3.2.4. Формування та передача повідомлень

Діючі нині електронні системи обробки банківських операцій можна поділити на два типи. До першого типу належать системи фінансових повідомлень, в яких здійснюється оперативне пересилання та зберігання міжбанківських документів, а до другого – системи розрахунків, в яких виконуються також функції, безпосередньо пов’язані з виконанням взаємних вимог і зобов’язань банків.

Система SWIFT належить до першого типу, оскільки вона забезпечує лише передачу та доставку банківських повідомлень різного типу між банками – учасниками системи, але не виконує жодних розрахункових чи інших операцій з банківської обробки цих повідомлень. Сюди належить також і система BankWire (приватна мережа банків США).

Прикладом систем другого типу може бути система електронних міжбанківських платежів (СЕП) Національного банку України, яка не лише забезпечує приймання та передачу банківських повідомлень, а й виконує операції з кореспондентськими рахунками банків – учасників розрахунків. До цього ж типу належать системи CHIPS (США) та СHAPS (Англія).

На схемі показані шляхи руху повідомлень та платежів з використанням системи SWIFT (рис. 3.3)

Завдання створення системи обміну повідомленнями про комерційні та фінансові операції потребувало ретельного розроблення стандартів, і створений у 1972р. Міжнародний комітет по стандартам (ISO), вже до 1980 г. розробив стандарти на типографію повідомлень в таких галузях:

• рух платежів клієнтів;

• міжбанківський рух платежів;

• дані про торгівлю грошbмf;

• виписки з поточних рахунків банків за день, включаючи записи по кредитним і дебетовим рахункам;

• продаж та оформлення цінних паперів;

• операції інкасування та акредитування;

• балансовий звіт для клієнта про управління готівковими коштами;

• чек-авізо/блокування рахунку;

• торгівля банківськими металами;

• гарантії;

• тощо.

Незважаючи на те, що SWIFT використовує існуючі стандарти, чимала частина стандартів текстових повідомлень розроблена спеціально для використання у системі SWIFT. Окрім їхнього першочергового призначення стандарти на повідомлення SWIFT одержують все більше поширення поза цією системою та стають стандартами "де-факто" для фінансових повідомлень і трансакцій, здійснюючи все більший вплив на банківську справу різних країн. Наприклад, на базі стандартів SWIFT деякі країни розробили клірингові системи (CHAPS у Англії, Sagritter в Франції та ін.). Причому, SWIFT не виконує клірингових функцій, а повідомлення, що передаються, враховуються на рахунках "лоро" та "ностро" аналогічно, як при використанні традиційних платіжних документів.

Всі фінансові повідомлення повинні використовувати форми, що стандартизувалися. Повідомлення всіх типів складені по загальному принципу. Вони складаються з початкової частини, до якої входять мітка початку повідомлення (Start of Message), заголовок (Header) та мітка початку тексту (Start of Text), тексту повідомлення (Text of Message) та кінця повідомлення, до якого входить мітка кінця тексту (End of Text), параметри (Trailer) та мітка кінця повідомлення (End of Message).

Початкова частина і його кінець утворюють "конверт", у якому пересилаються повідомлення і котрий містить інформацію, важливу для управління рухом повідомлення у мережі.

Заголовок містить адресну інформацію, необхідну для доставки повідомлення, зокрема 11-значний код-ідентифікатор одержувача повідомлення, код терміналу відправника, поточний 5-значний номер, що виконує контрольну та захисну функції, і 3-значний код типу повідомлення з 2-значним кодом пріоритету. В параметрах вказуються код аутентифікації та інші повідомлення, наприклад, попередження банка-одержувача про затримку передачі повідомлення, попередження про можливість подвійного платежу і т.п.

Тип повідомлення в системі визначається його трицифровим номером, в якому перша цифра визначає номер категорії, а останні дві – номер типу в категорії. Наприклад, код повідомлення 100 означає операцію “переказ за дорученням клієнта”; 200 – переказ за рахунок коштів банку; 300 – підтвердження валютної угоди тощо. Код Х99 у всіх категоріях означає вільний формат.

Кожна категорія має свою групу типів повідомлень. Кількість типів пові­домлень за категоріями різна. Наприклад, категорії 5 відповідає група в 16 типів повідомлень, а категорії 4 – 18 типів повідомлень. Для позначення валюти в повідомленнях застосовують 3-символьний код, в якому перші два символи визначають країну, а третій – валюту цієї країни. Наприклад, українська гривня буде закодована як «UAH».

З метою забезпечення правильної доставки повідомлень всі користувачі SWIFT отримують коди-ідентифікатори (Bank Identifier Codes, BIC), що є адресами у мережі (BIC-коди можуть отримати не тільки користувачі мережі SWIFT ). Коди-ідентифікатори мають таку структуру:

• Всесвітній 4-літерний код фінансової організації.

• 2-літерний код країни у відповідності зі стандартами ISO.

• 2-літерний код місцезнаходження фінансової організації (можливий географічний поділ всередині країни, тобто місто, область або тимчасова зона)

• 3-літерний допоміжний код (для фінансової організації, що не є користувачем SWIFT, надається символьний код BIC; для користувача SWIFT 3-літерний код може бути використаний для ідентифікації його конкретного місцезнаходження у країні).

Текст повідомлення складається з послідовності полів, які заздалегідь пронумеровані 2-значним цифровим кодом. Наприклад, код 57 означає банк, у якому ведеться рахунок, 69 – бенефіціара, 70 – призначення платежу, у полі 71 вказується, за чий рахунок здійснюється платіж та сума комісії, а у поле 32 – сума платежу. До тексту повідомлення інформація вноситься у суворій послідовності. При цьому, залежно від типу повідомлення, заповнення частини полів є обов'язковим, а деякі поля можуть не заповнюватися або заповнюватися довільним чином. Обов'язкові поля містять інформацію, необхідну для правильної обробки повідомлень.

Посвідчення має гарантувати, що текст повідомлення не буде спотворений у процесі передачі. Фактично посвідчення відіграє роль “контрольної суми” і є, по суті, електронним підписом повідомлення. Остання складова повідомлення – закінчення, слугує для визначення кінця повідомлення.

Система SWIFT – типовий приклад використання мережі пакетної комутації. Дані передаються по мережі у вигляді структурованих повідомлень, кожне з яких призначено для виконання певної фінансової операції. Для кожного підключеного вузла та банку система індивідуально підтверджує приймання повідомлення та його обробку.

Особливістю SWIFT є використання єдиних для всіх користувачів правил і понять. Єдина ділова мова поряд із можливістю підключення користувачів у єдину всесвітню мережу телекомунікацій перетворюють цю систему на важливий інтеграційний чинник сучасного фінансового світу. Розроблені типи пові­домлень охоплюють сферу переміщення платежів клієнтів, міжбанківський рух платежів, дані про торгівлю грошима та валютою, виписки з поточних рахунків банків тощо.

Усі платіжні повідомлення вводяться в систему в стандартному форматі, який спрощує автоматизовану обробку повідомлень та їх розуміння одержувачем, виключаючи можливість різного тлумачення повідомлень відправником і одержувачем. Переваги стандартизації настільки очевидні, що стандартні тексти повідомлень SWIFT стають стандартами “де-факто” для фінансових пові­домлень.

Вся специфіка SWIFT як міжнародної системи фінансових повідомлень віддзеркалюється у категоріях, групах та типах повідомлень, що пересилаються по мережі. У нинішній час для забезпечення єдності підходу всі повідомлення поділено на 11 категорій (див табл. 3.3), що охоплюють понад 130 типів повідомлень, побудованих таким чином, щоб забезпечувати виконання фінансових операцій з великою точністю.

Повідомлення, як правило, передаються від одного користувача SWIFT до іншого чи інших, проте існує і категорія системних повідомлень (категорія 0), що дозволяють користувачу взаємодіяти з мережею. Системні повідомлення використовуються для запиту певних дій та для отримання спеціальних звітів, пошуку повідомлень у базі даних, для навчальних та тренувальних цілей. Користувач може одержувати від мережі запити й давати відповіді на них або вона може інформувати його про свій поточний стан, нові послуги і т.п. Системні повідомлення мають найвищий пріоритет, оскільки вони містять інформацію, що стосується функціонування мережі.

До категорій 1-9 належать типи повідомлень, які призначено для визначення операцій, безпосередньо пов’язаних із банківською діяльністю. Категорії мають таке призначення: 1 – операції з обслуговування клієнтів; 2 – міжбанківські операції; 3 – валютні операції; 4 – акредитиви; 5 – цінні папери; 6 – операції з дорогоцінними металами, 7 – документальний кредит, 8 – дорожні чеки і 9 – спеціальні повідомлення, пов’язані з банківськими операціями (запит, звіт, підтвердження тощо). Категорія п містить повідомлення загальної групи. Цим категоріям (1-9 та n) надані трьохзначні цифрові коди, причому перша цифра відповідає категорії операції.

Кожне повідомлення з загальної групи можна використовувати у будь-якій з описаних нижче категорій повідомлень. Коди повідомлень загальної групи мають вигляд n9M, де n замінюється номером тієї категорії, що найкраще відповідає цілі повідомлення, 9 вказує на особливий характер повідомлення у кожній категорії, а М визначає конкретний тип повідомлення (наприклад, 0 – повідомлення, 2 – вимоги про анулювання, 5 та 6 – відповідно, запити і відповіді).

Повідомлення категорії 1 пов'язані з платежами чи інформацією про них, коли замовник чи бенефіціар або вони обидва не є фінансовими організаціями.

До категорії 2 віднесені повідомлення, якими фінансові організації обмінюються у своїх інтересах. До них відносять перерахування, що містять вимоги про рух грошових коштів, отриманих фінансовими організаціями, а також повідомлення про майбутні доручення, що повідомляють фінансовим організаціям про кошти, що повинні надійти на рахунки відправників.

Повідомлення категорії 3 підтверджують інформацію, вже відому обом сторонам (подробиці контрактів, що до цього часу зазвичай вже погоджені), повідомляючи відомості про підтвердження та врегулювання угод. До них відносять інформацію про валютно-обмінні контракти, вкладення грошових коштів у зв'язку з операціями по позичці/депозиту та угоди про дострокові процентні ставки.

Повідомлення категорії 4 не вимагають суворого дотримання єдиних правив, встановлених для інкасових платежів, проте повинні оброблятися з врахуванням того, що ведення інкасових платежів на основі різноманітних видів валюти ні в одному повідомленні не передбачається.

Повідомлення категорії 5 містять інструкції з продажу та сплати за цінні папери та відповідні підтвердження, інформацію про спільні дії, повідомлення про капітал та прибутки, звітність та інформацію, пов'язану з регулюванням портфеля та кредитуванням цінних паперів.

Повідомлення категорії 6 можуть містити інформацію, що безпосередньо стососується операцій з дорогоцінними металами (торгівельні підтвердження, повідомлення/інструкції по угодам, звітна інформація), а також різні повідомлення, якими обмінюються фінансові організації, що входять у синдикат, що працює з дорогоцінними металами (повідомлення про припинення/поновлення послуг, про встановлення процентної ставки, сплату капіталу чи відсотків з нього та про сплати на користь синдикату).

Повідомлення категорії 7 містять інформацію про випуск позик, інструкції та звіти, пов'язані з кредитними операціями і наданням гарантій. На повідомлення цієї категорії не накладається жорстких обмежень у вигляді вимог безпосереднього використання саме англійської мови.

До повідомлень категорії 8 належать повідомлення про продаж та сплату дорожніх чеків, рефінансування та управління запасами, а також повідомлення, якими обмінюються емітенти чеків та відправники грошових переказів (ремітенти), торгові агенти та агенти по рефінансуванню, які залучені до операцій з дорожніми чеками.

До категорії 9 належать повідомлення про балансову звітність (інформація про регулювання грошових операцій, деталі балансу та операцій), запити про клієнтів і організації.