79.Спільна діяльність, її ознаки і властивості. Спільна діяльність – це організована система активності взаємодіючих індивідів, основними ознаками якої є:

1)наявність спільної мети

2)загальна мотивація

3)об‘єднання індивідуальних діяльностей, що утворюють єдине ціле

4)розподіл процесу на окремі операції та їх розподіл між учасниками

5)узгодженість індивідуальних діяльностей у межах спільної діяльності

6)засіб узгодження дій – управління спільною діяльністю

7)має єдиний результат, ефективніша ніж індивідуальна діяльність

8)єдиний простір і одночасність виконання діяльності різними людьми

9)уб‘єкт спільної діяльності – декілька людей

10)виникають міжособистісні стосунки.

Випадання кожного з цих ознак робить спільну діяльність недостатньо ефективною. Крім того, кожен елемент структури спільної діяльності зв'язаний із всіма іншими елементами. Ефективна спільна діяльність володіє всіма цими ознаками в їхньому взаємозв'язку.

Застосування спільної діяльності в навчанні – обов’язкова вимога сучасної особистісно-орієнтованої парадигми навчання. Переваги спільної діяльності:

- більш продуктивна, результативна і ефективна;

- стимулює, мотивує і активізує учнів;

- розвиває товариськість, комунікабельність та інші соціально важливі властивості учнів, що не можуть бути повністю розвинуті в індивідуальній діяльності;

- сприяє самореалізації особистості, гармонійному особистісному розвитку;

- здатна забезпечити покращення соціально-психологічної атмосфери в групах і т.д.

Спільна діяльність в онтогенезі:

немовля до 1 року: діяльність – безпосереднє спілкування з матір‘ю

до 3 років – стадія співпраці з ровесниками “Дитина - Дитина”. Специфічний вплив на психіку дитини мають дорослі в більшій мірі ніж ровесники

шкільний вік – мінімально виражена узгодженість дій. Спільна діяльність – рольова гра

молодші школяри: спільна діяльність – сюжетно-рольова гра та навчання

підлітки – більшу роль відіграє спілкування з ровесниками

юнацький вік – потреба в адаптації до оточуючого середовища змінюється прагненням до індивідуалізації

дорослі люди – професійна діяльність.

80.Управління в освітній діяльності: сутність, функції, структура.

У період інтенсивної розбудови системи освіти в Україні особливого значення набуває управління навчаль­но-виховними закладами. Управління —діяльність, спрямована на прийняття рішень, органі­зацію контролю об'єкта управління згідно з метою, аналіз і підве­дення підсумків на основі достовірної інформації. Управління освітою в нашій країні здійснюється на основі законів, постанов Верховної Ради, наказів, розпо­ряджень Президента, Кабінету Міністрів України, досяг­нень психолого-педагогічної науки і передового педаго­гічного досвіду. Управління освітою здійс­нюють державні органи управління та органи громадсь­кого самоврядування. До державних органів управління освітою належать: Міністерство освіти і науки України; інші центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади; Вища атестаційна комісія України; Державна акредитаційна комісія. Міністерство освіти і науки України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює ке­рівництво у сфері освіти. Міністерство освіти і науки України: Система освіти в Україні: бере участь у визначенні державної політики у сфері освіти, науки, професійної підготовки кадрів; розробляє програми розвитку освіти, державні стан­дарти; забезпечує зв'язок із закладами освіти, державни­ми органами інших країн з питань, які входять до його компетенції; акредитує вищі та професійно-технічні навчальні заклади, видає їм ліцензії, сертифікати; організовує атестацію педагогічних і науково-педа­гогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікацій­них категорій, педагогічних та вчених звань. За результатами акредитації вищих навчальних зак­ладів Міністерство освіти і науки України, Державна ак­редитаційна комісія разом із міністерствами і відомства­ми, яким підпорядковані заклади освіти: визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами, надає право видачі документа про освіту дер­жавного зразка; встановлює рівень акредитації навчального закладу; інформує громадськість про якість освітньої та нау­кової діяльності вищих навчальних закладів. Вища атестаційна комісія України атестує наукові й науково-педагогічні кадри, керує роботою щодо прису­дження наукових ступенів, присвоєння вчених звань. Органами громадського самоврядування в освіті є: Всеукраїнський з'їзд працівників освіти; загальні збори колективів навчальних закладів; районні, міські, обласні конференції педагогічних працівників; з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим. Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики у сфері освіти.