3. Римська імперія.
В історії Давнього Риму важливе місце належить Гаю Юлію Цезарю Октавіану Августу - першому римському імператорові-принцепсу. Його діяльність знаменувала собою кінець однієї епохи римської історії (період Республіки) та початок іншої (період Імперії). Як влучно зазначав видатний знавець античності С.І.Ковальов, "Август не був генієм... Він не мав надлюдської енергії Цезаря, широти його світогляду... Проте Август виявився розумним і тверезим політиком. Він був добрим організатором, який умів собі підбирати першокласних помічників. Розвиваючи основи нового ладу, закладені Суллою і Цезарем, Август створив державну систему, яка проіснувала близько трьох століть ". Саме тому особистість Августа приваблювала увагу багатьох поколінь істориків.
В ЗО р. до р. х. Октавіана обрали народним трибуном, у 28 р. до р. х. він отримав звання "принцес сенату" - перший сенатор, а в 27 р. до р. х. звання "імператор" та ім'я "Август". Цим було оформлено перехід від республіки до монархії, яка спочатку називалась принципатом.
Провідним станом залишались сенатори. Ними могли бути лише знатні за походженням і з майновим цензом в 1 млн. сестерціїв. З сенаторів призначались вищі командні посади легіонів, намісники більшості провінцій і префекти Риму.
Сини сенаторів входили до стану вершників, аж поки проходження магістратур не відкривало їм дороги в сенат.
Сенатори мали великі землі на півдні Італії та в провінціях і рабів.
Вершники. З них виходили народні трибуни, центуріони, чиновники в провінціях. Найпрестижнішою була посада префекта преторіанської гвардії (Октавіан створив її для своєї охорони з 9 кагорт по 1000 чол.). Ці гвардійці отримували по 750 динарії в рік і служили 16 років, а легіонери - 225 ангарій і 20 років.
Вершники - ценз в 400 тис. сестерціїв. Вони теж поповнювали сенат.
Плебс . Найчисельніший стан. Декларувався. Октавіан безкоштовно роздавав хліб 200 тис. чол.. Лише одного року, в 19 р. до р. х. плебс пробував повстати і то, в цей час Августа не було в Римі. Для підтримування порядку він після цього створив міські когорти для населення поліцейської служби з окладом 375 динаріїв у рік. Це забезпечило йому спокій.
Раби. Октавіан відновив старі закони, за якими - всі раби, які були біля свого пана чи на відстані голосу страчувались у разі його насильницької смерті. Не можна було відпускати на волю більше 100 рабів і молодших 30 років.
Вільновідпущеникам заборонялось служити в армії, крім пожежників.
Закони про сім'ю.
всі громадяни зобов'язані були одружуватись і мати дітей;
хто мав 3-х і більше дітей, мав пільги і допомоги;
батько міг вбити доньку та її коханця, якщо спіймає їх разом;
чоловік мав подати в суд на невірну дружину та її коханця, яких позбавляли частини майна і висилали на пустельні острови. Якщо він цього не робив, то звинувачувався у звідництві;
обмежувались розлучення.
Армія.
Скоротив її з 70 до 25 когорт. В Італії були лише протеріанські гвардійці та міські когорти. Решта - в провінціях. В армію приймали лише римлян та італіків. Рядовий міг дослужитись лише до центуріона (100 солдат).
Октавіан правив 44 роки - 13 разів вибирався консулом і мав всі вищі посади, хоч формально республіка продовжувала існувати ще три століття - фактично правив "принцепс".
В економіці за Августа провідну роль починають відігравати власники середніх рабовласницьких віл (кілька сот югерів і кілька десятків рабів). Це сприяло підйому СГ в 1 ст. р. х.
Принципат не вирішив усіх проблем, особливо деградації влади. Це яскраво видно з правління Тиберія (14-37 рр.), Калігули (37-41), Нерона (54- 68)...
В І ст. р. х. все більше значення набуває колонат - тобто система вільних орендарів (колонів). Вони поділялись на:
а) колони по договору (серед них були і рабовласники);
б) колони, які з покоління в покоління орендували землю великих власників.
Вони платили грошовий оброк. Залізали в борги і поступово перетворювалися з вільних людей в залежних від орендодавця. Вже на рубежі ІІ-ІІІ ст. юристи вважали, що колону не належить навіть його власний інвентар, якщо більшу частину інвентаря він отримав від землевласника. Суперечки та інші справи між колонами вже розглядає не суд, а землевласник. Число колонів поповнювалось двома шляхами: 1) розорення селян; 2) посаджених на землю рабів і їх нащадків.
Найшвидше колонат розвивався в імператорських і великих приватних маєтках. Колони платили за оренду землі 1/3 врожаю та відробляли 6-12 днів на рік. По закону Адріана, колони, які починали обробляти цілину чи необроблювану ділянку, отримували її у спадкове володіння й кілька років не платили ніяких платежів.
Розширення колонату свідчило про кризу рабовласницької системи. Занепадають міста. Звичним явищем в III ст. стають часті зміни влади, які проходили за участі чи з ініціативи армії. Загострюються соціальні відносини, народні повстання в провінціях стають масовими.
Домінат.
Імператор Диоклетіан (284-305) разом із співправителем Максимиліаном зумів придушити повстання. Знать всіляко почала вихваляти імператора. Його остаточно визнали божественним й почали називати вже не прінцепсом, а домінусом (паном). Тому система, створена Диоклетіаном названа домінантом.
Реформи Диоклетіана:
імперію поділив на 4 частини якими керували два августа (Диоклетіан - на Сході, а Максиміліан в Італії) . два цезарі (Галерій - Дунай, а Констанцій Хлор - в Галії та Іспанії...);
старі провінції розділив на 100 нових ;
10-12 провінцій складали деоцези на чолі з вікаріями;
військову владу відокремив від цивільної;
військова реформа: - кількість легіонів довів до 72 ( але не по 6 тис., а менших); загальна чисельність армії приблизно 600 тис. Армія поділялась на прикордонні війська з військових колоністів і рухливих внутрішніх частин.
в армію почали брати всіх, крім вільних і колонів;
грошова реформа результатів не дала, тому більше податків збиралась натурою. Податки збирали декуріони міст і власники латифундій. Що 5 років здійснювали перепис населення і землі для визначення податків. Зловживання - як дорослих; покійників - як живих;
Диоклетіан застосовував популістські роздачі хліба бідним, категорично забороняв боргове рабство серед вільних. Видав едикт про ціни, яким встановив ціни на СГ продукти, ремісницькі вироби, перевезення, зарплату. За їх перевищення чи переховування товарів - смерть;
гоніння на християн.
В 305 р. Диоклетіан зрікся влади і змусив це зробити і Максиміліана. Після боротьби, владу взяв у свої руки Костянтин (306-337).
Реформи Костянтина:
законодавчо закріпив право пана вбивати свого раба;
рабів-втікачів вже не повертали хазяям, а посилали в рудники, а інколи - відрізали ногу;
вільна жінка спалювалась за зв'язок з рабом. Раб, який доніс про це, отримував волю;
узаконив продаж в рабство дітей батьками;
узаконив повернення в раби "зухвалого" вільновідпущеника;
полонені тепер перетворювались не в рабів, а в колонів;
заборонив продавати колонів без землі;
Міланським едиктом 313 р. запровадив свободу віросповідання християн і повертав їм конфісковані церкви і майно. Почав щедро одарувати християн. Третейський суд єпископів прирівняв до державного. Фактично християнство стало державною релігією.
Наступники Костянтина (3 сини і 2 племінники) перебили один одного, імператором врешті-решт став його син Констанцій. Він зіткнувся з масовими повстаннями "варварів". Для боротьби з ними він призначив цезарем свого родича Юліана і послав його в Галію. Після серії перемог армія проголосила його Августом, тим більше, що Констанцій помер.
Юліан (361-363) заборонив християнство і спробував відновити міські курії. Чи не тому він загинув у бою з персами?
За імператора Феодосія (379-395 рр.) зміцніли позиції християнства, а імперія під натиском "варварів" та через внутрішню кризу після його смерті в 395 р. розпалась на Західну і Східну римські імперії. Якщо Східна імперія трансформувалась у могутню феодальну державу. То Рим стрімко занепадає через свій рабовласницький характер. Повстання рабів і вторгнення "варварів" (410 р. - вестгот Аларіх) підірвали могутність Риму. Після 410 р. столицю перенесли на північ Італії - в Равену. В 476 р. германці Одоакра повалили останнього римського імператора Ромула.