Висновки

Відтворено біографію Муаммара Каддафі. Хоч достеменно не відомо рік його народження, його біографи стверджують, що Каддафі народився в 1940 році, він же сам скрізь писав, що з’явився на світ у 1942 році. Не зважаючи на це, інші події його біографії, як-от: навчання, служба в армії, участь в підпільних організаціях, прихід до влади вдалося відтворити в повному обсязі.

Недостатньо досліджено внутрішньополітичну діяльність Каддафі, яка була спрямована на встановлення сильної, не від кого не залежної влади в країні.

Його внутрішня політика була заснована на таких принципах: 1) націоналізація іноземного майна на лівійської території; 2) культурна революція; 3) національна єдність; 4) арабську єдність; 5) заборона політичних партій.

Окреслено основні напрямки зовнішньої політики Лівії. В своїй зовнішньополітичній діяльності Каддафі керувався принципом панарабізму (суспільно-політичний рух, спрямований на консолідацію арабських народів Близького сходу), взяв курс на об’єднання Лівії з сусідніми арабськими країнами. Відносини Лівії з США та західноєвропейськими державами були вкрай складними. У квітні 1992 року Рада Безпеки ООН на вимогу США та Великобританії ввела проти Лівії міжнародні санкції, які остаточно були зняті в жовтні 2004 року. Після зняття санкцій Каддафі відмовився від політики відкритої конфронтації з США та Західною Європою. Більш тепліші і дружні стосунки у Каддафі були зі Східною Європою. Тричі він відвідував Радянський Союз, був у 2008 році з візитом в Україні та Росії.

Державний устрій Лівії за часів правління Каддафі, мав назву «Джамахірія». Фактично главою держави був «Лідер лівійської революції» Муаммар Каддафі, який одноосібно визначав її внутрішньо- та зовнішньополітичний курс. Формально він не займає державних посад, залишаючись лише Верховним Головнокомандуючим силами озброєного народу. Виконавча влада в Лівії належала Вищому народному комітету (ВНК), який очолював Секретар. Вищий народний комітет складався з 17 Головних народних комітетів (міністерств). Законодавча влада була представлена Первинними народними зборами та Всенародним конгресом.

Судова влада складалася з Верховного суду Лівії та Вищої ради юстиції.

«Третя світова теорія» заперечує традиційні знаряддя влади – парламенти, партії, референдуми – і протиставляє їм концепцію прямої народної демократії («Джамахірії»), заснованої на народних конгресах і народних комітетах. Закон суспільства не може залежати від політичної кон’юнктури, а має базуватися на звичаях і релігії. «Третя всесвітня теорія» проголошує необхідність скасування найманої праці та право працівника на вироблений ним продукт. При розробці теорії Каддафі спирався, зокрема, на теоретичні праці теоретиків анархізму Михайла Бакуніна та Петра Кропоткіна, суміщені з егалітаристськими принципами ісламу. Це все була теорія, на практиці ж всі вище зазначені принципи не виконувалися. Вся повнота влади в країні належала Каддафі і не про яку народну демократію не могла йти мова.

Вдалося з’ясувати причини та наслідки революційного руху на Близькому Сході і Північній Африці. Однією з основних причин можна вважати стагнацію більшості арабських режимів, яка була викликана багаторічним перебуванням при владі одних і тих же правлячих кланів і еліт, що не дозволяє проводити повноцінні політичні та економічні реформи. Якщо ж взяти окремо громадянську війну в Лівії, то її причини полягали саме в тривалому перебуванні при владі Каддафі, який, не зважаючи на кризу і розруху в країні, не хотів нічого міняти. Він дотримувався своєї консервативної політики, завдяки якій, з року в рік примножував свої багатства. Від Каддафі «стомилася» навіть верхівка лівійського суспільства.

Що стосується наслідків «арабської весни», то вони були різними, в одних країнах відбулася зміна урядів, в інших падіння режимів. В багатьох країнах розпочалися реформи. Почався ріст світових цін на нафту.

На основі змістовного аналізу літератури реконструйовано події громадянської війни в Лівії. Вона почалася увечері 15 лютого 2011року з виступу родичів ув’язнених, убитих при нез’ясованих обставинах у тріполійській в’язниці «Абу-Слім» в 1996 році, які зажадали звільнення адвоката і правозахисника Фетхіє Тарбеля. Потім, на боці повстанців у війну вступили війська НАТО. Громадянська війна тривала до жовтня 2011 року і закінчилася вбивством Каддафі та падінням його режиму, який тривав 42 роки.