- •7.1. Будова та принцип роботи волоконного хвилеводу
- •7.2. Числова апертура оптичного волокна
- •7.3. Моди оптичного волокна
- •7.4. Критична частота і довжина хвилі відсічки
- •7.5. Фазова швидкість моди
- •7.6. Діаметр поля моди
- •8.1. Дисперсія сигналів в оптичному волокні
- •8.2. Міжмодова дисперсія
- •8.3. Хроматична дисперсія
- •8.4. Поляризаційна модова дисперсія
- •8.5. Повна дисперсія та смуга пропускання оптичного волокна
- •8.6. Методи мінімізації дисперсії
- •8.6.1. Волокна, які компенсують дисперсію (dcf)
- •8.6.2. Компенсатори на основі волоконних брегівських ґраток
- •9.1. Класифікація оптичних волокон
- •9.2. Виготовлення кварцевих оптичних волокон
- •9.2.1. Отримання кварцевого скла
- •9.2.2. Методи виготовлення заготовок оптичного волокна
- •9.2.2.1. Внутрішнє осадження з газової фази
- •9.2.2.2. Зовнішнє осадження з газової фази
- •9.2.2.3. Осьове осадження з газової фази
- •9.2.3. Витягування оптичного волокна
- •9.3. Виготовлення полімерних оптичних волокон
- •9.3.1. Матеріали для полімерних волокон
- •9.3.2. Методи виготовлення ступінчастих полімерних волокон
- •9.3.2.1. Витягування волокна із заготовки
- •9.3.2.2. Метод однократного видавлювання
- •9.3.2.3. Метод неперервного видавлювання
- •9.3.2.4. Метод формування з розплаву
- •9.3.3. Методи виготовлення градієнтних полімерних волокон
- •9.3.3.1. Метод поверхневої гелевої полімеризації
- •9.3.3.2. Метод центрифугування
- •9.3.3.3. Фотохімічне формування профілю
- •9.3.3.4. Метод видавлювання багатьох шарів
- •9.4. Виготовлення оптичних волокон з багатокомпонентного скла
- •9.5. Виготовлення кварцевих волокон з полімерною оболонкою
- •10.1. Основні причини затухання сигналу у волокні
- •10.2. Коефіцієнт затухання сигналу у волокні
- •10.3. Оптичні втрати у волокнах типу кварц/кварц
- •10.4. Оптичні втрати у волокнах типу кварц/полімер
- •11.1. Нероз’ємні з’єднання оптичних волокон
- •11.1.1. Технологія зрощення волокон шляхом зварювання
- •11.1.2. З’єднання волокон за допомогою механічних сплайсів
- •11.2. Роз’ємні з’єднання оптичних волокон
- •11.2.1. Узагальнена конструкція роз’ємного з’єднувача
- •11.2.2. Основні типи роз’ємних з’єднувачів
- •12.1. Волоконно-оптичні розгалужувачі
- •12.2. Оптичні ізолятори
- •12.3. Волоконно-оптичні циркулятори
- •12.4. Волоконні брегівські ґратки
- •12.6. Волоконно-оптичні перемикачі
- •12.7. Оптичні підсилювачі
- •12.7.1. Волоконно-оптичні підсилювачі
- •12.7.2. Напівпровідникові оптичні підсилювачі
9.2.2. Методи виготовлення заготовок оптичного волокна
Для виготовлення заготовки оптичного волокна використовуються різні методи:
1) внутрішнє осадження з газової фази на внутрішній поверхні кварцевої трубки:
– модифіковане хімічне осадження з газової фази;
– плазмове хімічне осадження з газової фази;
2) зовнішнє осадження з газової фази на зовнішній поверхні стержня;
3) осьове осадження з газової фази на торці стержня.
9.2.2.1. Внутрішнє осадження з газової фази
Вперше про метод хімічного осадження з газової фази (Chemical vapor deposition – CVD) було повідомлено науково-дослідними лабораторіями Corning Glass Works і Bell Telephone (MCVD – modified chemical vapor deposition – модифікований метод хімічного осадження з газової фази).
У цьому методі суміш SiO2 наноситься шарами – починаючи з шару скла для оболонки оптичного волокна і закінчуючи шаром серцевини волокна – на внутрішній стороні трубки (рис.9.2), що обертається, нагрітої до 1600ºC зовнішнім пальником.
Оскільки кожен дискретний шар наноситься один на одного, то при нагріванні вони одночасно спікаються, щоб сформуватися у тверде скло. Це відбувається під дією пальника, шляхом переміщення його по трубі у напрямі викиду газу, оплавляючи шари кварцу, нанесені перед пальником.
Уявіть собі подібність токарного верстата, в якому на місце різця встановлений киснево-водневий пальник. У верстат затискається скляна трубка і через неї на першому етапі пропускається хлорид кремнію і кисень (насправді склад суміші складніший). У гарячій зоні навпроти пальника синтезується оксид кремнію. Утворюються бульбашки окислу, які дрейфують з гарячої області в холоднішу і прилипають до стінки. Цей процес називається термофорезом, він чудово описується і пояснюється кінетичною теорією.
9.2.2.2. Зовнішнє осадження з газової фази
Інший метод, яким користується фірма Corning, є метод зовнішнього осадження (на відміну від першого – внутрішнього): скло осідає на вогнетривкий стержень прямо з полум'я пальника, куди подаються хлориди вихідних речовин.
Оскільки осадження відбувається в атмосфері полум'я, в такому матеріалі залишається багато води, отриманої в результаті окислення водню. Тому, після того, як центральний стержень виймають, доводиться продувати заготовку хлором, який екстрагує воду. І лише після цього заготовка склиться.
Перераховані вище три фази процесу, а саме: осадження на вогнетривкий стержень, сушіння і склування – відбуваються послідовно. Тому кожна фаза може бути оптимізована окремо, що дозволяє досягнути високої швидкості осадження матеріалу.
Крім того, швидкість осадження збільшується, оскільки поверхня підкладки збільшується з кожним наступним шаром, що є позитивним коефіцієнтом у збільшенні відносної швидкості процесу. Висока продуктивність нанесення (4,3 г/хв) відповідає продуктивності 5 км/год.
9.2.2.3. Осьове осадження з газової фази
У третьому методі, розробленому японськими фірмами, серед яких NTT, “Sumitomo” та ін., реалізована складніша конструкція. Заготовка росте із затравки, яка розташована на певній відстані над полум'ям пальника і має складну шарову структуру, як у рулета.
У середину полум'я подають суміш хлоридів германію і кремнію, потім шар буферного газу, потім тільки хлорид кремнію для чистого скла, потім знову буферний газ і, врешті-решт, на краю пальника, кисень з воднем – те, що, власне кажучи, і горить.
Речовина осідає на тільки що створену в цьому ж процесі поверхню. Проте, відстань до цієї поверхні повинна бути строго фіксованою, тому заготовка постійно відсувається від полум'я пальника.
Таким методом можна виготовляти заготовки, яких вистачає на декілька тисяч кілометрів волокна, а в принципі, процес може бути безперервний – у міру виготовлення заготовки з неї ж можна витягати волокно. На сьогодні це єдиний метод, що дозволяє реалізувати виробництво безперервного оптичного волокна.