1.Вади ринк.саморегулювання. Вади ринку – це умови за яких ринк.механізм не забезп. оптим-го за Паретто викор-ня ресурсів. Виділ.такі вади: 1)неспроможність конкуренції (для норм.ф-ціонув-ня ринку повинна бути присутня конкуренція, але в процесі концентрації капіталів утвор.монополії, які згодом підривають конкур-ію, створюючи загрозу існув-ня самого ринку) 2)нездатність ринку забезпечувати людей сусп.товарами Сусп.товари мають властив-ті: -заг.доступність -несуперність у споживанні Товари, якім у найвищ.ступеню хар-ні ці власт-ті наз.чистими сусп.товарами. Якщо товару не хар-ні такі власт-ті вони наз.приватними. Якщо хоч 1 з властив-й хар-а, то товар наз. змішаним сусп.товаром. Локальні сусп.товари – товари, якими корист.окремі групи людей. В деяк.випадках сусп.товари можуть надаватися приватн.виробниками. Але як правило не надаються. Перешкоди: 1) “проблема зайця” (проблема, пов”яз.з небажанням окрем.людей добровільно оплачувати спожив-ня сусп.благ;2)створення громісткого сусп.апарату. 3)зовн.ефекти (екстерналії) (споживач сплачує не в повному обсязі вартість товарів –екстерналії. Коли дії суб’єктів ринка завдають шкоду іншим наз негатив.екстерналії. Коли 1 суб’єкт приносить користь іншим наз.позитивні екстерналії. Підп-во, яке породжує негат.екстерн-ї перекладає на інших частку витрат. При позитив.екстерн-ї підп-во бере на себе частку витрат. 4)неповнота ринку(повний ринок забезпечує споживачів товарів в повному обсязі за цінами, що перевищують витрати на вир-во. Неповнота ринку – дефіцит товару, технології. 5)недосконалість інформації( ідеал.ринок, коли виробн.і спожив.все знають про товар. В практиці такого не існує. Суб’єктам ринку приходиться діяти без повної інфор-ї, що не дозвол.планувати дії на майбутнє. Інформ.асиметрія породжує диктат виробника чи споживача. 6)ек.нестабільність(пов”язана з циклічним хар-ром розв-ку ек-ки (хвилеподібний) Наявність вад ринк.саморегулювання зумовлює необ-ть ДРЕ.

2. Функції держави

Нині держава виконує політичну, соціальну, міжнародну та економічну функції. Політична функція держави полягає в забезпеченні цілісності й збереженні суспільства, формою якого є ця держава, у створенні умов для спокійного та гармонійного його розвитку. Якщо держава не підтримує такого стану, дозволяє окремим політичним силам провокувати різного роду соціальні конфлікти, то вона не виконує своєї суспільної функції, не виправдовує свого існування. За таких умов про будь-яке державне управління не може бути й мови. Соціальна функція держави полягає в забезпеченні на всій території країни прав і свобод кожної людини і громадянина. Свобода людини реалізується в суспільстві, у спілкуванні та співпраці людей. Окремі особи використовують те саме середовище для досягнення різних цілей, у тому числі і злочинних. За таких обставин тільки державна влада здатна бути гарантом захисту прав і свобод. Виконання соціальної функції передбачає: створення державою умов для відтворення й розвитку людини (демографічна політика, освіта, виховання тощо): формування соціокультурного простору, сприятливого для самореалізації кожної людини; стимулювання творчого зростання людини; утілення в життя принципів соціальної справедливості тощо. Міжнародна (зовнішня) функція держави полягає в підтримуванні свободи, суверенітету та історичного існування народів конкретної країни в рамках світового співтовариства. Якщо людина реалізується у своєму народові (нації), то народ у цілому — у взаємодії з іншими народами. Зовнішня політика має враховувати геополітичні обставини, які визначають долю народів, а також одвічні національні інтереси. Держава повинна здійснювати міжнародну функцію в стратегічних параметрах, налагоджувати нормальні взаємини з іншими країнами вздовж своїх кордонів, зберігати й зміцнювати співробітництво з якомога більшою кількістю держав, сприяти розвитку міжнародних організацій. Сприятливе міжнародне становище створює умови для конструктивного розвитку будь-якої країни. Економічна функція держави полягає у створенні передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства. Усі функції держави тісно взаємопов'язані. Але, на думку економістів, економічна функція є найважливішою, тому що брак належного економічного потенціалу або низька ефективність його використання перешкоджають реалізації інших суспільних функцій.

3. Сутність, об’єкти та суб’єкти ДРЕ. ДРЕ –це с-ма знань про сутність, з-номір-ті дії та правила застосування типових методів та засобів впливу д.на хід соц-ек розв-ку, спрямованих на досягнення цілей держ.ек політики. Дре є склад.частиною процесу відтворення. Його необ-ть поясн-ся потре-бою подолання вад ринк.саморегул-ня та виконання ек.ф.д. ДРЕ є чистим сусп.товаром, споживачами якого є всі члени сусп-ва, суб’єкти господар-ня, громад.орг-ції і т.п. Об’єктом ДРЕ є ек.с-ма д., тбт об”кти ДРЕ і макроек-ки є тими ж самими. Об’єктами ДРЕ є також: ек.підс-ми; соц-ек процеси; відносини(кредитні, фін, зовн-ек тощо); ринки. Безпосереднім об’єктом ДР є діял-ть підп-в(установ, закладів, орг-цій), держ органів, дом.господ-в. З практ.погляду ДРЕ –це сфера діял-ті д.для цілеспрямованого впливу на поведінку учасників ринк.відносин з метою забезпечення пріоритетів держ ек політики. Вважається, що первинним суб’єктом ДР є люди-на(громадянин)….Суб’єктом ДРЕ стає д.в особі держ органів (президента, парламенту, уряду, місц.адмін-й)

4. С-ма методів ДРЕ. Методи прямого та опосередкованого ДРЕ. Методи ДРЕ – це способи впливу д.на сферу підп-цтва, інфрастр-ру ринку, некомерц сектор ек-ки з метою створення умов їхнього ефективного ф-ціонування відповідно до напрямків держ ек політики. Методи ДРЕ класифікуються за 2 ознаками: за формами впливу(прямі та непрямі) та засобами впливу(прав, адмін, ек та пропадандистські методи) Методи прямого впливу безпосередньо діють на ф-ціон-ня суб’єктів ринку.Такий вплив здійс.за доп.інструментів адм-прав.хар-ру та ек інстру-ментів прям впливу( це норм-прав акти, макроек плани, держ замовлення, нормативи, лізенції, квоти, держ бюдж витрати та ін) Методи непрям регул-ня – це методи, які регламентують поведінку суб’єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного ек серед-ща, яке змушує діяти в потрібному державі напрямку( до цих методів належ:інструменти фіскал, бюдж, грош-кр, інновац, інвест, амортиз та інш напрямків ек політики, а також методи морального переконування).

7. Правові методи ДРЕ. Сутність прав.регул. Прав регул-ня –це діял-ть д. щодо встановлення обов”язкових для викон-ня юрид.норм поведінки суб’єктів права. Предметом прав регул-ня ек-ки є: -відносини між д.і сусп-вом, громадянами, суб’єктами господ діял-ті; -віднос.”всередині” д., між її органами з приводу розподілу повноважень, визн. їх правового статусу; -ек відн. між людьми, залученими в держ-управ процеси; - відносини між суб»єктами госп.діяльності(виробник- посередник, боржник- кредитор). Стрижнем прав рег-ня є розробка та юрид закріп-ня норм поведінки суб’єктів ек відносин. В кожній нормі виокремлюють 3 основні елементи: гіпотезу(в ній зазначаються умови, обставини, ситуації у сфері економічних відносин з настанням яких норма набуває чинності) ,диспозицію(визначає права або обов»язки учасників відносин), санкцію(передбачає заходи адміністративно-правового примусу в разі невиконання учасниками їх обов»язків). Осн вимогами до різн форм прав рег-ня є: своєчасність, стабільність, повнота, внутр узгодженість. Осн формами прав рег-ня є:Конст-я та з-ни У.,укази й розпор-ня През У, постанови та ін акти ВРУ, постанови й розпор-ня КМУ, норм-прав акти центральн. органів, норм акти місц держ адм-й та органів місц самовряд-ня. Виключно з-нами у визнач-ся: ДБУ і БС Укр, с-ма оподаткування, засади створ-ня і ф-ціон-ня фін, грош, кред, інвес ринків,статус нац валюти, статус іноземн валют на тер-ї У, порядок утвор-ня і погашення держ боргів, порядок випуску та обігу держ ЦП,їх види і типи; порядок утворення і ф-ціон-ня вільних та ін спец зон.

8. Адміністр методи ДРЕ. АМ ДРЕ-це інструменти прямого впливу д.на діял-ть суб’єктів ринку. АМ випливають із необ-ті регулювати деякі види ек діял-ті з погляду захисту інтересів громадян, сусп-ва в цілому, прир серед-ща. Осн інструментами адм регул-ня є лізенції (спец дозволи, які видаються суб’єктам підпр діял-ті на здійснення окремих її видів); квоти(визнач частку суб’єктів ринку у вир-ві, споживанні, експорті, імпорті і т.п тов і посл); санкції( заходи д., спрямов на покарання суб’єктів ринку, які не виконують установлених правил діял-ті); норма(1. Наук обгрунтована міра суспільно необхідних витрат ресурсів на виготовлення одиниці прод-ї заданої якості, 2.правила поведінки людей і здійсн-ня певн видів ек діял-ті); стандарти( єдині норми за типами, марками, параметрами, розмірами і якістю прод-ї); держ замовлення( для підп-в, які повністю або частково перебувають у держ власності, а також для підп-в монополістів, держ замовлення на поставку прод-ї( виконання робіт, надання послуг) є обов”язковими; ціни (встан-ня фіксов цін на найважл тов і посл, застосув-ня гранич цін і т.д.)

9.Сутність стратегії соц-ек політики держави. Стратегія –це детальний, комплексний план, спрямований на втілення місії орг-ції (держави). Місія д.зумовлена самою її сутністю, чітко визначеною метою її існув-ня. Питання про побудову цілей у ДРЕ належать до найбільш актуальних теор і практич проблем. Процес цілепокладання д.слід розглядати як сукупність певних стадій. Визначення сусп потреб та інтересів здійс-ся через поєднання особистих, колективних і держ інтере-сів. Сусп джерелом виник-ня й фіксування цілей є потреби та інтереси людей. Вони узагальнюються політ партіями, громад орг-ціями, спілками і т.п.й трансформ-ся в колективні інтереси. Свої вимого щодо цілей висувають як прибічники патерналістської політики, так і прих реформ. Консенсус і компроміс між різн політ силами з приводу баз сусп цінностей досяг-ся застосуванням демократ соц технологій (референдумів, виборів, переговорів та ін), реал-цією принципів соц партнерства. Ідеальна ситуація-коли індив і асоційовані суб’єкти усвідомлюють необхідн і корисність цілей ДРЕ та добровільно беруть участь у їх реалізації.

10. Сусть і ф-ції соц-ек прогноз-ня. Прогнозування (П)–процес розробки прогнозів.Одним із шайважл напрямків П сусп розв-ку є соц-ек П. Існують 2 аспекти П: теорет (за доп прогноз-ня здійснюється аналіз реальних фактів та причинно-наслідкових звязків, оцінка і опис можливих і бажаних перспектив розвитку обєкта) і управлінський (форм рекомендації щодо ДР на відповідну перспективу). Прогнозування є складовою передбачення, а передб поділ на 3 форми, залежно від ступеня конкретизації:гіпотеза(наук підставою побудови гіп є теорія і відкриті на її підставі закономірності. На цьому рівні для опису обєкту викор якісні х-ки), прогноз (порівняно з гіп має більшу визначеність і достовірність, базується на якісних і кількісних параметрах), план (це комплекс конкрет заходів, спрямов на досягнення певн цілей). Найтісніше взаємопов»язані П та планування. Форми поєднання прогнозу і плану в часі можуть бути різними: 1.П може передувати процесу розробки плану 2.прогноз і план можуть розроб одночасно 3.прогноз може здійснюватися після ПР (управлінського) Але П і план-ня можуть існувати окремо.(зумовлено тим, що існують об»кти, які не підлягають план-ню, але можуть бути об»єктами П) Суттєвою відміною між П і план-ням є те, що прогнози мають імовірний х-р, а плани- це однозначні рішення, які мають ознаки директивності та індикативності. Прогнози мають альтернативний х-р. Розбіжності між П і план-ням обумовлюють різницю в їхніх ф-ціях. Планування спрямов на втілення управл рішень, а метою П є створ-ня наук передумов для їхнього прийняття. З огляду на це, осн ф-ціями П є: наук аналіз процесів і тенденцій (ретроспекція- дослідж історія розвитку обєкта для одержання його систематизованого опису, діагноз-досл обєкт з метою виявлення тенденцій його розвитку і вибору методів та моделей прогнозування, проекція-за даними діагнозу розробл прогноз обєкта, здійснюється оцінка вірогідності, точгості або обгрунтованолсті прогнозу); дослідження об»єктивних зв»язків соц-ек явищ; оцінка об»єкта П; виявлення альтернатив розв-ку.