Глава 17 «Промисловість», стаття 173

1. Союз і держави-члени повинні гарантувати умови, які необхідні для конкурентоспроможності промисловості Союзу. З цією метою, у відповідності із системию відкритих і конкурентних ринків, їх дії мають бути націлені на:

• прискорення адаптації промисловості до структурних змін;

• заохочення зовнішнього середовища, сприятливого до ініціативи, по відношенню до розвитку обов’язків по Союзу в цілому, особливо що стосується підприємств малого і середнього бізнесу;

• заохочення зовнішнього середовища, сприятливого до співробітництва між підприємствами;

• більш повне використання індустріального потенціалу інноваційної політики, досліджень і технологічного розвитку.

2. Держави-члени повинні консультувати одна одну спільно з Комісією і, де необхідно, мають координувати свої дії. Комісія може взяти на себе будь-яку корисну ініціативу для просування такої координації, у специфічних ініціативах, які ведуть до утворення керівних принципів та індикаторів, організації обміну передовим досвідом, і підготовки необхідних елементів для періодичного контроля та оцінки. Європейський парламент має бути добре проінформованим.

3. Союз повинен сприяти досягненню цілей, викладених у параграфі 1 через політику і дії, які переслідують відповідні інші умови договорів. Європейський парламент і Рада, які діють у відповідності до звичайної законодавчої процедури і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом, можуть визначити певні заходи у підтримку дій, які реалізуються у державах-членах, щоб досягти цілей, викладених у параграфі 1, включно із будь-якою гармонізацією законів і постанов держав-членів.

Цей розділ не повинен забезпечувати підстави для впровадження Союзом будь-якого заходу, який би міг призвести до викривлення конкуренції чи містити податкові умови або умови, які стосуються прав та інтересів найманих працівників.

Інституційне забезпечення промислової політики передбачає не тільки встановлення законодавчих правових норм, але і функціональну систему організацій, які займаються її розробкою і реалізацією. У цей процес включені основні інституції ЄС:

1. Рада ЄС – головний законодавчий орган ЄС, у діяльності якого задіяні експертні групи (для підготовки проектів рішень);

2. Європейська рада – орган стратегічного планування і координації країн ЄС;

3. Європейський парламент – законодавчий орган ЄС, у межах якого питаннями промислової політики займається Комітет з питань промисловості, досліджень і енергетики (ITRE), Комітет з питань охорони навколишнього середовища, соціального здоров'я і захисту споживачів, Комітет з економічних і платіжних питань та ін.;

4. Європейська комісія (ЄК) – головний виконавчий орган ЄС, ініціатор політики ЄС у всіх сферах діяльності, який має право законодавчої ініціативи. У рамках ЄК питаннями промислової політики безпосередньо займаються:

• Генеральний Директорат з підприємництва і промисловості (раніше – Директорат у справах промисловості, згодом – Директорат з підприємництва), зокрема Директорат з питаннь малого і середнього бізнесу;

• Генеральний Директорат з конкурентної політики;

• Генеральний Директорат з науки і техніки (наукових дослідженнь);

• Генеральний Директорат з охорони довкілля;

• Генеральний Директорат з енергетики;

• Генеральний Директорат з регіональної політики;

• Генеральний Директорат з транспорту;

• Генеральний Директорат з оподаткування і митного союзу;

• Генеральний Директорат з внутрішнього ринку і ринку послуг;

• Генеральний Директорат із захисту прав споживачів;

• Генеральний Директорат з торгівлі (спільного ринку);

• Генеральний Директорат із трудової зайнятості, соціального забезпечення, створення рівних можливостей;

• Генеральний Директорат з програм фінансування і бюджету;

• Генеральний Директорат з охорони здоров'я;

• Генеральний Директорат з біотехнології, сільського господарства і продуктів харчування (сільського господарства і розвитку сільських районів);

• Генеральний Директорат з економіки і валютної політики.

У розробці заходів промислової політики у рамках своїх повноважень приймають участь директорати з: адміністративних питаннь, внутрішнього аудиту, боротьби з фінансовими зловживаннями і шахрайством у системі ЄС; засобів комунікації і масової інформації; рибальства і мореплавства; освіти, професійної підготовки і культури; розширення ЄС; розвитку і гуманітарної допомогу; міжнародних відносин, відносин з країнами-сусідами.

Як консультативні органи при розробці промислової політики також задіяні: Група з питаннь реалізації Лісабонської стратегії; Рада з питань конкурентоспроможності; Європейська Рада з питань промисловості; Рада міністрів промисловості; Рада з економічної конкурентоспроможності; Рада з майбутніх пріоритетів для посиленого співробітництва у сфері професійної освіти і підготовки; Європейська рада хімічної промисловості та ін.

5. Європейський інвестиційний банк – фінансово-кредитний інститут, створений для інвестиційної підтримки реалізації політичних цілей ЄС, фінансування проектів, які мають загальноєвропейське значення, фінансової допомоги малим і середнім підприємствам;

6. Комітет регіонів – координує допомогу регіонам ЄС відповідно до завдань регіональної політики;

7. Економічний і соціальний комітет – головний консультативний орган з економічної і соціальної політики;

8. Комітет з питань зайнятості – консультативний орган з реалізації політики у сфері зайнятості;

9. Суд Європейських Співтовариств – головний судовий орган ЄС, який забезпечує судовий контроль за виконанням законодавства ЄС;

10. Рада з економічних і фінансових питань (Ecofin) – консультативний орган з фінансової політики;

11. Європейська рахункова палата – головний орган фінансового контролю ЄС;

12. Європейський центральний банк – емісійний центр і суб'єкт монетарної політики ЄС.

У розробці і реалізації окремих заходів промислової і підприємницької політики ЄК приймають участь додаткові інституції ЄС і спеціальні установи, які діють у межах ЄС і у взаємодії з його органами. Це насамперед:

• Європейське статистичне агентство (Eurostat);

• Європейське патентне відомство (EPO);

• Європейська рада хімічної промисловості (CEFIC)

• Науково-технічний комітет з науки (CREST);

• Європейський інститут інновацій і технологій (EIT)

• Європейська науково-технологічна асамблея (ESTA);

• Консультаційний комітет промислових досліджень і розробок (IRDAC);

• Європейське оборонне агентство (ЕОА);

• Європейська служба зайнятості (EURES);

• Європейське хімічне агентство (EXA);

• Європейське оборонне агентство (EDA);

• Європейські асоціації дослідницьких і технологічних організацій (EARTO);

• Європейський центр розвитку професійної освіти (Cedefop);

• Агентство з гармонізації внутрішнього ринку (OHIM);

• органи Європейської Спільноти з атомній енергії – Євратома (Комісія Євратома, Рада Євратома);

• Дослідницький фонд вугілля і сталі (RFCS);

• Європейський комітет із стандартизації (CEN);

• Європейський комітет електротехнічної стандартизації (CENELEC);

• Європейська конфедерація поштових і телекомунікаційних управлінь (СЕРТ);

• Європейський інститут телекомунікаційних стандартів (ЕТSI);

• Європейська маркетингова конфедерація (EMC), зокрема Комітет з розробки професійних стандартів (CERCOM);

• Європейська організація якості (EOQ);

• Європейський фонд управління якістю (EFQM);

• Європейська організація з випробувань і сертифікації (EOTS).

Інтереси промислових підприємств у процесі розробки заходів промислової політики ЄС представляють наступні організації:

1. Союз об'єднань підприємців країн ЄС (BusinessEurope, раніше –Союз промислових і підприємницьких конфедерацій Європи – Union of Industrial and Employer’s Confederation of Europe, UNICE) – представляє інтереси працедавців, головним чином, із секторів промисловості, торгівлі і послуг (зазвичай не втручається у питання, які стосуються конкретних секторів промисловості); діє як на офіційному, так і на неофіційному рівні; представлений в офіційних консультативних структурах і органах ЄС (консультативні комітети ЄК і Європарламенту). У BusinessEurope діє спеціальний комітет, який займається проблемами малих і середніх підприємств;

2. Стратегічна (Європейська) група підприємств (Enterprise Strategy Group, European Enterprise Group) – здійснює моніторинг ринків, проводить аналітику тенденцій розвитку промисловості, розробляє заходи інформаційного менеджменту та інформаційної безпеки;

3. Рада підприємств металургійної і машинобудівної галузей (Council of European Employers of the Metal, Engineering and Technology-Based Industries, CEEMET) – представляє інтереси підприємств металургії і машинобудування при взаємодії з органами національних властей країн і інститутами ЄС; представлений в офіційних консультативних структурах і органах ЄС (консультативні комітети ЄК і Європарламенту);

4. Європейська федерація сталі (European Confederation of Iron and Steel Industries, Eurofer) – захищає інтереси підприємств-виробників металопродукції при розробці заходів промислової і торгової політики ЄС;

5. Європейська федерація металургів (European Metalworkers Federation, EMF) – представляє інтереси працівників металургійної промисловості та їх об'єднань (асоціацій), виступає опонентом асоціацій працедавців, зокрема Eurofer;

6. Європейська конфедерація професійних союзів (European Trade Union Confederation, ETUC) – представляє інтереси професійних союзів, має статус «соціального партнера», виступає як опонент BusinessEurope (UNICE) у процесі «соціального діалогу»; представлена в офіційних консультативних структурах і органах ЄС (консультативні комітети ЄК і Європарламенту);

7. Союз працедавців державного сектора (European Centre of Employers and Enterprises providing Public services, CEEP) – захищає інтереси державних підприємств і виробників послуг загального інтересу, має статус «соціального партнера», фокусує увагу на питаннях допомоги підприємствам, правилах конкуренції, оподаткування, промислової політики та ін.; представлена в офіційних консультативних структурах і органах ЄС (консультативні комітети ЄК і Європарламенту);

8. Асоціація європейських торговельно-промислових палат (Associations of European Professional Chambers of Commerce and Industry, EUROCHAMBERS) – представляє інтереси національних союзів (торговельно-промислових палат і промислових підприємств), має статус «соціального партнера», представлена в офіційних консультативних структурах і органах ЄС (консультативні комітети ЄК і Європарламенту);

9. Європейський круглий стіл (European Round Table, ERT) або Європейський круглий стіл промисловців (European Roundtable of Industrialists) – представляє інтереси найбільших європейських компаній і концернів; його робочі групи діють за такими напрямами: політика у сфері конкуренції, ринок праці, інформаційні системи, контроль за експортом, відносини ЄС і США, реформи системи оподаткування, впровадження єдиних стандартів якості на товари країн ЄС та ін.

10. AMCHAM-EU (EU Committee of American Chambers of Commerce) – Комітет Американських торговельно-промислових палат в ЄС – представляє інтереси американських виробників на єдиному внутрішньому ринку ЄС, діяльність спрямована на вирішення конкретних проблем функціонування європейського ринку (наприклад, питання одноманітності одиниць мір і вагів), за якими готуються доповіді для ЄК.

Більш детально напрями і заходи промислової політики висвітлено у джерелі: Чернега О.Б. Промислова і сільськогосподарська політика ЄС [Текст]: навч. посіб./ О.Б. Чернега, В.С. Білозубенко. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. – 250 с.