу повітряним судном, щодо вібрації, температур, перевантаженні і подібних факторах, які негативно впливають на його цілісність.Зазначенні норми, щодо підготовки повітряного судна до завантаження вантажу, окрема глава присвячена охороні небезпечного вантажу.

На мій погляд всі ці деталі дуже важливі, адже чим детальніше розкриті норми, тим легше правовикам потім у розв’язанні задач. І це повино стосуватися кожної галузі, а не тільки перевезення небезпечних вантажів, адже кожне питання яке виникає з того чи іншого приводу мАє свою специфіку.