3.2.5. Архітектура swift

Технічна інфраструктура SWIFT створювалася в 1970-і роки і містила комп'ютерні центри, розташовані по всьому світу і з'єднані високошвидкісними лініями передачі даних. SWIFT дозволяє фінансовим організаціям з різних країн підключатися до неї, використовуючи термінали різних типів. Спочатку мережа SWIFT містила в собі:

• два операційних центри (ОЦ) в США і Нідерландах;

• п'ять активних систем у США і Нідерландах;

• регіональні процесори (РП) в різних країнах;

• канали зв'язку загального користування і спеціального призначення.

В операційних центрах проводиться цілодобовий контроль технічних засобів і програмного забезпечення, що працюють у мережі, збирається діагностична інформація, контролюються діагностичні відбудовні процеси після збоїв.

До певного часу мережа SWIFT успішно справлялася з покладеними на неї задачами. Однак ріст числа користувачів, трафіку по мережі і моральне старіння обладнання привели до необхідності розробки і впровадження нової мережевої архітектури. Перехід до неї почався наприкінці 1989 р. і до 1995 р. був цілком завершений, причому всі роботи велися таким чином, що користувачі мережі не відчували ніякого негативного впливу на свою роботу.

В оновленій системі SWIFT використовуються більш продуктивні процесори і мережеве обладнання, здатне підтримувати збільшення трафіку протягом ряду років, а також більш досконале програмне забезпечення. У ній також використовуються два рівноправних, зв'язаних між собою і працюючих без участі людини операційних центри, один з яких розташований у США, а другий у Нідерландах. Для гарантії стабільності (стійкості від збоїв) всі їхні системи дубльовані. Крім того, для дублювання самих систем у стані готовності підтримуються ще два операційних центри в головних центрах компанії.

Мережа SWIFT базується на 4-рівневій архітектурі і управляється системним керуючим процесором (System Control Processor – SCP).

У SWIFT виділяються такі 4 рівні:

1. Термінал користувача, що дозволяє йому підключитися до мережі. На ринку є великий вибір терміналів підключення до SWIFT різних виробників. Однак всі вони повинні бути сертифіковані SWIFT.

2. Регіональні процесори, призначенням яких є одержання повідомлень від користувачів з певної обмеженої території і їхня перевірка для первинної обробки на груповому процесорі (слайс-процесорі). Вони забезпечують підтримку протоколів прикладного рівня, контроль всіх вхідних повідомлень на відповідність стандартам, здійснюють верифікацію їхніх контрольних сум, генерують користувачам повідомлення про успішність проходження їхніх фінансових повідомлень. Регіональні процесори розміщені в операційних центрах, працюють без участі людини й обладнані комп'ютерами Unisys A Series, дубльованими з метою безпеки.

3. Групові процесори (слайс-процесори), розміщені також в операційних центрах, містять по три комп'ютери А12 фірми Unisys, один із яких працює в режимі «гарячого» резерву. У слайс-процесорах здійснюється основна маршрутизація повідомлень і обробка системних повідомлень, а також довгострокове і короткострокове архівування повідомлень, генерація системних звітів, обробка повернутих повідомлень, генерація даних для розрахунків з користувачами тощо. У SWIFT інформація зберігається протягом 4-х місяців. У мережі закладені можливості по збільшенню кількості слайс-процесорів при необхідності.

4. Процесори управління системою – це новий рівень, введений у SWIFT. Вони розташовані в операційних центрах і використовують комп'ютери фірми Unisys. Це єдиний архітектурний рівень, не зайнятий обробкою повідомлень, а призначений винятково для управління системою. Процесори управління системою здійснюють моніторинг апаратно-програмного забезпечення, підключеного до мережі, збір інформації про збої, управляють операціями по виходу зі збійних ситуацій, здійснюють динамічне управління ресурсами мережі, контролюють санкціонованість доступу до мережі, працюють з базами даних. Передбачена можливість використання декількох процесорів управління системою з 100%-м резервуванням, хоча поки використовується тільки один, розташований у Нідерландах (решта – "гарячий" резерв).

ОЦ становлять ядро системи й пов’язані з відповідними регіональними процесорами та між собою. Користувачі, включаючись до системи, з’єднуються з відповідним РП по виділених каналах зв'язку. Кожний РП відіграє роль концентратора повідомлень, через який останні передаються до ОЦ. Обидва ОЦ мають дубльоване устаткування, зокрема по дві ЕОМ (процесори) управління системою (ПУС). На ОЦ один такий процесор обробляє потік повідомлень, а другий виконує функції захисту й перебуває в режимі очікування. Надійність роботи ОЦ при цьому оцінюється в 99,995 %.

До основних функцій ОЦ можна віднести ще й такі: збір інформації про роботу апаратури та програмного забезпечення SWIFT, у тому числі й про збої та поломки; управління процесом відновлення після збоїв; динамічний розподіл ресурсів системи та розсилання нового програмного забезпечення і баз даних.

Для зв'язку терміналів користувачів із ОЦ використовуються виділені міжнародні лінії передачі даних. Зв’язок між ОЦ здійснюється по підводних і космічних каналах, причому SWIFT має для цього власний геостаціонарний супутник над територією США.

Із термінала банку – учасника системи через модем по національній мережі передачі даних повідомлення надходить до РП. Відповідальність за перевірку, достовірність і правильність такого повідомлення покладається на зазначені банки.

Загальна схема передачі повідомлень в РП така (рис 3.4):

До основних функцій РП належать також: контроль правильності вхідних повідомлень; перевірка посвідчень (контрольних сум) повідомлень; передача позитивних або негативних підтверджень користувачам. Усі користувачі системи мають свою адресу, за якою вони й відомі системі. Кожна така адреса відповідає певному основному РП, а саме тому, через вузол якого вона входить до системи.

У системі передача та зберігання повідомлень належать до функцій маршрутних процесорів (МП). На них покладено головне обчислювальне навантаження в мережі SWIFT. За потребою до системи підключають додаткові МП для збільшення сумарної пропускної здатності.

Транспортна мережа SWIFT – це міжнародна мережа високошвидкісних ліній передачі даних високої ємності, що використовують комунікаційний протокол Х.25 для передачі даних між пунктом доступу до мережі й операційними центрами. Термінали користувача з'єднуються з транспортною мережею SWIFT за допомогою місцевих ліній, що підведені до працюючих без участі людини пунктів доступу, які ще називають точками доступу SWIFT. Кожний пункт доступу обладнаний комутатором пакетів, розробленим для перетворення комутаційного протоколу SWIFT у стандартний мережний протокол Х.25. Обладнання дубльоване, що важливо для забезпечення стабільності (стійкості від збоїв) системи, і контролюється з операційних центрів.