33. Регуляторна реформа та політика

Державна регуляторна політика — це постійний та послідовний курс органів виконавчої влади та місцевого самоврядування на впровадження оптимального державного управління в економічній та соціальній сферах, на зменшення їх втручання у діяльність суб'єктів підприємництва, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку господарської діяльності. Державна регуляторна політика відкриває нові методичні та практичні підходи до оптимізації, послідовності, передбачуваності та стабільності відносин держави із суб'єктами підприємництва в ринковому середовищі.  Вона охоплює всі сфери державного регулювання підприємництва, тобто всі види регуляцій, які встановлюють обов'язки та зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян і суб'єктів господарської діяльності. До сфери державного регулювання, зокрема, входять: -  правила та процедури щодо входження на ринок та виходу з нього суб'єктів господарської діяльності, їх створення та ліквідації; - дозвільна система на провадження певного виду господарської діяльності; - правила та процедури, що регламентують певні види господарської діяльності, які не підпадають під ліцензування; - контроль за безпекою та якістю продукції; - контроль за обов'язковими платежами до бюджетів і до державних цільових фондів; - правила щодо обсягу та процедур подачі обов'язкової звітності; - регулювання цін; -  антимонопольне регулювання; -  контроль та обмеження щодо грошових і товарних потоків (включаючи інвестиційну та зовнішньоекономічну діяльність); - регулювання зайнятості та використання трудових ресурсів. Державна регуляторна політика впроваджується шляхом проведення регуляторної реформи. Реалізація Державної регуляторної політики в Україні відповідно до запропонованої Концепції забезпечить здійснення державного регулювання на якісно новому рівні. При цьому основними характеристиками державного регулювання в економічній та соціальній сферах будуть передбачуваність, послідовність і відповідальність за кінцеві результати прийнятих рішень. Удосконалення державного регулювання дасть змогу за умов обмежених ресурсів уряду зменшити витрати на виконання регуляторних актів для громадян і держави, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності продукції та поліпшенню інвестиційного клімату в Україні. Державне регулювання економіки України має стати максимально прозорим і передбачуваним. Удосконалені процедури державного регулювання сприятимуть звуженню тіньового сектору. Усі ці фактори позитивно впливатимуть на динаміку економічного зростання в Україні, соціальну та політичну стабільність у державі.

34. Сутність, завдання, пріоритети зовнішньоекон політики дер-ви. Зовнішньоекономічна діяльність — це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання е об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму. До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать: забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн. Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Держ рег зовн-ек діяльності здійсн за допомогою адмін та ек методів. Адм методи безпосередньо впливають на госп відносини, а ек-діють через ринковий механізм. Адм методи найдоцільніше застосовувати за умов ек нестабільності, зрост дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовн-ек діяльності), ліцензування, квотування, специф вимоги до товару та ін. Ек методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо. Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг.