Інтонаційне мислення у роботі над фортепіанною технікою

У своїй роботі педагог повинен формувати інтонаційне мислення у розвитку віртуозної техніки учня.

«Коли кажуть про фортепіанну техніку, то мають на увазі ту суму умінь, навичок, прийомів гри на роялі, з яких піаніст домагається потрібного художнього, звукового результату. Поза музичного завдання техніка неспроможна існувати.», - пише у своїй книжці «Робота над фортепіанною технікою» Є. Ліберман. Деякі педагоги, створюючи якусь відвернену «технічну базу» ігнорують свідомість і слух учня, не прищеплюють йому вміння усвідомлювати виконавський процес у віртуозних творах, покладаючись тюльки на тренаж. У цьому випадку технічна оснащеність учня не допомагає розкрити зміст музики, а стає самоціллю. «Техніка без музичної волі - це здатність без мети, а стаючи самоціллю, вона аж ніяк не може бути мистецтвом» - писав Йосип Гофман. У розвитку навичок інтонаційного мислення в учнів дуже важлива наступність. Навички, набуті на початку навчання, можуть у результаті перетворитися на фундаментальну базу піанізму. Інтонаційна осмисленість у роботі над найпростішими інструктивними етюдами допоможе виконувати високохудожні і глибоко змістовні етюди Шопена, Ліста, Рахманінова.

«Чим ясніше те, що потрібно зробити, то зрозумілішим і те, як це зробити» - каже Г. Нейгауз. Про те, що техніка - це розумовий процес, казали й писали у роботах видатні педагоги - піаністи – М.Тальберг, Ф.Ліст, М. Рубінштейн, Г.Нейгауз.

Педагог повинен слугувати гарним «діагностом» і завжди бачити, що саме заважає учневі знайти потрібне звучання: недостатньо яскраве слухове уявлення чи зайвий рух, скутість або відсутність навичок звуковидобування. Необхідно систематично працювати над творами різних жанрів, характерів, стилів.

Работа над свідомістю і виразністю виконання вбирає у собі всі потрібні засоби, які дозволяють виявити творчий задум композитора - це фразування, динамічні фарби, штрихи.

Школа динамічних градацій нескінченна. З ним нерозривно поєднана і темброва сторона звучання. Нерідко у виконанні піано учні починають боятися самого звуку інструмента, втрачають точність доторку, відчуття опори клавіші, у результаті звук стає незрозумілим, невизначеним, позбавленим тембру: піано «не звучить». Слід роз'ясняти учням, що піано вимагає особливої точності у дотику до клавіш і обов'язково домогтися правильного дотику на уроці.

Отже, від викладача, що має малоздібних учнів, вимагається велика витримка, терпіння і бажання розвинути, нехай слабкі, здібності свого учня.

У роботі з учнями ми не можемо сподіватися, що вони всі стануть виконавцями, але підготувати грамотних педагогів для ДМШ - це у наших силах. Тому сам педагог має багато знати і постійно розширювати свої знання. Педагог повинен пам'ятати і нерозривний зв'язок навчання дітей і виховання. Це має відбуватись свідомо й планомірно. Перш за все власним прикладом. Ми завжди повинні пам'ятати, що педагог - це не тільки професія, а також спосіб життя.