Висновки

Неокласики використовували теми, образи, мотиви античності, ренесансу, класицизму, звертали увагу на кращі здобутки усіх напрямів, які досягли свого найвищого розвитку.

Вони зверталися до змалювання рівноваги у взаєминах людини і природи, естетичної насолоди від сприймання краси витворів мистецтва. Для них характерна своєрідна відстороненість від подій дійсності, але в їхньому зверненні до минулого цілком виразно простежуються алюзії на сучасність.

Визначальні риси неокласицизму:

1– використання античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів;

2–проголошення гасел „чистого” мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми;

3–оспівування земних насолод;

4–прагнення наслідувати мистецтво минулих епох;

5–віддання переваги історико-культурній та морально-психологічній проблематиці.

Екзотичні сюжети, античні ремінісценції, художні образи європейських літератур були для цих висококультурних митців своєрідним опертям в умовах свідомого протистояння сучасності, для якої мало що значили непроминальні вартості добра, краси, гуманізму.

Неокласики як „культуртрегери” намагалися прищепити знакову систему світової культури українській літературі, що „мала за норму безпосередньо дане у відчуттях емпіричне буття, та ще й пропущене крізь ідеологічні фільтри” [4, с. 34]. В умовах протистояння культурному нігілізму та ентропії ці поети свідомо обирають центральною темою творчості саме культуру. М. Зеров, напр., створює її своєрідний сонетний ретроспективний портрет – „від гомерівської доби” („Лотофаги”, „Лестригони”, „Телемах у Спарті”) до бароко („Брама Заборовського”, „Турчиновський”) і сучасності („Київ з лівого берега”, „Київ-традиція”). М. Рильський цілком справедливо відзначав, що лідер неокласиків „частіше, ніж інші сучасники, звертався до „тіней забутих предків”. І то не тільки до сторінок „Одіссеї”, особливо ним улюбленої.

П. Филипович зосереджується на художньому осмисленні неперехідних явищ національної культури – від генетичних фольклорних коренів („Хилиться сумно і гнівно”) до непроминальних літературних (цикл „Тарас Шевченко”) та загальномистецьких вартостей (вірш „М. К. Заньковецькій”).

Слід зазначити, що київські неокласики, подібно до європейських класицистів, надзвичайно шанобливо ставилися до слова, повсякчас дбаючи про чистоту та багатство української мови.

Список використаних джерел

1. Баган О. Юрій Клен: неокласик чи неоромантик? Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та вісниківського неоромантизму. Збірник наукових праць. – Дрогобич: Видавнича фірма „Відродження”, 2004. – 392 с.

2. Башманівський В. І. Українська література: імена і долі письменників. Микола Зеров. / Башманівський В. І . – К.: „Бібліотека українця”, 2001. – 231 с.

3. Галич О. А. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, ґенеза, перспективи: Монографія ̸ О. А. Галич – Луганськ: Знання, 2001. – 246 с.

4. Гречанюк С. У гроні пʼятірнім – перший ̸̸ С. Гречанюк // Урок української літератури – 2003. – № 3. – С. 34-38.

5. Гречанюк С. Щоб давнє слово на чатах стало. Літературно-критичні статті. ̸̸ Гречанюк С. – К.: Дніпро, 1991. – 183 с.

6. Громова В. Неокласики. Стильові тенденції української літератури ХХ століття. ̸̸ Громова В. – К., 2004. –135 с..

7. Драй-Хмара М. Літературно-наукова спадщина. [упорядкув., ст., пер. і прим. В. О. Шевчук – знайди ким упорядкована]. – К.: Наукова думка, 2002.–592 с.

8. Єфремов С. Новий блискучий талант в колі майстрів поетичного слова України (Про перші поетичні збірки творів молодого М. Т. Рильського). ̸̸ С. Єфремов // Народна творчість та етнографія. – 2000. – №2 -3. – С. 87-90.

9. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. ̸̸ О. Забужко – К.: Основи, 1993. – 126 с.

10. Зварич В. Про традиційні образи в поезії М. Драй-Хмари ̸̸ В. Зварич // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2001. – № 3. – С. 144-149

11. Зварич В. Стилетворча роль традиційних образів у поезії неокласиків ̸̸ В. Зварич // Сучасний погляд на літературу. Науковий збірник. Вип. 3. За ред. П. П. Хропка. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2000. – С. 49-58

12. Зеров Микола. Європа – Просвіта – Освіта – Лікнеп / Зеров М. К. Твори. – Т. 2. – К.: Дніпро, 1990. – 526 с.

13. Іванишин П. Екзистенція нації в романі опору: націоцентричний підхід ̸̸ П. Іванишин // Слово і час. – 2005. – № 8. – С. 75-80

14. Іванишин П. Національний спосіб думання в поезії Т. Шевченка, Є. Маланюка, Л. Костенко: монографія. ̸̸ П. Іванишин – К.: Академвидав, 2008. – 392 с.

15. Казьмирчук  Г. Д., Латиш Ю. В. Українське декабристознавство. ̸̸ Г. Д. Казьмирчук, Ю. В. Латиш. // Вісник Черкаського університету ім. Б. Хмельницького. – Черкаси. – 2002. – № 8. – С. 16-17.

16. Київські неокласики / Упор. Віра Агеєва. – К.: Факт, 2003.–352 с.– (Серія „Українські мемуари)”

17. Ковалів Ю. Українська поезія першої половини XX ст. ̸̸ Ю. Ковалів // Українська мова та література. – 2000. – № 12. – С. 172.

18. Коломієць Л. В. Юрій Клен як розбудовник перекладацької школи неокласиків. ̸̸ Л. В. Коломієць // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип. 18. – Кн. 1. – С. 228-231.

19. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія: 1917–1933: Поезія – проза – драма – есей. ̸̸ Ю. Лавріненко – К.: Просвіта, 2001. – 794 с

20. Літературознавча енциклопедія у 2 томах. Том 2: М(Маадай-Кара) – Я(я-форма) / [Автор-укладач Ю. І. Ковалів]. – К.:Академія, 2007 .– 624 с.

21. Мельник С. Є. До питання про становлення неокласичної концепції розвитку української літератури ̸̸ Мельник С. Є. – Лондон: Визвольний шлях. – 1994. – 556 с.

22. Мовчан Р. „Європа і ми”: колізії та особливості українського окциденталізму 1920-х років ̸̸ Р. Мовчан // Слово і Час. – 2009. – № 1. – С. 3-16.

23. Мороз Л. Триєдиність як основа універсалізму (національне-загальнолюдське-духове) ̸̸ Л. Мороз // Слово і час. – 2002. – № 3. – С. 22-32.

24. Неврлі М. З глибин сузірних, із„ пʼятірного грона”. Освальд Бургардт – Юрій Клен ̸̸ М. Неврлі // Україна. – 1988. – № 16. – С. 9-15.

25. Новиченко Л. М. Що залишиться поколінням / Новиченко Л. М. Вибрані праці в двох томах. – К.: Дніпро, 1984. – Т. 2. – С. 58-85.

26. Пахаренко В. Неокласицизм. Символізм ̸̸ В. Пахаренко // Українська мова і література в школі. – 2001. – № 6. – С. 43-47.

27. Поліщук В. Літературознавство Павла Филиповича / В. Поліщук // Повернення і відкриття: Статті. – Черкаси: Видавець Чабаненко Ю., 2008. – С. 143-161.

28. Поліщук В. Примітки Филипович П. / В. Поліщук // Літературознавчі студії. Компаративістика: Статті, рецензії. – Черкаси: Брама-Україна, 2008. – С. 428-540.

29. Райбедюк Г. Б. Історія української літератури 20-століття. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів напрямку підготовки „Філологія”. / Райбедюк Г. Б. – К., 2007. – 388 с.

30. Райбедюк Г. Б., Томчук О. Ф. Неокласики: естетична система та персоналії: Навчальний посібник. / Г. Б. Рейбедюк, О. Ф. Томчук – Ізмаїл. – 2005. – 230 с.

31. Рильський М. Зібрання творів у двадцяти томах. – Т. 1. – К: Наукова думка, 1986. – 535 с.

32. Сивокінь Г. „Самототожність письменника” як методологічна пропозиція / Г. Сивокінь // Самототожність письменника: До методології сучасного літературознавства. – К.: Українська книга. – 1999. – С. 6-21.

33. Стильові тенденції української літератури 20 століття: Зб. – К.: ПЦ „Фоліант” , 2004.– 284 с.

34. Темченко Л. В. Український неокласицизм 20-х рр. ХХ ст.: генезис, естетика, поетика: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. „Українська література” / Л. В. Темченко. – Дніпропетровськ, 1997. – 27 с.

35. Филипович П. Літературно-критичні статті. – К.: Дніпро, 1991. – 270 с.

36. Филипович П. Українське літературознавство за 10 років революції / Література. Статті. Розвідки. Огляди. – Нью-Йорк – Мельборн, 1971. –526 с.

37. Филипович О. Спомини про брата / Безсмертні: Збірник спогадів про М.Зерова, П.Филиповича і М.Драй-Xмару. – Мюнхен: Інститут Літератури ім. Михайла Ореста, 1963. – 270 с.

38. Филипович П. Молода українська поезія // Филипович П. Літературно-критичні статті. – К.: Дніпро, 1991. – С.231-237.

39. Филипович П. Літературно-критичні статті. – К.: Дніпро, 1991. – с. 231

40. Шаповал М. неокласицистична поетика: Аспекти й шляхи розвитку / М. Шаповал // Слово і час. – 2000. – № 5. – С. 60-62.

41. Шмігер Т. Перекладознавчий доробок Миколи Зерова / Т. Шмігер // Вісник Львів. ун-ту. Серія іноземні мови. – 2005. – Вип. 12. – С. 289-296.