207. Методична карта навчального заняття, її структура та відповідність моделі засвоєння бази знань

Методична картка – модель навчального заняття, матриці, яка показує співвідношення між окремими частинами і елементами навчального процесу.

В методичній карті заняття відбиваються основні наробки по розробці навчального заняття. Методична картка складається з:

- опорної блок-схеми основних понять уроку;

- основних знаь які потрібніі для розуміння теми;

- основних уміннь учнів при вивчені цієї теми;

- основних труднощів, на які можна натрапити при вивчені даної теми;

- поняттів, які необхідно згадати при вивчені теми;

- нових поняттів яких необхідно вивчити;

- цілів та задач уроку;

- структури уроку за часом: підготовчий етап - 2 хв.; мотиваційний етап - 3, 5 хв.; інформаційний етап - 23 хв.; закріплюючі моменти - 15 хв.; домашнє завдання - 1, 5 хв.

209. Сутність методики розробки моделі засвоєння бази знань з економічних дисциплін

Модель засвоєння бази знань навчальної теми — це пе­релік елементів бази знань з визначенням рівня засвоєння кожного елемента.

До елементів бази знань ми відносимо такі: 1. Поняття, терміни, факти, символи, судження. 2. Тенденції, властивості, теорії, критерії, закони. 3. Правила, принципи, норми, методи, процеси, алгоритми, засоби.

Засвоїти знання — це, щонайменше, бути здатним: 1. Відтворювати елементи бази знань. 2. Застосовувати елементи бази знань для розв'язання типових задач предметної галузі. 3. Використовувати базу знань для здобуття нових знань і роз­в'язання нових задач в нових умовах, в нестандартних ситуаціях.

Різні можливості щодо здатності до застосування елементі бази знань свідчать про різні рівні засвоєння цих елементів. На явність рівнів засвоєння та елементів бази знань дає змогу визначати модель засвоєння знань навчального предмета (теми). Прі цьому рівні засвоєння елементів бази знань відповідають етапу формування умінь й відрізняються психологічною структурок умінь.

Послідовність дій для створення моделі засвоєння бази знань теми може бути такою:

— скласти перелік елементів знань з теми;

— викреслити ті елементи, які розглядалися на попередніх етапах;

— виділити елементи знань, без активного володіння якими важко засвоїти поточну тему;

— розподілити по групах елементи знань та спрогнозувати не­обхідний рівень їх засвоєння;

— скласти модель засвоєння бази знань з теми.

Використання моделі за­своєння бази знань з теми, як одного з найважливіших елементів інформаційно-методичного забезпечення процесу навчання, дає змогу вирішити кілька завдань:

1. Конкретизувати й стандартизувати вимоги до знань студентів з певного обсягу навчального матеріалу.

2. Усвідомлено обрати форми, методи, засоби, прийоми навчан­ня відповідно до поставленої мети.

3. Обрати темп і рівень засвоєння навчального матеріалу з ура­хуванням індивідуальних особливостей тих, хто навчається.

4. Відповідно обирати форми і методи контролю успішності нав­чання на різних рівнях засвоєння знань.

210. Методика підготовки і проведення навчальних занять з економіки з урахуванням вікових особливостей

Шкільний рівень. Викладання економіки в школах провадить­ся, як правило, за централізовано розробленими програмами. Вже не рідкість і методичні посібники та підручники для вчителів. Проте труднощів і досі вистачає. І програми недосконалі, і підручники су­перечливі, і соціально-економічні обставини підкидають усе нові проблеми. На мій погляд, наявна програма для учнів старших класів серед­ньої школи може тільки остаточно дезорієнтувати вчителя. Глобальні навчально-виховні задачі курсу просто не можуть бути реалізовані в межах 34 годин. Сам принцип підбору тем не дає змоги старшоклас­никам розібратися у соціально-економічних проблемах, не сприяє ви­хованню людини з економічним способом мислення, цивілізованого підприємця, менеджера, що так потрібні нашій країні. Складність розробки курсу «Економіка» для школи полягає в тому, що, коли його готують викладачі вузів, він стає громіздким і академічним, коли вчителі — дуже поверховим і примітивним. Успіх справи, очевидно, буде можливим лише за об'єднання зусиль усіх зацікавлених осіб (учителів, учених і студентів).

Рівень вузу. Для цього рівня прикладом розробки навчальних програм може бути будь-яка програма, якою студенти КНЕУ корис­туються в процесі економічної підготовки.

Слід зазначити, що в зарубіжних коледжах і вузах кожен студент чітко знає, який предмет, в який час (наприклад, з 8. 00 ранку) він вивчає, коли він може зустрітися з викладачем, коли він отримає спеціальну літературу (наприклад, 9. 00 — 9 50 ранку) і т. п.

Так само у методичному забезпеченні курсу для студентів виз­начені.

— мета курсу,

— література і проблемні завдання,

— система обліку відвідування,

— порядок відповіді на запитання студентів,

— додаткова література,

— порядок іспитів,

— градація екзаменаційних балів,

— таблиця оцінки знань студента,

— практичні заняття (екскурсії) з предмета.

До навчально-методичного комплексу економічної дисциплі­ни входять:

— робочі програми курсів;

— підручники або навчальні посібники, — практикуми та тренінги з самостійної роботи;

— тести для навчання та контролю засвоєння предмета;

— наочний та роздатковий матеріал,

— ситуаційні та навчальні ігри і т. ін.

Рівень навчання дорослих (післявузівська підготовка). Ефективні програми навчання підприємництву використовують методи дослідження ринку, сучасні освітні теорії та способи оціню­вання. Подані нижче пункти можуть бути орієнтиром для розробки програм для різних культурних середовищ.

Практика свідчить: добре засвоюються ті програми навчання, які мають гнучку внутрішню структуру і відповідний зміст Корисно також робити програми більш вибірковими.

Цікавою формою активізації методики викладання еконо мічних дисциплін є залучення тих, хто навчається, до планування навчальної програми курсу. Це створює справжню творчу атмос­феру. Співучасть учнів у виборі проблем і форм навчання (рольових ігор, ситуацій тощо), робить його більш свідомим і цікавим.

При цьому чим більше ступенів свободи в учня, тим більш усві­домленим є запам'ятовування та розуміння, точніше, розуміння та залам 'ятовування.

Іншою формою активізації методики навчання є модульний або блочно-модульний принцип побудови навчальних програм і навчального процесу в цілому. Модуль — це відносно самостій­на частина навчального курсу, що містить одне або кілька близь­ких за змістом і фундаментальних за значенням понять (законів, принципів). Зміст модуля викладач у стислій формі пояснює на оглядово-установчій лекції на початку вивчення кожного з них. Основна увага приділяється провідним ідеям змісту, ставляться дискусійні питання, формулюються завдання для самостійної роботи, проводяться тьюторські заняття. На кожному тьюторському занятті загальній дискусії передує письмова контрольна робота з теми, розв'язування проблемних задач, аналіз ігрових ситуацій.

Отже, вдосконалення методики навчання економічним дисцип­лінам передбачає:

— перегляд навчальних програм з метою детального відпрацюваннявання їхнього змісту та обсягу;

— облік дидактичних і методичних особливостей різних еко­номічних дисциплін і різного рівня їх засвоєння;

— розробку часткових методик викладання економічних дисци­плін на основі активізації процесу навчання.