Українські прізвища

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Українські прізвища мають дуже розгалужену морфологію формування. З великої кількості суфіксів, які утворюють українські прізвища, розділити на регіони можна лише декілька. Так, суфікси -ук, -юк, -шин, -ин,-ів походять з Волині, Поділля та Галичини^{[Джерело?]}. Суфікси -енк, -єнк вважаються традиційними наддніпрянськими, звідки поширились на всю Україну. Однак прізвища з категорії "учні" та "місце проживання": Мірошничук, Шевчук, Паламарчук, Селюк (мешканець села), Міщук (мешканець міста) утворювалися в ареалі утворення прізвищ з суфіксами -енк; -єнк^{[Джерело?]}

Також слід додати, що суфікси -енк, -єнк й -ук, -юк, є рівноважними, бо чергування звуків утворилось через різні закінчення основ, до яких приєднувався суфікс. Наприклад:

Петро - Петренко, Петрик - Петриченко, Гордій - Гордієнко

Михайло - Михайлюк (заради милозвучності частіше використовується суфікс -юк, а не -ук), Бойко - Бойчук.

Але в народній мові ці суфікси згодом набули рівного значення, тому прізвища, які утворились від одного імені, зустрічаються в різних варіантах, наприклад: Денисенко (Денис + енк+о), Денищенко (Дениско + енк + о), Романюк (Роман + юк), Романчук (Романко + ук). Тут маємо справу з чергуванням приголосних. Іноді помилково розглядаються суфікси -ченко/щенко та -чук/щук. Справа в тім, що патронімічні маркери -чук та -ченко утворюються від основ, що закінчуються на -ко: Федько, Василько, Іванко; а патронімічні маркери -щенко та щук утворюються внаслідок чергування приголосних в основах, які закінчуються на -ско: Дениско, Бориско, Фесько.

Історичні відомості

В даний час під прізвищами предусім розуміється родове прізвище, яке передається від батька до сина. Початково на Русі застосовували лише прізвиська, які і можна зустріти в іменуваннях давньоруських князів і які не успадковувалися. Застосовувати родові прізвища в офіційному діловодстві почали через необхідність вказання права власності на щось лише згодом. Масово родові прізвища зустрічаються в письмових джерелах, що стосуються українських земель в ХIV-XVI століттях. Спочатку родові прізвища мали переважно багаті люди, які мали статки (купці, бояри, магнати, власники земель). Проте вже в ХVII ст. ледь не всі українці мали власні прізвища, щоправда прізвища часто трансформувалися, на їх основі могли створюватися нові прізвища, наприклад, син людини з прізвищем Коваль міг отримати прізвище Коваленко (син Коваля). Багато прізвищ з'явилися в часи Запорозької Січі, оскільки при вступі на Січ козак міняв своє старе прізвище на нове. Стабільності прізвища набули лише в XIX ст. Поширеною також була заміна старих прізвищ на аристократичний (шляхетсько-панський) лад, хоча шляхтичі та пани в ряді періодів намагалися протидіяти цьому через заборону приймання певних прізвищ простолюдинами. Паралельно співіснували офіційні прізвища та неофіційні прізвиська, які знаходили своє відображення в українській діловій та художній літературі. ^[1].

Значення суфіксів

Більшість суфіксів, які утворюють українські прізвища, можна поділити на групи за значенням.

• Перша і найбільш поширена група - це патронімічні, тобто суфікси, які вказують на батька (предка) особи. Це суфікси:

  • -енк, -єнк (Даниленко) Примітка для Редакторів: Розглядаючи патронімічні суфікси майте на увазі, що -о - є закінченням, а суфіксами є -енк- та -єнк-! (Будь ласка, будьте лінґвістично коректними щодо своїх редагувань Вікіпедії.)

  • -ук, -юк (Данилюк)

  • -ович, -ич (Данилович)

  • -ів (Данилів)

  • зменшувально-пестливі суфікси -ець, -єць, -сь, -ко (Данилко)

Також до цієї групи можна додати матронімічний суфікс -шин, який додається до жіночого прізвиська за ім’ям чоловіка. Наприклад: син Василихи (жінки Василя) - Василишин. Такі прізвища, скоріш за все, утворювались через провідну роль жінки в сім’ї, або (як причину цього) ранню смерть батька, і патронімічний суфікс не встигав закріпитися за дітьми^{[Джерело?]}.

• Друга група - це суфікси, які вказують на професію чи характерну дію людини, яка дала їй прізвисько. Наприклад:

  • -ій (Палій)

  • -ай (Тягай)

  • -ло (Трясило)

  • -йло (Міняйло)

  • -ун (Тихун)

  • -ан (Мовчан)

  • -ик, -ник (Пасічник)

  • -ар (Кобзар)

До цих прізвиськ (або вже прізвищ) згодом могли додаватися нові суфікси, які утворювали вже нове прізвище, наприклад: Палійчук, Кобзаренко.

• Третя група - суфікси, які вказують на місце проживання або походження людини.

  • -ський, -цький. Шляхетські прізвища (Вишневецькі, Острозькі, Хмельницькі) вказували на родовий маєток, власність, а у простих людей - звідки вони прийшли чи де народились (Полтавський, Хорольський, Житомирський). Цей вид прізвищ також поширений серед євреїв.^{[Джерело?]}

  • в деяких випадках -ець, -єць (Канівець - з Канева, Коломієць - з Коломиї)

  • в деяких випадках -ий, якщо в корені географічний об’єкт (Яровий, Лановий, Гайовий, Загребельний)

Також:

• Суфікси -чук, -ук, -юк вказують на географічне місце виходу роду^{[джерело не вказано 24 дня]}. В даному випадку це полісся (люди, які живуть біля ПОля і ЛІСу тобто ПОЛІСу). Найбільш розповсюджені прізвища в північних областях України, південна частина Білорусії, південний захід Росії, Полѣщі (за сучасним правописом країна Польща зберегла в собі унікальну назву Полісся. Буква -ѣ(ять) містить в собі дві голосні -і та -е тому пишеться Полѣша а читається Поліеша=Полєсся і люди, які проживають на цих територіях називаються полѣщУКами або полѣЧУКами).

• Суфікс -ко вказує на походження від Козацьких родів^{[джерело не вказано 24 дня]}. Найбільш розповсюджені по південній та південно східній частині України. Росія (Краснодарський край). Болгарія.

• Суфікс -ич вказує на походження від племен які проживають в лісовій смузі (древовИЧи)^{[джерело не вказано 24 дня]}. Найбільш поширені в Білорусії, північній області України, (також в Словенії та Сербії - це давні переселення які пов'язані з різними факторами: війни, кліматичні умови).

• Суфікс -ец вказує на походження від [Половці|Половців]^{[джерело не вказано 24 дня]}. Приклад: Половець, Данилець(нащадок Данила з роду половців), Дунаєць(з роду половців проживаючих на Дунаї).

• Суфікс -ай та -ис в якому незрозумілий корінь роду вказує на Литовське походження^{[джерело не вказано 24 дня]}. (Історична пам'ятка про Велике князівство литовське. Приклад прізвищ: Дрибай, Вашай, Волошай, Куршай, Дукалис, Лобас. Звернути увагу на назви поселень Шауляй, Шакяй, Камаяй, Биржай, Вильнюс, Лентварис, Панделис.

== Типові українські суфікси і закінчення^{[джерело не вказано 24 дня]}==

• -ко: Сірко, Забужко, Цушко, Кличко, Данилко, Хорошко, Приходько, Бойко

• -енк, -єнк (в значенні «чийсь син»): Гриценко, Дем'яненко, Шевченко, Вдовиченко, Потапенко, Ткаченко, Коваленко, Бондаренко, Кириленко, Козубенко, Симоненко, Зленко, Іваненко, Петренко, Павленко, Пархоменко, Огієнко, Саєнко, Тарасенко, Посвятенко

• -еньк: Витребенько, Опенько, Потебенько

• -очко (рідше -ичко, -ичка, -ачка): Семочко, Толочко, Марочко (Киселичка, Осьмачка)

• -овський, -івський: Барановський, Гладковський, Стаховський, Шовковський, Яворівський

• -евський, -євський (в основному шляхта): Алчевський, Миклашевський, Могилевський, Гриневський, Трублаєвський

• -ський, -цький: Коцюбинський, Скоропадський, Саксаганський, Богуславський, Старицький, Борецький, Кропивницький

• -ович, -ич (деколи білоруського походження): Давидович, Андрухович, Шухевич, Шуфрич, Зварич, Станкович, Тобілевич

• -ів: Стецьків, Каськів, Петрів, Іванів, Павлів,Бартків

• -ій: Палій, Плаксій, Повалій, Червоній

• -ай: Тягай, Мамай, Нечай, Кицай

• -ий: Многогрішний, Мирний, Піддубний, Червоний, Яровий, Лановий, Неживий

• -ук, -юк: Гончарук, Дмитрук, Тарасюк, Палагнюк, Михайлюк, Романюк, Гнатюк, Момотюк

• -чук: Шинкарчук, Ковальчук, Кравчук, Шевчук, Корнiйчук, Бойчук, Яремчук. Походження призвища вiд роду дiяльностi: Коваль - Ковальчук, Швець - Шевчук.

• -щук: Полiщук (з Полiсся), Волощук - волох за національностью, Грищук - син Гришка;

• -ач: Горбач, Косач, Деркач, Пугач, Головач

• -ак, -чак, -як: Щербак, Барбазяк, Бурлак, Грабчак, Матчак, Рубчак, Залізняк, Андрусяк, Пришляк, Чумак

• -ик, -ник: Білик, Бортник, Лінник, Скрипник, Петрик, Бердник, Пасічник

• -ець -єць: Коломієць, Баранець, Горобець, Василець, Степанець

• -сь (форма імені, без подальшого приєднання суфікса): Івась, Ромась, Микитась, Петрусь, Андрусь

• -ла: Притула, Гамула, Гургула

• -ло: Мазило, Шумило, Бурмило, Трясило

• -йло (з литовської): Мазайло, Тягайло, Міняйло, Бодайло

• -ба: Шкраба, Дзюба, Кандиба, Скиба, Коцюба, Журба

• -да: Негода, Майборода, Кривда, Пригода, Байда, Прогляда

• -ра: Бандера, Магера, Петлюра, Сосюра

• -ар: (в основному професії): Кобзар, Грабар, Римар, Шинкар, Гончар

• -аш: Барабаш, Кайдаш, Болюбаш, Гармаш

• -ух: Дідух, Гладух, Карпух, Балабух, Ветух

• -ун: Бігун, Супрун, Чаклун, Брехун, Овдун, Моргун, Падун, Ковтун, Мазун, Прядун, Трясун,Тихун

• -но: Ліхно, Махно, Юхно, Дахно

• -ан: Бажан, Білан, Драган (Дараган), Жадан (від давньослов’янських імен), Лупан, Гупан, Рубан, Мовчан (від дієслова)

• -шин (матронімічний суфікс, що має присвійне значення та додається до основи жіночого прізвиська по імені чоловіка з закінченням -ха. Поширений на Західній Україні): Василишин — син Василихи (жінки Василя), Данилишин, Павлишин, Романишин, Іванишин