Гадюка нікольського, гадюка лісостепова

Таксономічна належність:Клас — Плазуни (Reptilia), ряд — Змії (Serpentes), родина — Гадюкові (Viperidae). Один з 5 таксонів, що розглядаються як види та підвиди комплексу звичайної гадюки Vipera (Pelias) berus (Linnaeus, 1758), та один з 3 видів роду Vipera у фауні України.Природоохоронний статус Рідкісний.Ареал виду та його поширення в УкраїніВід сх. Румунії та Молдови до Волги. В Україні поширений в лісостеповій зоні. Мешкає у широколистяних, подекуди мішаних лісах, переважно на вододілах та по високих берегах річок, інколи — в заплавних лісах. Чисельність і прічини її зміниЗазвичай реєструють 1–10 ос./га. Щільність популяції під час певних фаз сезонного циклу може досягати 20–30 особин на 1 км маршруту чи кількох десятків на га, але площа, що підтримує існування цих змій впродовж усього сезону, значно більша.  Причини зміни чисельності: трансформація біотопів (вирубування лісу, дачна забудова, перевипас), загибель змій на автошляхах, знищення людьми або відлов з метою продажу. Реліктовий вид, який поступово поглинається звичайною гадюкою в результаті природної гібридизації, наслідки якої мінімальні лише в ізольованих популяціях вздовж пд. межі ареалу.  Особливості біології та наукове значення: : Активна з початку березня до кінця жовтня. Веде денний спосіб життя. Ховається переважно у норах гризунів. Дорослі особини живляться в основному дрібними ссавцями (найчастіше норицями), іншими дрібними хребетними. Парування — в кінці квітня — на початку травня. Яйцеживородна. Народжує 7–23 малят в серпні–вересні. Статевозрілою стає у віці 4–5 років, тривалість життя перевищує 10 років. Отруйна. Як отруйний, реліктовий і гібридизуючий вид має істотне наукове значення. морфологічні ознаки Невелика змія (загальна довжина самців до 76 см, самок — до 85 см) з товстим тілом та коротким хвостом. Черевних щитків зазвичай більше 150. Дорослі особини суцільно чорні, низ кінчика хвоста жовтуватий. Новонароджені — сірі або бурі з темною зигзагоподібною смугою вздовж хребта. Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Охороняється на заповідних територіях, розташованих у Лісостепу. Необхідне збереження великих лісових масивів, особливо екотонів у їх складі, та роз’яснювальна робота серед місцевого населення. За потреби вид можна з успіхом розводити у лабораторних умовах. Господарське та комерційне значення:Може стримувати надмірне розмноження гризунів. За рік в Україні реєструється кілька десятків несмертельних укусів отруйними зміями, з яких частина стосується гадюки Нікольського. Отрута цього виду в Україні не заготовляється.

Жовна зелена (дятел зелений)

Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Дятлоподібні (Piciformes), родина — Дятлові (Picidae). Один з двох видів роду у фауні України, представлений номінативним підвидів P. v. viridis.  Природоохоронний статус виду: Вразливий. Ареал виду та його поширення в Україні: Зх. Євразія від Атлантичного узбережжя на сх. до долини р. Волга, на пн. до Скандинавського п-ва, на пд. до Середземноморського узбережжя і Малої Азії. В Україні гніздиться на Поліссі, у зх. р-нах та, спорадично, у пониззях рр. Дунай та Дністер.  Чисельність і причини її зміни: Загальна чисельність в Україні становить біля 500–800 пар. У Сх. Поліссі в останні десятиріччя чисельність виду зменшилась майже в 3 рази. В Лісостепу перестав гніздитися ще в 1920-х рр.  Причини зміни чисельності: вирубування заплавних лісів, використання пестицидів та, можливо, конкуренція за місця гніздування з більш численною жовною сивою. Особливості біології та наукове значення: : Гніздовий, осілий і кочовий птах. Оселяється в листяних і мішаних лісах, переважно річкових долин. У другій половині квітня утворює пари і видовбує дупла, переважно в м’яких породах дерев. Кладки з 2–8 яєць з’являються у другій половині травня — на початку червня. Пташенята залишають гніздо в червні–жовтні. Живиться переважно мурахами та їхніми лялечками, може їсти плоди вишні, черешні, шовковиці. Морфологічні ознаки: Маса тіла — 186–250 г, розмах крил — 40–42 см. Довжина тіла самця — 330–360 мм, дов жина тіла — самки 340–371 мм. Великий дятел з яскраво-зеленим забарвленням верху, блідно-зеленим низом та жовтим надхвістям. Червона пляма на голові закриває тім’я і потилицю. Лоб чорний, навколо очей чорні плями. Самець вздовж щік має червоні «вуса» з чорним обідком, у самки «вуса» чорні. режим збереження популяцій та заходи з охорони Знаходиться під охороною Бернської конвенції (Додаток ІІ). В Україні охороняється на об’єктах ПЗФ Полісся, зх. р-нів та у Дунайському БЗ. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.

РИСЬ 

Таксономічна належність:Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Хижі (Carnivora), родина — Котові (Felidae). Один з 4-х видів роду, один вид роду в фауні України. Природоохоронний статус виду:Рідкісний.Ареал виду та його поширення в УкраїніОхоплює Карпати, Скандинавський п-ів, Сх. Європейської рівнини, Сибір і Далекий Схід. В Україні номінативна форма поширена на території Полісся — окремі р-ни Волинської, Житомирської, Київської, Рівненської, Чернігівської обл. Територія Українського Полісся фактично являє собою найбільш пд. периферію рівнинної популяції рисі в Європі. Карпатська трапляється на території Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької обл. До XIX ст. вид був поширений в Карпатах, Поліссі, Лісостепу і Степу. Чисельність і причини її зміни:Наразі в Карпатах чисельність оцінюється в 350–400 особин. На території Полісся — до 80–90 особин.  Причини зміни чисельності: деградація місць існування, фрагментація ареалу, збіднення кормової бази та браконьєрський відстріл. Особливості біології та наукове значення: Біотопи: широколистяні, мішані та шпилькові ліси, часто з підліском. На території Полісся індивідуальні території рисі нерідко частково приурочені до болотяних ділянок. В гірських районах для виду характерні сезонні вертикальні переміщення. В раціоні рисі основними компонентами є косуля, заєць-русак, мишоподібні гризуни, птахи. Спосіб життя переважно присмерековий та нічний. Народження кошенят припадає на травень. У виводку зазвичай двоє–троє кошенят. Для виду характерна виражена антропофобність. Морфологічні ознаки:Має відносно коротке тіло, довгі міцні лапи з великими ступнями, круглу голову з короткою шиєю, трикутні вуха з китицями, яскраві лицьові баки і короткий хвіст з тупим чорним кінчиком. Забарвлення хутра варіює від рудуватого до попелясто-сірого з різним ступенем вираженості плямистості.Режим збереження популяцій та заходи з охорони Вид занесений до ІІ видання ЧКУ (1994), Червоного списку МСОП, CITES, і як вид, що підлягає охороні, до Бернської конвенції. Ефективні заходи охорони: збереження і заповідання первісного середовища існування виду, екопросвітницька робота з населенням та нівелювання чиннику непокою, підвищення чисельності видів-жертв, боротьба з браконьєрством.Розмноження та розведення у спеціально створених умовахНаразі факти розмноження в зоопарках України невідомі. В зоопарках Європи розмножується. Господарське та комерційне значення:В минулому — мисливський вид.