Значення точної аплікатури

Візьмемо такий приклад: усі учні знають, що треба дотримуватися точної аплікатури. Та самого цього знання виявляється мало. Треба пояснити учневі, що від правильної аплікатури залежить якість технічної та художньої передачі характеру твору. Починати таку роботу треба з легшого, для даного учня, матеріалу.

Можна спробувати дати для розбору неважкий етюд додому, попередньо на уроці розібравши аплікатуру іншого подібного етюду. Потім, на наступному уроці, докладно розібрати продуману і вивчену учнем вдома аплікатуру. Проаналізувати з учнем оптимальність такої роботи. Така схема, у принципі, наближається до кожному твору.

Якщо учня націлити на такий стиль роботи, він швидко зрозуміє, що це найкоротший шлях грамотного розбору та вивчення твору напам'ять. У подальшому учень сам не захоче ускладнювати роботу переучуванням аплікатури і відразу буде акуратно ставитись до такої роботи.

Психологічні труднощі виступу на сцені та критерій оцінювання

Як правило, у кожного викладача у класі є учні з різною мірою підготовки й обдаруванням. Тому необхідно створювати в класі атмосферу здорового суперництва і дбайливого ставлення до особистості учня. Особливо чутливі менш здібні учні. У роботі з ними треба дотримуватися особливого такту і у жодному разі недопущення глузувань і певних закидів, щодо їх слабких здібностей, або до недостатньої у минулому підготовки. Це може викликати в учня комплекс меншовартості, і тоді не може бути мови ні про яку з ним співпрацю. Він замкнеться, далі буде більш „затиснутий”, що в решті призведе до того, що такий учень взагалі перестане працювати.

Виступи малоздібних учнів мають бути обов'язково включені до загальних класних концертів. Це надає їм впевненості у своїй силі та спонукає до роботи над складнішими творами. Таким учням треба чітко пояснити їхні переваги і недоліки. Переваги всіляко розвивати і заохочувати кожний, навіть самий маленький, успіх. А недоліки старанно аналізувати і планомірно прагнути їх позбутися. У малоздібних учнів є своєрідний «страх» поганої оцінки. Якщо вони отримують трійку, то настрій їхній падає, займатися починають із неохотою. У цьому випадку учневі потрібно пояснити, що добру, міцну трійку теж потрібно заробити. І особливо, якщо педагог задоволений заняттями даного учня, трійка - це етапна оцінка. Треба спокійно працювати далі і результати будуть вищі. Можна заохочувати сумлінних учнів, завищивши оціночний бал. Такий тимчасовий маневр може надати учневі впевненості у своїх силах, надихнути до наполегливості у роботі. Робота з малоздібними учнями приносить користь не тільки учневі, а й примушує педагога більш інтенсивно удосконалювати свою викладацьку майстерність. Викладачеві доводиться бути більш пильним, чутливішим, намагатися вибрати коротший шлях у досягненні своєї мети, шукати самому цей шлях, виробляти свої методи роботи. Причому до кожного учня доводиться шукати шлях окремо. Те, що до одного учня підходить дуже добре, іншому є неприйнятним.

Є учні, гра яких рясніє «зривами», часто вони неспроможні дограти твір до кінця. Такі учні дуже бояться сцени, не просто хвилюються, а саме бояться. А бояться вони, оскільки відчувають невпевненість через те, що не можуть грати безпомилково. Учні бояться не тільки самих помилок, а того, що не зможуть дограти остаточно твір, не зможуть після помилки далі згадати текст. У цьому випадку дуже доцільно навчити учня розпочинати перерваний текст з певних місць, які можна пронумерувати. Через деякий час такий метод роботи обов язково дасть свій позитивний результат, учень набуде впевненості, він позбавиться нервової гри.