2. Моделі та методи прийняття господарських рішень

Моделювання – це універсальний і ефективний інструмент пізнання внутрішніх закономірностей, властивих явищам і процесам, суть якого полягає в підборі математичних схем, які описують процеси, які відбуваються реально.

Етапи математичного моделювання:

1) постановка задачі;

2) розробка формалізованої схеми;

3) формалізація задачі в загальному вигляді;

4) чисельне представлення моделі;

5) розв’язання задачі на комп’ютері та після оптимізаційний аналіз результатів.

Методи розробки господарського рішення – низка заходів організаційного, технологічного, економічного, правового і соціального характеру, спрямованих на формування господарського рішення.

Найпоширеніші методи розробки господарських рішень:

1) ЕВРИСТИЧНІ:

- метод мозкової атаки;

- метод дискусії;

- «ключових запитань»;

- вільних асоціацій;

- метод інверсії;

- аналогії;

- номінальної групи;

- синектики;

- «635»;

- метод Дельфі;

- метод експертних оцінок.

2) МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ:

- експертні;

- метод евристичного прогнозування;

- колективна генерація ідей;

- морфологічний аналіз;

- прогнозний граф;

- дерево рішень;

- математичні методи параметричного прогнозування;

- прогнозування за аналогією;

- метод сценарію.

3) АНАЛІТИЧНІ МЕТОДИ:

- традиційні методи економічного аналізу (абсолютної величини, відносних, середніх величин, ланцюгових підстановок)

- математичні методи економічного аналізу (методи елементарної математики, класичні методи математичного аналізу, статистичні, математичного програмування, дослідження операцій).

Оптимізація – вибір кращого варіанта рішення. Оптимальне рішення не означає правильне рішення. Правильних рішень може бути кілька, а оптимальне лише одне. Оптимальні рішення дозволяють досягти мети при мінімальних витратах трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Критеріями оптимальності можуть бути: собівартість продукції, продуктивність праці, витрати сировини, темпи зростання виробництва, забезпеченість ресурсами, витрати виробництва.

Для вирішення будь-якої задачі управління потрібно використовувати 2 взаємопов’язаних алгоритми:

I) алгоритм прийому і обробки інформації,

II) алгоритм прийняття рішення, що отримується з моделі задачі.

Таким чином, прийняття рішення – це математична модель, яка реалізується через алгоритм (метод рішення) і відповідні програми.

Моделі бувають:

- з 1 учасником і ігрові;

- статичні і динамічні;

- детерміновані і квазірегулярні.

- багатопланові аналітичні методи (метод морфологічного аналізу, аналіз Парето, метод аналізу ієрархій, визначення еталону, SWOT-аналіз, функціонально-вартісний аналіз та ін.)

Ділові ігри – імітаційне моделювання реальних ситуацій, для виконання якого кожен учасник дістає певну роль. Імітаційна ділова гра має дві складові: формалізована частина і неформальні умови. [8, р.3]

3. Технологія прийняття господарських рішень.

Технологія прийняття управлінських рішень – раціональне поєднання у процесі підготовки, розробки і реалізації рішень різних моделей, логічних суджень, інтуїції, які базуються на знаннях і досвіді ОПР.

Процес прийняття рішень має такі елементи: мету; суб’єкт, що приймає рішення; альтернативні варіанти рішення; критерії вибору; умови; результати.

Технології прийняття господарських рішень включає:

1. методи і засоби збору і обробки інформації;

2. прийоми ефективного впливу на персонал;

3. принципи, закони і закономірності організації і управління;

4. системи контролю

Етапи процесу прийняття рішення:

1) постановка задачі розв’язання проблеми;

2) розробка варіантів рішення;

3) вибір рішення;

4) організація виконання рішення і його оцінка.

Технологія прийняття рішення складається з елементів: ідея (мета); кількість і якість об’єктів; ресурси; застосовувані технології; виконавці; терміни; споживачі; місце; економічний, соціальний, екологічний, технічний ефекти.

Процес прийняття рішень вкл. 3 етапи:

1) підготовка,

2) розробка,

3) реалізація рішення.

Економічна інформація – являє собою такий вид інформації, яка послідовно і повно відображає виробничо-господарську діяльність підприємства.

Економічна інформація поділяється на 3 види:

1) Планова – дані для вибору дій, які можуть бути зроблені в майбутньому.

2) Нормативно-довідкова – є поєднувальною ланкою між іншими видами економічної інформації.

3) Облікова інформація має стадії: збір, зміна первинних даних, реєстрація, передача для обробки, обробка даних для оперативного управління, накопичування і групування даних, формування зведеної інформації і виконання розрахунків, які використовуються в аналітичному і синтетичному обліку, складання внутрішньої і зовнішньої звітності.

Альтернативні варіанти господарських рішень повинні приводитись у співставний вид за факторами:

* фактор часу;

*якості об’єкта;

*масштабу (обсягу) виробництва об’єкта;

*рівень освоєності об’єкта у виробництві;

*метод отримання інформації для прийняття рішення;

*умови застосування об’єкта, фактор інфляції, фактор невизначеності і ризику. [8 р.2]